12 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 320/22798/24
адміністративне провадження № К/990/3083/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвокатки Письменної Наталі Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року
у справі № 320/22798/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.05.2024 №193 про застосування дисциплінарного стягнення;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.05.2024 № 319 о/с по особовому складу;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України;
- стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.05.2024 №193 про застосування дисциплінарного стягнення.
Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.05.2024 року № 319 о/с по особовому складу.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 15 травня 2024 року.
Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 215 760 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року - скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року касаційну скаргу адвокатки Письменної Наталі Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , повернуто особі, яка її подала.
23 січня 2025 року від скаржника надійшла касаційна скарга у новій редакції.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме ст. 13, 14, 19 Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року № 2337-VIII, п. 1, п. 4, п. 7 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807 та затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 року.
З текстуального викладення наведених скаржником статей Закону України № 2337-VIII та пунктів Порядку № 1355/32807 вбачається, що вони регулюють обширне коло питань та мають широке тлумачення, з огляду на це недостатнім є лише цитування нормативно-правових актів без зазначення того, який саме правовий висновок має бути висловлений та у чому полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. При цьому суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про суті застосовував лише окремі частини вказаних нормативно-правових актів та наголосив, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог законів України, Правил етичної поведінки, Дисциплінарного статуту.
Водночас, доводи скаржника зводяться до неправильної оцінки судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові пояснень свідків, які були опитані під час службового розслідування, що не узгоджується з межами касаційного перегляду, визначеними ст. 341 КАС України, та повноваженнями суду касаційної інстанції, як суду права.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України .
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвокатки Письменної Наталі Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 320/22798/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська