ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/19685/24
провадження № 2/753/1262/25
22 січня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором №237601499 у розмірі 14 264,93 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 6 549,45 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 7 715,48 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.06.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір №237601499, за умовами якого Товариство надало Позичальнику кредит на суму 5 700,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №237601499. 03.01.2019 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №20190103, за умовами якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №8 від 28.05.2020 до договору факторингу №20190103 від 03.01.2019 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №237601499.
Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 14 264,93 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 6 549,45 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 7 715,48 грн. Так, відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, у зв'язку із чим за нею утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути з останньої.
16.10.2024 до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою суду від 17.10.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , направлялись ухвала суду про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, які повернулись на адресу суду без вручення відповідачу.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).
За п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, судом було здійснено усі передбачені Цивільно процесуальним кодексом України дії щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Однак, відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд даної справи, не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань, а також не скористалась своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від позивача також не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.06.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір №237601499, за умовами якого Товариство надало Позичальнику кредит на суму 5 700,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1.). Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,83% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту (п.п. 1.3., 1.4.).
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором у відповідності до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 4.4.).
11.07.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №237601499 від 18.06.2019, за умовами якої Товариство зобов'язалося збільшити суму кредиту на 350,00 грн. з 11.07.2019 на строк дії договору №237601499 від 18.06.2019. Графік розрахунків (Додаток №1 до договору) викладено в новій редакції. Всі інші умови залишилися без змін (пп. 1, 2, 3).
17.07.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №237601499 від 18.06.2019, за умовами якої, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору, сторони погодили продовжити строк, на який був наданий кредит, на 29 днів. Починаючи з 18.07.2019 позичальник сплачує за користування кредитом 1,66% в день від суми кредиту. Всі інші умови залишилися без змін (п. 1, 3, 5).
19.07.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №237601499 від 18.06.2019, за умовами якої Товариство зобов'язалося збільшити суму кредиту на 500 грн. з 19.07.2019 на строк дії договору №237601499 від 18.06.2019. Графік розрахунків (Додаток №1 до договору) викладено в новій редакції. Всі інші умови залишилися без змін (пп. 1, 2, 3).
У змісті позовної заяви позивач вказує, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №237601499.
На підтвердження вищевказаного позивачем до позову долучено копію першої сторінки договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 з якої вбачається, що у п. 1.3 сторони визначили поняття «Право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Окрім того, відповідно до п. 2.1. договору, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Відповідно до останньої сторінки договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, зокрема п. 11.8, з моменту переходу права вимоги від клієнта до фактора згідно відповідного реєстру прав вимоги, підписаного сторонами за умовами цього договору, фактор набуває статусу володільця бази персональних даних боржників, права вимоги до яких відступаються згідно з цим договором. У п. 12. зазначено перелік додатків: - Додаток №1 - Форма Реєстру прав вимоги; - Додаток №2 - Форма повідомлення Боржника; - Додаток №3 - Форма Акту повернення права вимоги. Наведені Додатки складають невід'ємну частину Договору.
03.01.2019 між ТОВ «Таліон плюс» (далі - клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - фактор) укладено договір факторингу №20190103, за умовами якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (п. 2.1.). Право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги (п.п. 4.1.). Окрім того, в п. 1.3. сторони визначили поняття «Право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №8 від 28.05.2021 до договору факторингу №20190103 від 03.01.2019, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №237601499 в загальному розмірі 17 656,44 грн.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Одним із видів договорів, які передбачені ЦК України, та на підставі яких відбувається заміна сторони кредитора у зобов'язанні, є договори факторингу.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частина 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
За нормою ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як було зазначено вище, 18.06.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір №237601499, за умовами якого Товариство надало Позичальнику кредит на суму 5 700,00 грн.
Додатковою угодою від 11.07.2019 до договору №237601499 від 18.06.2019, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» збільшило ОСОБА_1 суму кредиту на 350,00 грн.
Додатковою угодою від 19.07.2019 до договору №237601499 від 18.06.2019, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» збільшило ОСОБА_1 суму кредиту на 500,00 грн.
Разом із цим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази видачі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 кредитних коштів за умовами кредитного договору №237601499, а також відсутні докази видачі збільшеної суми кредиту у відповідності до вищевказаних додаткових угод. Окрім того, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є первинним банківським документом і, відповідно, належним та допустимим доказом підтвердження надання кредитних коштів. Також з розрахунку заборгованості не можливо встановити порядок нарахування відсотків за користування кредитом, враховуючи те, що між сторонами укладались вищевказані додаткові угоди та змінювалась відсоткова ставка за користування кредитом. Зокрема, за умовами кредитного договору №237601499 від 18.06.2019 нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось у розмірі 0,83% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, тоді як за умовами додаткової угоди від 17.07.2019 нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось у розмірі 1,66% в день від суми кредиту.
Окрім того, як було зазначено вище, у змісті позовної заяви позивач вказує, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №237601499.
Водночас, на підтвердження своїх доводів позивачем не надано реєстру прав вимоги, підписаного сторонами, який би підтверджував факт набуття ТОВ «Таліон плюс» права вимоги за кредитним договором №237601499, укладеного 18.06.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . При цьому, сторонами було погоджено, що реєстр прав вимоги складає невід'ємну частину договору факторингу №28/1118-01.
Таким чином, суд позбавлений можливості встановити факт переходу права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №237601499 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За нормами чч. 3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №237601499 від 18.06.2019 від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», відповідно, від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як і не надано доказів наявності заборгованості відповідача.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.
Враховуючи те, що з наданих позивачем документів, судом не встановлено розмір заборгованості та наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором №3237601499 від 18.06.2019, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись стст. 515, 516, 530, 617, 628, 1054 ЦК України, стст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 247, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
Дата складання повного тексту рішення - 22.01.2025.