СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/15227/24
пр. № 2-др/759/43/25
10 лютого 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., при секретарі Шило М.І., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (Вінницька обл., с.Погребище Друге) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (01054, м.Київ, вул.Ярославів Вал, 33-б) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,
31.01.2025 р. адвокатом Пугачем С.В., який представляє інтереси відповідача засобами поштового зв'язку звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у якій просить стягнути з позивача 40000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс у зв'язку із розглядом справи в суді. В обґрунтування вказує на відмову судом у задоволенні позовних вимог та не вирішення питання про стягнення судових витрат.
07.02.2025 р. представником позивача адвокатом Васюком М.М. подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вказує, що Акт № 1 до Договору від 18.08.2024 про надання правничої допомоги взагалі не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних робіт, а саме не вказано скільки часу адвокатом було витрачено на надання правничої допомоги ні номеру справи у якій така допомога надавалась. Окрім того, не погоджується з розміром завлених стороною відповідача витрат на правничу допомогу, вважає, що вартість вищевказаної послуги має бути зменшена до 500,00 грн., адже на думку Позивача, такий розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «Житло-Капітал» відповідає критеріям співмірності, розумності та витраченому адвокатом часу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст. 270 ЦПК України).
Суд враховуючи наявні у справі докази, вважає за можливе ухвалити додаткове рішення без виклику учасників справи у судове засідання.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 31.01.2025 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, відмовлено.
Відповідно до ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року N 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано: договір про надання правничої допомоги №б/н від 18.08.2024 р., Додаток №1 до договору від 18.08.2024 р. про надання правничої допомоги, Акт №1 до договору від 18.08.2024 р. про надання правничої допомоги, який містить перелік наданої правничої допомоги та вартість послуг.
Як вбачається з акту №1 до договору від 18.08.2024 р., оплата послуг здійснюється клієнтом протягом 30 календарних днів після прийняття рішення судом у справі та вступу рішення суду в законну силу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Таким чином, понесені стороною відповідача витрати на правничу допомогу, які за умовами договору ще фактично не оплачені, підлягають відшкодуванню.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вказує Велика Палата Верховного суду у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, сформовано позицію, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначається, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд, враховуючи складність справи та надані адвокатом послуги згідно акту до договору про надання правничої допомоги, беручи до уваги кількість судових засідань та час їх проведення, витрачений адвокатом час на надання таких послуг, враховуючи заперечення сторони позивача у заяві про зменшення витрат на правничу допомогу, вважає, що заявлений представником відповідача розмір наданих правничих послуг не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності ї хрозміру та їх стягнення становить надмірний тягар для сторони позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, тому суд доходить висновку про зменшення заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 137, 141, 142 ЦПК України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (01054, м.Київ, вул.Ярославів Вал, 33-б) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» код ЄДРПОУ: 35393445 (01054, м.Київ, вул.Ярославів Вал, 33-б) витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя: І.Ю. Єросова