Номер провадження 2-о/754/123/25
Справа №754/489/25
Іменем України
13 лютого 2025 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя О. Грегуль, секретар судового засідання І. Вакуленко, справа № 754/489/25
ОСОБА_1 - заявник
Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - заінтересована особа
Вимоги заявника: встановлення факту неправильності актового запису та виправлення помилки
Карандюк Ю.О. - адвокат заявника
Заявником подано заяву з проханням 1) Встановити неправильність актового запису № 748 від 18.08.1995 в частині прізвища дружини після розірвання шлюбу « ОСОБА_1 »; 2) Внести зміни до актового запису № 748 від 18.08.1995 в частині прізвища дружини після розірвання шлюбу « ОСОБА_1 ». Заява обґрунтована тим, що встановлення даного факту необхідне для отримання свідоцтва про розірвання шлюбу з правильним прізвищем.
Головуючому справа передана 14.01.2025.
Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито провадження.
Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв'язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.
Учасники справи в судове засідання не з'явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали.
Адвокатом заявника подано заяву про розгляд справи за відсутності заявника і адвоката заявника та в якій додатково зазначено, що заявник пр. розірванні шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 не просила присвоїти їй дошлюбне прізвище ОСОБА_1 та продовжила іменуватись прізвищем ОСОБА_1 і не змінювала своїх особистих документів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням викладеного і ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті засідання за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи суд у судовому засіданні встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 08.10.1994 ОСОБА_5 і ОСОБА_1 08.10.1994 зареєстрували шлюб і після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 18.08.1995 актовий запис № 748 від 18.08.1995 розірвано шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 та в графі прізвища після розірвання шлюбу прізвище заявниці вказано ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 15.12.1995 ОСОБА_5 і ОСОБА_1 15.12.1995 зареєстрували шлюб і після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 08.062005 актовий запис № 449 від 21.05.1996 розірвано шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 та в графі прізвища після розірвання шлюбу прізвище заявниці вказано ОСОБА_1 .
Листом заінтересованої особи від 24.10.2024 № 2594/33.3-86 заявниці рекомендовано для вирішення питання про встановлення неправильності актового запису звертатись до суду.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, 2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VІ, 1. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VІ, 1. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мотивуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження рішення про відмову в адміністративному та/або в судовому порядку.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» № 12 від 07.07.1995, 3. Судам належить враховувати, що відповідно до ст.19 Закону "Про органи реєстрації актів громадянського стану" реєстрація народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені та по батькові провадиться органами реєстрації актів громадянського стану в книгах спеціального зразка, які є єдиними доказами засвідчених у них фактів. Крім цього Закону, порядок реєстрації актів громадянського стану встановлюється Правилами, які затверджуються Міністерством юстиції України. Згідно з цим Законом і Правилами суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як
у випадках невиправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені
законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків). З такими заявами до суду можуть звертатися особи, щодо яких складено актовий запис; батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники - щодо актових записів, які стосуються неповнолітніх дітей, а у передбачених законодавством випадках і самі
неповнолітні, які досягли 16 років; опікуни громадян, визнаних судом недієздатними, а щодо актових записів померлих - особи, які входять до кола їх спадкоємців. При відмові у поновленні актового запису заінтересована особа згідно з правилами глави 37 ЦПК може звернутися до суду із заявою про встановлення факту реєстрації відповідного актового запису. У тих випадках, коли акт громадянського стану зареєстровано в компетентних іноземних органах, встановлення неправильності запису або анулювання цього акту може провадитися з додержанням вимог
ст.203 КпШС тільки відповідно до законодавства держави, на території якої складено запис (це не стосується територій, що увійшли до складу України - ч. 3 ст.6 КпШС).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 13.03.2019 у справі № 466/1150/18 «Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, та ін. (частина друга статті 49 ЦК України). Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон). Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону). Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону). Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила). Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку. Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану. У своїй заяві, поданій у порядку окремого провадження, ОСОБА_14 просив установити факт неправильності запису про місце народження його доньки ОСОБА_15 в акті цивільного стану про народження та встановити факт її народження у м. Львові. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, ЦК України та іншим законом, не є вичерпним (частина третя статті 270 ЦК України). Позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) на відображення достовірної інформації про місце народження ОСОБА_15 в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану. Таким чином, об'єктом перевірки судами в цій справі є встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт народження ОСОБА_15 в певному місці, та залежно від них вирішення питання про неправильність актового запису про народження в частині місця її народження, а не дотримання Шевченківським районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області процедури розгляду звернення заявника про внесення змін до актового запису про народження № 24 від 02 жовтня 2004 року й оцінка правомірності дій щодо відмови в задоволенні цього звернення. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку, передбаченому главою 6 розділу IV ЦПК України. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження особи, та вважає, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження. Правовий висновок щодо правильного застосування пункту 2.13 Правил викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа № 425/2737/17), у якій зазначено, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від установлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису і зобов'язання відповідача внести зміни до цього запису. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду в таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.».
Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили, що заявником при реєстрації розірвання шлюбу 18.08.1995 змінювалось прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 суду не надано, а враховуючи те, що 15.12.1995 органи реєстрації актів цивільного стану реєстрували повторний шлюб заявника із прізвищем ОСОБА_1 і у органів реєстрації актів цивільного стану не виникало жодних питань з приводу правильності прізвища заявника суд вважає доводи заявника про встановлення неправильності актового запису доведеними.
За таких обставин заява про встановлення факту неправильності актового запису та виправлення помилки задовольняється.
Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України, 7. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. 263-265, главою 6 ЦПК України,
Задовольнити заяву встановлення факту неправильності актового запису та виправлення помилки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Встановити неправильність актового запису № 748 від 18.08.1995 місце реєстрації відділ реєстрації актів громадянського стану Автозаводського райвиконкому м. Кременчука в частині прізвища дружини після розірвання шлюбу « ОСОБА_1 ».
Внести зміни до актового запису № 748 від 18.08.1995 місце реєстрації відділ реєстрації актів громадянського стану Автозаводського райвиконкому м. Кременчука в частині прізвища дружини після розірвання шлюбу та замість прізвища « ОСОБА_1 » вказати прізвище « ОСОБА_1 ».
Понесені заявником судові витрати не відшкодовуються.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.