СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24597/24
пр. № 2-а/759/48/25
10 лютого 2025 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Єросова І.Ю., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
18.11.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №2248 від 14.11.2024 р. винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25500,00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує на складання оскаржуваної постанови з порушенням норм закону. Зокрема, зміст Постанови не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки 18.04.2024 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено адвокатський запит за вихідним № 18/Я/18-04-2024 щодо надання інформації чи перебуває ОСОБА_1 у розшуку та 29.04.2024 року за вих. № 07/3767 надано відповідь, що ОСОБА_1 знятий з розшукових заходів у 21.03.2024 року у зв'язку із бронюванням. Також направлений адвокатський запит до Святошинського УП ГУНП у м. Києві за вихідним № 11/Я/11-04-2024 від 11.04.2024 року та отримано відповідь на запит №СЕД-20924-2024 від 23.04.2024 року, що відомості відносно ОСОБА_1 не внесені до ІПНП категорії розшук. Окрім того, при винесені Постанови відповідачем застосовані норми Закону, що не діяли на момент вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, вважає постанову такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 22.11.2024 р. відкрито провадження у справі, вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, ОСОБА_1 працює в Державному підприємстві «Український державний центр радіочастот» на посаді водія автотранспортних засобів. Відповідно до наказу Мінекономіки №55 від 02.01.2024 р. ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на три місяці до 03.04.2024 р.
Згідно листа ДП «Український державний центр радіочастот» №80/02/3'56/24 від 02.04.2024 р. ОСОБА_1 станом на 03.04.2024 р. перебував на лікарняному. Вказаний лист отримано відповідачем 05.04.2024 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Як вбачається з листа непрацездатності електронного реєстру листків непрацездатності Пенсійного Фонду України № 11740243-2021976601-1 №11740243 ОСОБА_1 з 01.04.2024 р. по 05.04.2024 р. перебував на лікарняному.
29.04.2024 року за вих. № 07/3767 ІНФОРМАЦІЯ_5 надано відповідь на адвокатський запит, згідно якої ОСОБА_1 знятий з розшукових заходів у 21.03.2024 року у зв'язку із бронюванням.
Також направлений адвокатський запит до Святошинського УП ГУНП у м. Києві за вихідним № 11/Я/11-04-2024 від 11.04.2024 року та отримано відповідь на запит №СЕД-20924-2024 від 23.04.2024 року, про те що відомості відносно ОСОБА_1 не внесені до ІПНП категорії розшук.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №2248 від 14.11.2024 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 знаходився у розшуку у зв'язку з тим, що не з'явився у зазначений термін по повістці 03.04.2024 року для уточнення військово-облікових даних. Підтверджуючі документи про неявку за повісткою надав з 01.04.2024 р. по 05.04.2024 р., але після закінчення лікарняного не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 у 7 (семи) денний термін, чим порушив обов'язок встановлений частиною 3 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Тобто, підставою притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вказано не з'явлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 впродовж 7 днів після закінчення лікарняного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оборону України", особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За приписами статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про військовий обов'язок і військову службу.
Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року N 2102-IX, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП, встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, суд звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, якими передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач має право заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що до 03.04.2024 р. ОСОБА_1 мав відстрочку від призову на військову службу та мав обов'язок з'явитися 03.04.2024 р. по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення військово0облікових даних. 02.04.2024 р. надав підтверджуючі документи про поважність неявки за причини знаходження на лікарняному. Притягуючи до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відповідач послався на обставину неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 впродовж 7 днів після закінчення лікарняного, що передбачено ч. 3 ст. 22 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що є підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк.
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Суд зазначає, що при винесені постанови про притягнення до адміністративної відповідальності були застосовані норми Закону, що не діяли на момент вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, станом на момент можливого вчинення адміністративного правопорушення тобто з 06.04.2024 р. по 12.04.2024 р. стаття 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містила вимогу прибуття до ТЦК та СП у строк, що не перевищує 7 днів. Вимога, у редакції закону, якою передбачено положення про обов'язкову явку набула чинності 19.05.2024 року. Тобто, при складанні Постанови про ймовірне порушення позивачем були застосовані норми Закону частиною 3 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що не діяли на момент вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, при винесенні Постанови та призначенні стягнення за порушення частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення були застосовані норми Закону, що не діяли на момент вчинення адміністративного правопорушення.
Так, зі змісту Постанови вбачається, ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 впродовж 7 днів від закінчення лікарняного. Відповідно до резолютивної частини Постанови, його визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, редакція закону, якою передбачено положення, як підставу накладення адміністративного стягнення - частина 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення набула чинності лише 19.05.2024 року, тобто вже після подій можливого правопорушення, про що зазначено в самій оскаржуваній постанові. Оскаржувана постанова не містить посилань на обставини неявки за інший період до дати винесення постанови - 14.11.2024 р. тобто особа, яка притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не посилалась у тексті постанови на триваючий, аж до моменту складання постанови, характер правоопрушення.
Відповідно до положень статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Тобто, при складанні оскаржуваної постанови та визначенні санкції за ймовірне порушення частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення були застосовані норми Закону, що не діяли на момент вчинення адміністративного правопорушення (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП набрала чинності 19.05.2024 р.).
Відтак, на переконання суду, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, є неправомірним.
Згідно приписів частин 1, 2 та 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1211,20, які слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-9, 72-77, 241-246, 250, 255, 286, 292- 293, 295, 297 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати Постанову № 2248 від 14.11.2024 року винесену начальником начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 гривень за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 код (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору розмірі 1211,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Ю. Єросова