Справа № 155/422/23 Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М.
Провадження № 22-ц/802/184/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.
04 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Осіпука В. В., Шевчук Л. Я.,
за участю:
секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представників позивача - Якимчука О. М., Градової О. Р.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідачів - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області як Органу опіки та піклування до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області як Органу опіки та піклування на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 19 листопада 2024 року,
У березні 2023 року виконавчий комітет Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області як Орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про позбавлення їх батьківських прав.
На обґрунтування вимоги позивач посилався на те, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання та матеріального утримання дітей без поважних та обґрунтованих причин.
Вказує, що рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року діти були відібрані від батьків та з останніх стягнуто аліменти на їх утримання. Дітей влаштовано у прийомну сім'ю.
Відповідачі надалі ухиляються від виконання батьківських обов'язків і не створили умов для повернення дітей у сім'ю: не влаштували власний побут, не покращили матеріально-побутових умов, не працевлаштувались. Життям, здоров'ям, потребами дітей не цікавляться, їх не провідують, мають заборгованість з аліментів.
Позивач зазначає, що на час розгляду судом першої інстанції справи відповідачі перебували в місцях позбавлення волі. Зазначена поведінка відповідачів суперечить вимогам законодавства. Позбавлення батьківських прав позивачу необхідно для захисту особистих прав та законних майнових інтересів дітей. З огляду на наведене, орган опіки та піклування просить ухвалити рішення, яким позбавити відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх дітей - ОСОБА_4 , 2016 року народження, ОСОБА_5 , 2018 року народження, та ОСОБА_6 , 2020 року народження .
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 19 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із даним рішенням суду, виконавчий комітет Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 19 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що суд під час розгляду справи не знайшов підтверджуючої винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов'язками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що містились у матеріалах справи. Зазначає, що суд першої інстанції взагалі не встановив, чим висновок органу опіки та піклування суперечить інтересам дітей. Також суд невірно зазначив, що висновок носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права і що цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Крім висновку, суду було надано й інші докази, якими було фактично підтверджено, що відповідачі умисно ухилилися від виконання батьківських обов'язків після набрання попереднім рішенням про відібрання дітей законної сили та до поміщення відповідачів у слідчий ізолятор. Натомість суд врахував свідчення сторони відповідачів, які були взагалі їх припущеннями та намірами, що нібито в подальшому батьки не будуть ухилятися від виконання батьківських обов'язків. Також вважає, що суд допустив неправильну оцінку доказів та встановлених обставин, які мають значення для даної справи. Суд не взяв до уваги, що ніякої турботи від відповідачів діти, перебуваючи в прийомній сім'ї, не отримували, а протилежної інформації в матеріалах справи немає.
У відзивах на апеляційну скаргу представник відповідачів адвокат Коваленко Є. В. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повністю заперечила доводи апеляційної скарги. Вказує, що батьки дітей не бажають бути позбавленими батьківських прав та бажають брати участь у житті своїх дітей, спілкуватися з ними та проводити час а також займатись їхнім вихованням. Зазначає, що твердження апелянта про те, що відповідачі взагалі не цікавились долею дітей, зовсім не відвідували дітей у КП «Будинок дитини» та у прийомній сім'ї без поважних причин, не відповідають дійсності, так як до них були застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, а пізніше вони були засуджені до позбавлення волі. У період їх перебування на волі після відібрання дітей за рішенням суду батьки намагались здійснювати відвідування дітей, однак з урахуванням карантинних обмежень, пов'язаних із ковідом, ці відвідування були значно обмежені не з їх вини. Також вказує, що прийомна сім'я ОСОБА_7 чинить відповідачам перешкоди у спілкуванні з дітьми, вважаючи, що діти вже назавжди в них та нічого не потребують. Дана сім'я відмовляє батькам у достатньому спілкуванні з дітьми особисто і засобами телефонного зв'язку, не вказує їм адресу, де вони перебувають, чим унеможливлюються відвідування. Вказує на те, що призначені судом аліменти на дітей сплачувались ними частково, оскільки це було спричинено об'єктивними обставинами, а саме перебуванням у слідчому ізоляторі та складним матеріальним становищем. Однак, під час перебування у слідчому ізоляторі відповідача ОСОБА_1 , який виконував певну роботу, частина коштів відраховувалась на сплату аліментів. Позивачем не доведено, що позбавлення батьківських прав відповідачів щодо їхніх дітей буде корисним для самих дітей. У своєму відзиві в інтересах відповідачки ОСОБА_3 вказує, що на даний час вона отримує заробітну плату та сплачує заборгованість з аліментів. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу виконавчий комітет Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області як орган опіки та піклування вважає його безпідставним та таким, що не відповідає інтересам дітей. Зауважують, що при підготовці позовної заяви до Горохівського районного суду, позивачем було вибрано чіткий період позбавлення батьківських прав відповідачів - від моменту відібрання дітей (20 вересня 2021 року) до моменту влаштування відповідачів у слідчий ізолятор (24 червня 2022 року). Дана обставина, перебування відповідачів під вартою, була врахована. Батьки мали 9 місяців на виправлення сімейної ситуації, налаштування власного побуту, зміни своєї поведінки з метою повернення дітей у біологічну сім'ю. Проте, відповідачі, нажаль не виправили своєї поведінки, самоусунулись від виконання батьківських обов'язків по відношенню до дітей, їх життям, потребами, проблемами не цікавились, жили у власне задоволення, вчинили ряд кримінальних правопорушень через що і потрапили у місця несвободи. Твердження представника відповідачів про те, що відповідачі відвідували дітей у прийомній сім'ї не відповідає дійсності та суперечить доказам поданими у справі. Щодо позиції представника Відповідачів, щодо того, що прийомні батьки чинять перешкоди батькам щодо спілкування з дітьми, дана інформація у членів виконавчого комітету Берестечківської міської ради - не знайшла свого підтвердження, будь-які докази даного обвинувачення відсутні у матеріалах справи. Просить взяти до уваги зазначені обставини та задовольнити їхню апеляційну скаргу.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників позивача Градової О.А. та Якимчука О.М., відповідача ОСОБА_1 та представника відповідачів адвоката Коваленко Є.В., дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що необхідність застосування такого крайнього заходу впливу (виключної міри) як позбавлення батьківських прав щодо трьох малолітніх дітей до відповідачів, які не втратили інтересу до цих дітей, виявляють бажання їх виховувати і піклуватись про них, навели поважні причини неможливості належного виконання ними своїх батьківських обов'язків, за обставинами цієї справи не доведено, та не є в інтересах дітей.
Оскаржуване судове рішення відповідає принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, відтак, на думку колегії суддів, апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено,що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками трьох малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 16.05.2016 року, серії НОМЕР_2 від 01 жовтня 2021 року та серії НОМЕР_3 (а. с. 10, 12, 14 т.1).
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року у справі №155/1355/21 аналогічний позов про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково. У ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відібрано їх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав та передано органу опіки і піклування Берестечківської міської ради для подальшого їх влаштування. Стягнуто з останніх аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 800 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно (а. с. 77-81 т.1).
ОСОБА_9 та ОСОБА_11 20 вересня 2021 року передані в Комунальне підприємство «Будинок дитини» (м. Луцьк) на повне державне утримання, що стверджується довідкою цієї установи № 154/10/1-23 від 16 червня 2023 року. Із довідки також вбачається, що батьки відвідували дітей за період з грудня 2021 р. по березень 2022 року один раз - 31 грудня 2021 року.
ОСОБА_12 з 20 вересня 2021 року перебував у притулку для дітей Служби у справах дітей Волинської ОДА. Із листа цього закладу № 171 від 12 листопада 2021 року убачається, що дитину упродовж двох місяців провідували його родичі: батько - 16.10.2021, 10.11.2021, мати - 09.10.2021, 16.10.2021, бабуся - 23.09.2021, 10.10.2021, 10.11.2021, тітка - 12.10.2021.
В подальшому, 29 грудня 2021 року, ОСОБА_12 зарахований до складу вихованців « ІНФОРМАЦІЯ_4 » як такий, що залишився без батьківського піклування. За період перебування дитини у закладі батько ОСОБА_1 та матір ОСОБА_3 сина не відвідували, не телефонували, не передавали подарунків, не цікавились життям дитини. Дані факти стверджуються листами даного закладу № 122, №123 від 15.06.2023 р.
Як убачається із листа Нововолинського міського центру соціальних служб № 32/02-07 від 17 січня 2023 року, відповідно до рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 07 квітня 2022 року № 150 була створена прийомна сім'я ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , до якої були влаштовані усі троє малолітніх дітей відповідачів.
Із листа Служби у справах дітей Виконавчого комітету Нововолинської міської ради № 10-03-10/19 від 18 січня 2023 року також вбачається, що батьки з часу влаштування дітей у прийомну сім'ю з ними не зустрічались, участі в їх житті не приймали, з прийомними батьками не спілкувались. Рішенням виконкому Нововолинської міської ради від 19.05.2022 № 207 бабусі ОСОБА_15 (матері відповідача) визначено спосіб спілкування з онуками шляхом надання можливості зустрічей один раз на два місяці.
Згідно із листами в. о. начальника відділу Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції С. Грушецької від 16 січня 2023 року № 22.14-24/387, від 17 січня 2023 року № 22.14-24/415, від 17 березня 2023 року № 22.14-24/3467 та № 22.14-24/3468 заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з аліментів станом на 01 січня 2023 року становила 51066,50 грн, станом на 01.03.2023 р. - 58443,50 грн (а. с. 23-26 т.1).
Разом з тим, судом встановлено, що з 24 червня 2022 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували під вартою та утримувались в ДУ «Луцький слідчий ізолятор» (лист ДУ «Луцький слідчий ізолятор» № СІ/1977/4 від 09 червня 2023 року).
Вироком Горохівського районного суду Волинської області від 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень ( ОСОБА_1 за ч.3, 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 за ч. 1, 2, 3, 4 ст. 185 КК України та ч.1, 2 ст. 361 КК України) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, про що на запит Берестечківської міської ради повідомив Горохівський районний суд Волинської області у листі № 03-36/6/23 від 14 червня 2023 року (а. с. 87 т.1).
Згідно з Актами обстеження умов проживання за підписом членів комісії Служби у справах дітей Берестечківської міської ради від 18 травня 2022 року, від 17 березня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання визначено як незадовільні (а. с. 90, 91 т.1).
Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області надав суду висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету №16 від 20 березня 2023 року, згідно з яким відповідачі ухиляються від виконання батьківських обов'язків з виховання та утримання малолітніх дітей. Тому орган опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав відповідачів відносно їх малолітніх дітей є доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення взяв до уваги характеристики відповідачів з місця проживання та з місць відбування покарання, пояснення свідків, допитаних в судовому засіданні.
Як вказано в характеристиці на засуджену ОСОБА_3 від 17 листопада 2023 року (Збаражська виправна колонія) остання зарекомендувала себе посередньо: ризик вчинення повторного кримінального правопорушення - середній, ступеня виправлення «стає на шлях виправлення» не досягла. Однак, як зазначено у характеристиці, на даний час має намір здобути професію.
Довідкою ВЧ НОМЕР_4 від 01 серпня 2024 року стверджується, що солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за контрактом у ВЧ НОМЕР_4 з 24 липня 2024 року.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках в разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. зокрема постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі N 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі N 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі N 545/560/21).
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не встановив свідомого, «злісного» ухилення ОСОБА_16 та ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків, абсолютної байдужості до дітей, фактів заподіяння шкоди дітям або того, що батьки становили загрозу для здоров'я та розвитку дітей.
Установивши відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження свідомого нехтування батьками своїми обов'язками щодо дітей, беручи до уваги наявність у відповідачів інтересу до своїх дітей, відсутність передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення їх батьківських прав, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу та з урахуванням найкращих інтересів дітей, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й апеляційний суд, на підставі належно оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстави недоведеності обставин, з якими закон пов'язує можливість позбавлення батьківських прав.
Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року у справі №455/307/22 та інших.
Верховний Суд неодноразово вказував, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 та інші).
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батьків до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав, що ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).
Суд правильно вказав, що факт перебування відповідачів у місцях несвободи з 24 червня 2022 року є об'єктивною причиною, яка об'єктивно унеможливила виконання відповідачами їхніх батьківських обов'язків із зазначеного часу.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого ігнорування судом висновку органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів, судом апеляційної інстанції не можуть бути взяті до уваги.
У частинах 5, 6 ст. 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18).
За положенням ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
При цьому суд правильно зазначив, що наданий позивачем на підтвердження своїх позовних вимог висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_16 не є безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення відповідачів батьківських прав, за підставами частини шостої статті 19 СК України, оскільки не містить виключних обставин, які тягнуть за собою застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав .
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а крім того, не є підставою для скасування законного і справедливого судового рішення.
Отже, доводи, наведені в обґрунтуванні апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи, обґрунтовані неправильним тлумаченням вимог норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги позивача щодо неправильного вирішення судом першої інстанції позову не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду. На підтвердження обставин, викладених в апеляційний скарзі, позивач належних та допустимих доказів не надав, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Суд надав правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог, правильно вирішив спір по суті.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області як Органу опіки та піклування залишити без задоволення.
Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 19 листопада 2024 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді