Справа №367/6338/24
Провадження №2/760/4667/25
(заочне)
13 лютого 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
16 вересня 2024 року до Солом'янського районного суду міста Києва за ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2024 року за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми майнового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14 грудня 2020 року о 19:58 в Київській обл., А/Д Київ-Коваль, М-07, м. Буча, на перехресті вул. Польова та Нове Шоссе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Opel Vectra (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля AUDI Q7 (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ОСОБА_3 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль AUDI Q7 (д.р.н. НОМЕР_2 ), та завдано шкоди власнику зазначеного транспортного засобу (механічні пошкодження ТЗ зафіксовані в Відповіді від НПУ № 3020350371363458 про ДТП, та акті огляду пошкодженого ТЗ з фотододатками). Згідно відповіді від НПУ № 3020350371363458 про ДТП та Постанови Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2021 року (справа № 367/8289/20), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 8.7.3. Е ПДР України. В порушення умов Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застраховано не було, про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ. Потерпіла особа (власник транспортного засобу AUDI Q7 (д.р.н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 ) звернулась до МТСБУ з заявою про відшкодування заподіяної шкоди. Відповідно до Наказу № 3.1/924 від 12.02.2021 року та вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір регламентної виплати склав 130 000,00 грн., яке МТСБУ було сплачено потерпілій особі згідно платіжного доручення № 889329 від 16.02.2021 року. Розрахунок регламентної виплати МТСБУ за зазначеним вище страховим випадком наступний. Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ AUDI Q7 (д.р.н. НОМЕР_2 ), вартість відновлювального ремонту ТЗ AUDI Q7 (д.р.н. НОМЕР_2 ) з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 306 502,07 грн. Однак, згідно п. 9.5 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Розпорядження № 538 від 09.04.2019 року Нацкомфінпослуг ліміт страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих становив 130 000, 00 грн. на момент ДТП. Розмір витрат на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку склав 1 550,00 грн., яке МТСБУ було сплачено особам, які надавали послуги по врегулюванню по справі, здійснювали збір документів та визначення розміру завданої шкоди, що підтверджується платіжним дорученням №889513 від 04.02.2021 року. Отже, розмір витрат МТСБУ, пов'язаних з регламентною виплатою за зазначеним страховим випадком склав: 130 000, 00 грн. + 1 550,00 грн. = 131 550,00 грн. де: 130000,00 грн. - ліміт страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих на момент ДТП; 1 550,00 грн. - витрати Позивача на послуги по врегулюванню по справі та визначення розміру шкоди. Таким чином, Позивачем були понесені витрати, пов'язані з регламентною виплатою, в розмірі 131 550,00 грн. Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (п.п. 39.2.1 п. 39.2. ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до підпункту «а» п. 41.1ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідно до норм п. 38.2.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та який не застрахував свою цивільно- правову відповідальність. Таким чином до МТСБУ у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації у повному обсязі регламентної виплати - матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля AUDI Q7 (д.р.н. НОМЕР_2 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.12.2020 року о 19:58 в в. Київській обл., А/Д Київ-Ковель, М-07, м. Буча, на перехресті вул. Польова та Нове Шоссе.
18 вересня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року справу прийнято до провадження та постановлено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази. 29 жовтня 2024 року, 03 лютого 2025 року через «Електронний суд» направив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за його зареєстрованим місцем проживання, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази. Причини неявки суду не повідомлені. Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Суд ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв та / або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128 - 131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 14 грудня 2020 року о 19 год. 58 хв. в Київській області, А/Д Київ-Ковель, М-07, м. Буча на перехресті вул. Польова та Нове Шосе, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом OPEL Vectra д.н.з. НОМЕР_3 , та здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора (червоний) в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом AUDI д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів, що становить 340 грн. (а.с. 8 - 9).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт дорожньо - транспортної пригоди внаслідок якої пошкоджено транспортний засіб AUDI д.н.з. НОМЕР_2 , та вина відповідача є встановленими судовим рішенням та доказуванню не підлягають.
З наданої позивачем до суду інформації вбачається, що поліс на транспортний засіб OPEL Vectra № НОМЕР_1 , на 14 грудня 2020 року не знайдено. Таким чином, на час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 14 грудня 2020 року цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була (а.с. 11).
15 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а. с. 12).
З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_2 був застрахований у СК «ПЗУ Україна» відповідно до полісу № 201572415.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (а.с. 14).
Відповідно до звіту Вих. № 10230 від 28 грудня 2020 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки AUDI Q7, реєстраційний номерний НОМЕР_2 , складає 306 502 грн. 07 коп. (а.с. 15 - 28).
Згідно з наказом МТСБУ, на підставі статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийнято рішення про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 у розмірі 130 000 грн. 00 коп. (а. с. 29).
Відповідно до платіжного доручення № 889329 від 16 лютого 2021 року, позивачем у рахунок виплати страхового відшкодування перераховано на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 130 000 грн. 00 коп. (а.с. 30).
Згідно рахунку № 1445 від 19 січня 2021 року, позивачем у рахунок оплати послуг аваркома (експерта) перераховано грошові кошти у розмірі 1 500 грн. 00 коп. (а. с. 28).
З ст. ст. 15, 16 ЦК України, вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Спеціальним законом, який регулював відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (станом на момент виникнення відповідних правовідносин), є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.
Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (стаття 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вбачається з ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з ст. 29 наведеного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (п.п. 39.2.1 п. 39.2. ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 зазначеного Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.
За змістом статті 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Такі тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).
За таких обставин, керуючись принципом «балансу вірогідностей», у суду відсутні сумніви в тому, що цивільно-правова відповідальність відповідача на дату ДТП не була застрахована.
З огляду на такі обставини, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП не була застрахована і позивач виконав покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 22, п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням вимог п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 цього Закону, ст. 1191 ЦК України, за відсутності доказів про наявність пільг, передбачених п. 13.1 ст. 13 вказаного Закону, а також доказів про сплату відповідачем розміру завданої шкоди, на користь позивача в порядку регресу належить стягнути 130 000 грн. 00 коп. - регламентна виплата за шкоду пов?язану з пошкодженням транспортного засобу та 1 550 грн. 00 коп. - витрати пов?язані зі встановлення розміру збитків.
У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19).
З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 981589 від 15 травня 2024 року, яка міститься в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 3 028 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 76 - 83, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 280, 352, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
Позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02002, місто Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) 131 550 грн. 00 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02002, місто Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02002, місто Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя І. О. Тесленко