печерський районний суд міста києва
Справа № 757/45895/23-ц
пр. № 2-2207/25
11 лютого 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., перевіривши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання факту бездіяльності у кримінальному провадженні, стягнення відшкодування матеріальної шкоди і компенсації моральної,
11 жовтня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді 14 березня 2023 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
16 жовтня 2023 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у загальному порядку /т. ІІ а. с. 54-55/.
19 листопада 2024 року у провадження судді Головко Ю. Г., для розгляду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Печерського районного суду м. Києва Литвинової І. В. від розгляду цивільної справи за його позовом.
20 листопада 2024 року ухвалою судді Головко Ю. Г. відмовлено у задоволенні заяви про відвід головуючої судді.
Суддя вважає, що конфлікт інтересів відсутній, і вказані факти не впливають на її об'єктивність та неупередженість при розгляді справи, однак як у сторін, так й у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви в неупередженості.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як визначено положеннями частини першої-третьої ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Європейський суд з прав людини у рішеннях зазначає, що найголовнішою є існування довіри, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб'єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь-які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об'єктивне рішення у справі.
Відтак вважаю за необхідне заявити самовідвід.
Керуючись ст.ст. 1-19, 36-40, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заявити самовідвід від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання факту бездіяльності у кримінальному провадженні, стягнення відшкодування матеріальної шкоди і компенсації моральної.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяІ. В. Литвинова