Справа № 761/4580/25
Провадження № 1-кс/761/3626/2025
01 лютого 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 420 240 000 000 012 40 від 11.11.2024, у якому
гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Житомира, громадянин України, українець, з вищою освітою, начальник відділення персоналу в/ч НОМЕР_1 , учасник бойових дій, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , не судимий,
підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 клопотання слідчого СУ ГУНП у Київській області ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання зазначено, що 01.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, скоєного за нижченаведених обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше першої декади вересня 2024 року у начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди шляхом використання свого службового становища в отриманні частини додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень, що надходить на банківські рахунки військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , за внесення до бойових наказів (бойових розпоряджень) та списків на виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 гривень.
У вересні 2024 року, ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті повідомив старшому солдату ОСОБА_7 , який перебував на посаді лаборанта госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 та старшому солдату ОСОБА_8 , який перебуває на посаді відповідального виконавця відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , що їх кандидатури будуть подані щомісячно до бойових наказів (бойових розпоряджень) на виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 гривень, які будуть надходити на банківські рахунки останніх, за що вони повинні щомісячно передавати половину з додаткової винагороди ОСОБА_4 у розмірі 12 000 гривень.
У подальшому, ОСОБА_4 не пізніше 05.12.2024 підготував та подав на погодження до командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 наказ № 340 та списки для виплати особовому складу військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. 00 коп. у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за листопад 2024 року, зазначивши в ньому, зокрема, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Так, ОСОБА_4 28.12.2024, близько 12:00 год., прибув до військової частини НОМЕР_1 , де у службовому кабінеті зустрівся з військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , у ході розмови з якими отримав неправомірну вигоду у сумі 24 000 гривень за внесення до бойового наказу (бойового розпорядження) військовослужбовців з метою надходження останнім додаткової виплати.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_4 не пізніше 05.01.2025 підготував та подав на погодження до командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 наказ № 5 та списки для виплати особовому складу військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за грудень 2024 року, зазначивши у ньому, зокрема, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
ОСОБА_4 31.01.2025, близько 10:00 год., повідомив за допомогою повідомлення у месенджері «Signal» військовослужбовцю ОСОБА_7 , що грошові кошти у розмірі 10 000 гривень у нього забере водій ОСОБА_4 - ОСОБА_10 .
Так, 31.01.2025, приблизно о 14:30 год. до військової частини НОМЕР_1 за вказівкою ОСОБА_4 прибув ОСОБА_10 . Перебуваючи у транспортному засобі «Шкода Октавія», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_4 передав грошові кошти у сумі 10000 гривень ОСОБА_10 , що є частиною неправомірної вигоди.
На думку слідчого, існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні з підстав, які у ньому зазначені.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання слідчого, просили застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані учасниками судового засідання матеріали, дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
- чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» Європейський Суд наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ознак інкримінованого йому злочину.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у цьому випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя враховує, що такі дії цілком вірогідні з огляду на покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «В. проти Швейцарії» зауважив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину, пов'язаного з одержанням неправомірної вигоди, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей останнього, що підтверджує високу ймовірність його свідомої позапроцесуальної поведінки.
Також вагомим є наведений стороною обвинувачення ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, може здійснювати незаконний вплив на свідків.
Крім того, враховуючи початкову стадію кримінального провадження, не виключено, що підозрюваний може вчинити дії, спрямовані на знищення чи спотворення речей та документів, що мають значення для встановлення обставин вчинення інкримінованого злочину.
Також слідчий суддя не виключає, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний може продовжити злочинну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.
У силу ст. 178 КПК слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція ч. 3 ст. 368 КК, за якою підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі до десяти років.
Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Частиною 3 статті 183 КПК передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Визначаючи відповідно до вимог ст. 183 КПК розмір застави, слідчий суддя вважає, що застава у межах, передбачених ст. 182 КПК, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СУ ГУНП у Київській області ОСОБА_6 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою визначити по 31 березня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн.
Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, розрахунковий рахунок № UA 128201720355259002001012089, призначення платежу - застава за (ПІБ, дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №…, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, у якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/роботи та/або служби;
-уникати спілкування з свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до завершення досудового розслідування;
-здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
У разі внесення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених судом обов'язків, починаючи з дня внесення застави, однак на строк, що не перевищує строку досудового розслідування.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1