Справа № 175/14569/24
Провадження № 2-о/175/280/24
Іменем України
"12" лютого 2025 р. смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
секретаря судового засідання Перепелиці В.С.,
представника заявника адвоката Черкавського Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солонянська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт спільного постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із спадкодавцем - ОСОБА_2 , з 25 квітня 2009 року до часу відкриття спадщини, а саме на час його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник та її представник у дане судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі, вимоги заяви підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити.
В минулому судовому засідання представник заявника заяву підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення.
Представник заінтересованої особи Солонянської селищної ради в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, показання свідків, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат заявниці ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.06.2011 року, виданим Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
З копії матеріалів спадкової справи, які були витребувані судом, вбачається, що інші спадкоємці крім ОСОБА_1 до нотаріуса для прийняття спадщини не звертались.
Відповідно до довідки № 9491 від 24.06.2024 року ОСОБА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту про проживання від 28.08.2024 року, ОСОБА_1 постійно проживала та постійно користувалася разом з ОСОБА_2 , починаючи з 25.04.2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (по день смерті ОСОБА_2 ) будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , пояснив суду, що є родичем чоловіка заявниці. Свідку відомо, що ОСОБА_2 зловживав алкогольними напоями, тому ОСОБА_1 наполягла на спільному проживанні, з метою його лікування та піклування за ним. Приблизно з 2009 року вони мешкали за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 помер у 2011 році, його похованням займалася ОСОБА_1 ..
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , пояснила суду, що є сусідкою заявниці та знайома з померлим. Свідку відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкали разом за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 піклувалася про ОСОБА_2 через те, що останній вів сумнівний спосіб життя.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , пояснила суду, що є сусідкою заявниці та знайома з померлим. Свідку відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкали разом за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 помер у 2011 році, його похованням займалася ОСОБА_1 ..
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених в рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п..
Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання особи не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкоємцем (спадкодавцем), оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані суду та оцінені ним.
Враховуючи викладене, на підставі встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 на день його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з чим є підстави для задоволення заяви та встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на час смерті, оскільки встановлення цього факту необхідне заявнику для реалізації своїх спадкових прав.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 141, 263, 265, 293, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солонянська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Встановити факт спільного постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із спадкодавцем - ОСОБА_2 , з 25 квітня 2009 року до часу відкриття спадщини, а саме на час його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. М. Білоусова