Справа №705/6591/24
2/705/1107/25
13 лютого 2025 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторінцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Черкаській області про зняття арешту з майна,
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління національної поліції в Черкаській області про зняття арешту з майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03 липня 2006 року було укладений договір міни, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Кучер О.І., відповідно до якого ОСОБА_1 стала власником квартири АДРЕСА_1 . Оскільки вона мала намір розпорядитися своїм майном, то звернулася до центру надання адміністративних послуг для отримання інформації з реєстру речових прав та їй було надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої їй стало відомо, що 12.05.2008 державним реєстратором Уманського міськрайонного управління юстиції Семененко О.С. вчинено запис про обтяження № 1073013 на підставі постанови, серія та номер: б/н, що видана 09.01.2001 Уманським МВ УМВС, а саме накладено арешт нерухомого майна ОСОБА_3 . Крім того, 12.05.2008 реєстратором: Уманська міська державна нотаріальна контора, за реєстраційним номером 7161304 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі постанови, серія та номер: б/н, що видана 09.01.2001 Уманським МВ УМВС. З вищевикладеного вбачається, що під час того, як позивач була власником вказаної квартири, на неї було накладено арешт, як на майно ОСОБА_3 . Зазначає, що у 2004 році ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , який в свою чергу по договору міни передав їй дану квартиру. Вважає, що накладення арешту на її майно порушує її права як власника даної квартири. На підставі вищевикладеного, позивач просила скасувати арешт накладений на квартиру АДРЕСА_3 , що належить їй на праві приватної власності.
Ухвалою судді у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз'яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.
06.01.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказують, що згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , накладений на підставі постанови СВ Уманського МВ УМВС від 09.01.2001, суб'єкт обтяження: ОСОБА_3 . Тому вказують, що позивач у позові не обґрунтувала, яке її суб'єктивне право порушено або не визнається відповідачем. Дані обставини свідчать про невірний спосіб захисту, оскільки жодного арешту ГУНП в Черкаській області на майно ОСОБА_1 не накладало, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до приписів ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору обміну квартир від 03.07.2006, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 5251. Відповідно до вказаного Договору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснили обмін належних їм на праві власності квартир та позивач набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №395233198 від 17.09.2004, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 .
Як вбачається з інформації про реєстрацію обтяжень 12.05.2008 державним реєстратором Уманського міськрайонного управління юстиції Семенко О.С. внесено відомості до Реєстру про обтяження за № 1073013, про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3 , а саме квартиру АДРЕСА_1 , на підставі постанови, серія та номер: б/н, що видана 09.01.2001 Уманським МВ УМВС.
Крім того, у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, реєстратором: Уманська міська державна нотаріальна контора внесено відомості про обтяження за № 7161304, на майно ОСОБА_3 , а саме квартиру АДРЕСА_1 , на підставі постанови, серія та номер: б/н, що видана 09.01.2001 СВ Уманського МВ УМВС.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 28.11.1995, посвідченого державним нотаріусом Уманської державної нотаріальної контори Очеретяною В.В. та зареєстрований реєстрі за № 2-6856.
Однак, 04.06.2004 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування квартири від 04.06.2004, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. та зареєстрований реєстрі за № 2847.
Як вбачається з листа Уманського ВП ГУНП № 94338-2024 від 19.12.2024, Уманським МВ УМВС 25.12.2000 порушено кримінальну справу за № 1700000773 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 229-1 КК України відносно ОСОБА_3 , яка була об'єднана з кримінальною справою № 1700100019 від 15.01.2001 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 229-2 КК України. 07.03.2001 ОСОБА_3 було засуджено до п'яти років позбавлення волі з накладенням арешту на частину майна.
З вищевикладеного слідує, що станом на 2004 рік на момент дарування ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , будь-яких обтяжень на вказаний об'єкт нерухомості зареєстровано у Реєстрах не було.
Продовження арешту майна, призводить до порушення прав і законних інтересів позивача ОСОБА_1 , що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.
Слід зазначити, що відповідно до розпорядження Уманської міської ради № 16-р від 19.02.2016 «Про перейменування вулиць та провулків міста Умані» вул..Більшовицьку перейменовано на вул..Мазепи.
За положенням ст.ст.319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватися при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 року по справі №2-3392/11 дійшла висновку, що у разі, якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року, спір щодо зняття арешту з майна є приватноправовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Верховний Суд вважає, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
Щодо належності відповідача у справі, то суд враховує, що в постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 826/27239/15, надаючи оцінку аргументам ГУ НП у м. Києві про те, що воно не є правонаступником УМВС, Верховний Суд звернув увагу на правові висновки Верховного Суду України, висловлені в постановах від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14. У цих постановах Верховний Суд України вказав, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Отже, ГУ НП, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником УМВС.
Крім того, за змістом постанови від 26 квітня 2022 року у справі № 705/2556/21 Верховний Суд відхилив доводи сторони про те, що ГУ НП в Черкаській області є неналежним відповідачем. При цьому Верховний Суд виходив з того, що 14 грудня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Уманського МВ УМВС України в Черкаській області (ідентифікаційний код 08676470), постанова якого зазначена, як підстава реєстрації обтяження майна. Наразі територіальним органом Національної поліції в Черкаській області, як юридичною особою публічного права, є саме ГУНП в Черкаській області, до складу якого входить відповідний підрозділ поліції в місті Умані.
Отже, з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, даний позов поданий до належного відповідача.
Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Таким чином, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право власника цього майна.
Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
З огляду на викладені обставини, досліджені докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи неведене, суд приходить до висновку про можливість віднесення судових витрат за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 317,319,321,391 ЦК України, ст.ст.4,12,89,141,259,263-265 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Черкаській області про зняття арешту з майна- задовольнити.
Скасувати арешт накладений відповідно до постанови СВ Уманського МВ УМВС, б/н від 09.01.2001, на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відомості про що внесені до Державного реєстру речових прав 12.05.2008 державним реєстратором Уманського міськрайонного управління юстиції Семенко О.С. за № 1073013, та 12.05.2008 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, реєстратором: Уманська міська державна нотаріальна контора за № 7161304.
Копію рішення направити сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.Л. Гудзенко