Справа № 478/127/25 Провадження № 1-кп/478/47/2025
13 лютого 2025 року. Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Казанка, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2024 року за №1202415227000081 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Привілля, Баштанського (колишнього - Казанківського) району, Миколаївської області, українця, громадянина України, призваного до військової служби за мобілізацією, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , з середньою освітою, офіційно не одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого (в порядку ст. 89 КК України), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Суд, за результатами судового розгляду кримінального провадження, визнав доведеним пред'явлене обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинене в умовах воєнного стану, кваліфіковане органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 185 КК України, за наступних обставин.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2024 року обвинувачений ОСОБА_4 перебував у своєї знайомої - громадянки ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , де вони спільно вживали спиртні напої.
Так, в ході спільного вживання спиртних напоїв, обвинувачений ОСОБА_4 в одній із кімнат будинку розташованого за вищевказаною адресою, побачив мобільний телефон, марки «Realmе 8 Pro», модель RMX 3081, темно-сірого кольору, який належав громадянці ОСОБА_5 , і в цей же час в нього раптово виник злочинний, корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення цього мобільного телефону.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, який введено на території України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», який неодноразово продовжено, обвинувачений ОСОБА_4 , пересвідчившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, і вони залишаться непомітними для сторонніх осіб, взяв до рук мобільний телефон, який належить громадянці ОСОБА_5 , марки «Realmе 8 Pro», модель RMX 3081, темно-сірого кольору, вартістю 5949,15 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень п'ятнадцять копійок) гривень, поклав до кишені, та невдовзі покинув територію вищевказаного домоволодіння.
Після цього обвинувачений ОСОБА_4 викраденим майном розпорядився за власним розсудом, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_5 було завдано матеріальний збиток на суму 5949,15 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень п'ятнадцять копійок) гривень, який відшкодовано в ході досудового розслідування шляхом повернення майна потерпілій.
В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним у повному обсязі та повністю погодився з усіма обставинами, наведеними в обвинувальному акті, щиро розкаювався, проте від надання показів суду відмовився.
Незалежно від визнання своє вини обвинуваченим, його вина підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Як вбачається з дослідженої судом заяви потерпілої ОСОБА_5 від 03.10.2024 року, яку подано на адресу Начальника ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, остання просить притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 02 жовтня 2024 року в період з 16 год 00 хв по 20 год 00 хв, з території її домоволодіння здійснила крадіжку її мобільного телефону, марки «Realmе 8 Pro», темно-сірого кольору, без сім карти, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який вона придбала в червні 2024 року за 8000,00 грн.
З протоколу огляду місця події від 03.10.2024 року, проведеного на підставі письмової добровільної згоди потерпілої на території її домоволодіння, судом встановлено наступне. Так, об'єктом огляду була територія домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 . Територія домоволодіння частково огороджена металевою сіткою, вхід на територію домоволодіння здійснюється через металеву хвіртку. На території розташований житловий будинок та літня кухня. Вхід до будинку здійснюється через дерев'яні двері. Вхід в будинок проходить через кімнату веранди, яка огороджена двостворчатими дверми, за якими знаходиться коридор. З правої сторони коридору наявні двері, які ведуть до кімнати будинку АДРЕСА_3 по коридору знаходяться двері, які ведуть до кімнати АДРЕСА_4 , в якій знаходяться меблі та одяг. В кімнаті з правого боку знаходиться вхід до кімнати № 3, де знаходиться телевізор, ліжко та тумба. Вхідні двері будинку та літньої кухні не зачиняються, значна частина території домоволодіння не огороджена. Описаний стан території домоволодіння потерпілої, будинку та внутрішньо- будинокових кімнат зафіксовано в таблицях зображень, доданих до протоколу.
Телефон потерпілої було виявлено у громадянки ОСОБА_6 , що встановлено судом із заяви останньої від 02.12.2024 року, яка в свою чергу пояснила, що обміняла телефон, марки «Realmе 8 Pro», модель RMX 3081, темно-сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 у громадянина ОСОБА_7 у жовтні 2024 року на свій скутер, марки «Ямаха», вартістю 5000,00 грн. Вказаною заявою, громадянка ОСОБА_6 підтвердила добровільну видачу телефону, марки «Realmе 8 Pro», модель RMX 3081, темно-сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 працівникам поліції.
Протоколом огляду предметів (документів) від 02.12.2024 року та доданими до нього фото-зображеннями, встановлено марку телефону, зокрема: що виданий добровільно громадянкою ОСОБА_6 телефон відповідає марці «Realmе 8 Pro», модель RMX 3081, темно-сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 .
За висновком експерта від 18.12.2024 року № СЕ-19/115-24/23356-ТВ, ринкова вартість наданого на дослідження мобільного телефону, марки «Realmе 8 Pro», модель RMX 3081, який знаходився у використанні, придбаного в червні 2024 року, станом на 02.10.2024 року могла становити 5949,15 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень п'ятнадцять копійок) гривень.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, з точки зору належності та допустимості, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, та його дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує наступне.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду.
Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Обвинувачений ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України вважається не судимим оскільки ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 28.10.2024 року останнього було звільнено від покарання, призначеного йому вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 27.06.2024 року у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
Обвинувачений офіційно не працевлаштований, офіційно не одружений, хоча фактично проживає спільно із громадянкою ОСОБА_8 та має на утриманні двох малолітніх дітей. За місцем проживання обвинувачений характеризується посередньо, вживає алкогольні напої та не приймає участі в громадському житті села. На обліку у лікарів нарколога та психіатра обвинувачений не перебуває.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 був призваний на військову службу за мобілізацією, є військовослужбовцем, проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . З пояснень прокурора встановлено, що обвинувачений проходить медичну реабілітацію у зв'язку з наявними хворобами. Після закінчення лікування обвинувачений буде продовжувати військову службу.
Згідно досудової доповіді, обвинувачений ОСОБА_4 характеризується високими оцінками ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства. При цьому криміногенним фактором, що може спровокувати повторне вчинення кримінального правопорушення є вживання алкоголю. Обвинувачений має значний стаж злочинної діяльності, який вперше вчинив кримінальне правопорушення у віці 17 років, раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі, на теперішній час неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.
Загальний висновок органу пробації свідчить, що покарання обвинуваченого без ізоляції від суспільства можливе у винятковому випадку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально - виховних заходів, які необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке проявляється у вчиненні дій з розкриття кримінального правопорушення, визнання вини, не ухилення від досудового розслідування та судового провадження.
При цьому, суд не погоджується із наведеною прокурором пом'якшуючою обставиною, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Наявність вказаних обставин, судом не встановлено. Напроти, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 відмовився від проведення слідчого експерименту під час досудового розслідування, що очевидно не сприяло встановленню всіх обставин кримінального правопорушення.
В той же час, визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 263/15605/17 (провадження № 51-4234км20).
Натомість, виходячи з того, що на даний час в Україні введено та діє воєнний стан і, відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу, а обвинувачений ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу за мобілізацією, то спираючись на встановлене, суд відносить такі обставини до таких, що пом'якшують його покарання.
Крім цього, суд вважає пом'якшуючою обставиною покарання, наявність у обвинуваченого на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
Виходячи із наведеного вище, керуючись загальними засадами призначення покарання, враховуючи те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Разом з тим, враховуючи, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, яке слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого, керуючись принципом індивідуалізації покарання, зважаючи на можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування покарання, в тому числі, проходячи військову службу за мобілізацією, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного та відсутність обставин, які обтяжують покарання, позицію прокурора, яка просила призначити обвинуваченому покарання з випробуванням, позицію потерпілої, яка не виявила бажання приймати участь у судовому розгляді кримінального провадження, проте згідно з поданою заявою повідомила суд про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, та вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, в даному випадку та з урахуванням особливостей особи обвинуваченого, саме таке покарання у виді позбавлення волі, але з іспитовим строком, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Підстав для застосування ст.69 КК України та призначення обвинуваченому іншого, більш м'якого виду основного покарання, суд не вбачає.
Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази відсутні.
Крім того у відповідності до ст.ст.122,124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертизи у даній справі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 349, 368-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.ч. 1,3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки, протягом іспитового строку:
1) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи;
2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
3) пройти пробаційну програму визначену куратором пробаційної програми з урахуванням результатів оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення.
Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з часу проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Державного бюджету України процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в розмірі 5949,15 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень п'ятнадцять копійок) гривень.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасований.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя