Справа № 487/5203/24
Провадження № 3/487/17/25
03.02.2025 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря Трелі Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління патрульної поліції у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, старшого матроса в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12.05.2023 року серії ААБ № 415210, 15.05.2023 року о 00 год. 43 хв. в м. Миколаїв по вул. Крилова біля буд. 50 водій ОСОБА_1 керував ТЗ Mercedes-Benz Vito д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (тремтіння кінцівок пальців рук, звуження зіниць очей, які не реагують на світло, блідість шкірного покрову обличчя). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнав. Суду пояснив, що він проходить військову службу у Херсонській області, є водолазом. Під час підготовки до виконання бойового завдання, дізнався, що пошкоджене його водолазне спорядження та поїхав до дому у м. Миколаїв за іншим спорядженням. Під час повернення до військової частини у АДРЕСА_2 був зупинений працівниками поліції, яким пояснив, що поспішає до військової частини і що габаритні вогні не працюють та відсутній номерний знак з метою маскування автомобілю під час виконання військових обов'язків. Оскільки він поспішав до військової частини для виконання бойового завдання відмовився від проходження медичного огляду. Наркотичні засоби не вживав.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Завданням кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно із пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306 (далі Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).
Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушень, передбачених ч. 1 статті 130 КУпАП.
Так, згідно ч. 1 ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Системний аналіз норм ст. 130 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням /обвинуваченням.
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п.2, п.4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735(далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (тобто, відповідно до п.3 цієї Інструкції, порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння лише за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, а саме: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість чи одного з ознак алкогольного сп'яніння.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 415210 від 15.05.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння (тремтіння кінцівок пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, блідість шкірного покрову обличчя) та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі.
У той же час з відеозапису події 12 травня 2023 року такі ознаки наркотичного сп'яніння, як тремтіння пальців рук, бліде обличчя в ОСОБА_1 не вбачаються.
Так, з відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього будуть складені постанови за порушення Правил дорожнього руху, а саме за відсутність номерного знаку та несправність габаритних вогнів, далі працівник поліції констатував що у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння та запропонував йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. На що, ОСОБА_1 пояснюючи, що він військовослужбовець, що поспішає до місця дислокації частини для виконання завдання, відмовився їхати до медичного закладу для проходження огляду. При цьому, поведінка ОСОБА_1 повністю відповідала обстановці та була адекватною, на всі питання працівників поліції він відповідав, також надавав усі необхідні документи для перевірки.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зауважив, що він не мав ознак наркотичного сп'яніння, а тому підстав для направлення його для проведення медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у працівників поліції не було. Також він поспішав на виконання бойового завдання.
Крім того, як вбачається із копії Військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 26.07.2020 року прийнятий на військову службу за контрактом та з 01.11.2022р. є проходить військову службу на посаді старшого оператора. Також ОСОБА_1 є учеником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .
Таким чином аналіз відеозапису, на якому видно обличчя водія ОСОБА_1 , у якого була звичайна мова, та враховуючи несення ним військової служби, є підстави вважати, що ознаки вказані в протоколі про адміністративне правопорушення можуть мати схожість з ознаками втоми та виснаженості внаслідок виконання військових завдань ОСОБА_1 , а тому не можна однозначно стверджувати, що його стан, який міг викликати у працівників поліції підозри в тому, що особа перебуває у стані наркотичного сп'яніння, беззаперечно вказує на наявність ознак наркотичного сп'яніння та поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_1 у невиконанні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Отже працівниками поліції не було дотримано вимог п.п. 2,4 розділу 1 та п.12 розділу 11 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, та вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.
Проаналізувавши зазначені обставини та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд та вважає, що працівники поліції порушили процедуру огляду водія на стан наркотичного сп'яніння, оскільки відсутні належні докази наявності у водія саме ознак наркотичного сп'яніння, які нібито були виявлені поліцейськими перед пропозицією правопорушнику пройти огляд на стан сп'яніння.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.
Зазначене вище є істотним порушенням встановленої законом (ч.3 ст.266 КУпАП) процедури огляду водія на стан сп'яніння, що має наслідком її недійсність (ч.5 ст.266 КУпАП)
Суд не має права за своєю ініціативою збирати додаткові докази винуватості особи.
За такого, до даних, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, суд відноситься критично, оскільки інші належні та допустимі докази у справі не підтверджують того факту що, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Враховує суд також те, що протокол про адміністративне правопорушення є специфічним доказом у справі, оскільки за змістом статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається про вже вчинене правопорушення. Тобто його складанню мали передувати, відповідно до фактичних обставин справи, яка переглядається, встановлення як факту керування особою транспортним засобом, виявлення ознак, які давали підстави для обґрунтованої підозри вживання особою наркотичних препаратів, так і проведення огляду водія з метою встановлення стану сп'яніння, проведеного у встановленому законом порядку, тоді як належні та допустимі докази проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в матеріалах справи відсутні.
За такого, до даних, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, суд відноситься критично, оскільки інші належні та допустимі докази у справі не підтверджують того факту що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння, які є підставою для пропозиції проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 12 травня 2023 року о 00 годині 43 хвилин в м. Миколаєві, вул. Крилова, біля будинку 50, керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Тому, з огляду на те, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, в тому числі наркотичного сп'яніння, а у справі відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, та враховуючи положення ст.62 Конституції України, відповідно до якої, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, слід дійти висновку про не встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи із встановлених обставин, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 належить закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись 221, 283, 284, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В.О. Гаврасієнко