12 лютого 2025 року
м. Київ
справа №640/456/20
провадження № К/990/14446/24, № К/990/37254/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Бужак Н. П., суддів: Костюк Л. О., Кобаля М. І.,
та за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Бужак Н. П., суддів: Кобаля М. І., Ганечко О. М.
І. Суть спору
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Другої кадрової комісії, Офісу Генерального прокурора, в якому, з урахуванням заяви про збільшення підстав позову, просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати рішення Другої кадрової комісії від 19 грудня 2019 року № 37 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
1.2. визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2164ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
1.4. стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що обіймав посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
В подальшому, наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2164ц позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Підставою для звільнення з посади слугувало рішення Другої кадрової комісії від 19 грудня 2019 року № 37 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Позивач вказує на відсутність повноважень у кадрової комісії на проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури та прийняття рішень щодо успішного або неуспішного проходження атестації, а тому, на його думку, таке рішення є протиправним.
Вважаючи наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2164ц протиправним, з огляду на відсутність ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України або скорочення кількості прокурорів, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України 19 вересня 2019 року Закону України № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (набув чинності 25.09.2019), яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - Закон № 113-IX), позивачем 08 жовтня 2019 року подано заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
4. Відповідно до наказу від 03 жовтня 2019 року № 221 "Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації" (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17.12.2019 № 336, від 04.02.2020 № 65, від 19.02.2020 № 102) Генеральним прокурором Р. Рябошапкою затверджено порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
5. Враховуючи успішне проходження ОСОБА_1 І та ІІ етапів атестації, позивача допущено до ІІІ етапу - співбесіди.
6. На засіданні Другої кадрової комісії прийнято рішення від 19 грудня 2019 року № 37 про неуспішне проходження позивачем атестації.
7. Підставою прийняття вказаного рішення слугувало те, що під час проведення співбесіди Друга кадрова комісія з'ясувала обставини, що свідчать про невідповідність прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
8. Таким чином, на підставі рішення Другої кадрової комісії від 19 грудня 2019 року № 37 про неуспішне проходження позивачем атестації Генеральним прокурором видано наказ від 21 грудня 2019 року № 2164ц, згідно з яким, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру", підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Справа розглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Верховний Суд постановою від 11 травня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховним Судом у своїй постанові, серед іншого, зазначено про необхідність дослідити питання чи направлялося позивачу у відповідності до пункту 11 розділу ІV Порядку № 221 повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації, зокрема і щодо наявних у комісії питань стосовно набутого позивачем рухомого майна; чи надсилав позивач письмові пояснення з приводу означених питань разом із підтверджуючими документами, в тому числі і щодо підтвердження наявності відповідних доходів на його придбання, або подавав суду будь-які підтверджуючі документи, які свідчать про достатній дохід його сім'ї для придбання автомобіля.
10. За результатами нового розгляду цієї справи Київський окружний адміністративний суд рішенням від 21 вересня 2023 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
11. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що одним із критеріїв оцінки дотримання правил прокурорської етики та доброчесності, передбачених Законом № 113-ІХ та Порядком № 221 є відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у зв'язку з чим комісія вправі надавати оцінку дотриманню цих вимог прокурорами. В іншому випадку нівелюється сама мета як проведення співбесіди, так і атестації в цілому.
Суд першої інстанції зазначив, що 21 квітня 2012 року ОСОБА_1 придбано автомобіль Mercedes Benz ML 320 CDI 2008 року випуску (орієнтовна ринкова ціна на момент придбання - понад 30 тис. доларів США). В той же час, його сумарний задекларований дохід у 2011 році - 54 093 грн, в 2012 - 99281 грн. За поясненнями позивача, вартість автомобіля він не пам'ятає, через що не вказував її у деклараціях.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Друга кадрова комісія діяла в межах своїх повноважень, а саме в площині оцінки відповідності прокурора критерію доброчесності під час атестації, оскільки нею не вирішувалось питання належності заповнення позивачем декларацій, не встановлювалась вина особи у вчиненні корупційних правопорушень, віднесених до виключної компетенції інших органів, зокрема, Національного агентства з питань запобігання корупції.
Оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини другої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», є рішення Другої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації від 19 грудня 2019 року № 37, оскаржуваний наказ виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання його протиправним та скасування.
12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено.
13. Таке рішення апеляційний суд мотивував тим, що на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року, якою запропонував надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд, викладені у постанові Верховного Суду від 11 травня 2023 року, Офіс Генерального прокурора повідомив, що згідно з актом приймання-передачі документів від 21 грудня 2019 року Другою кадровою комісією до Департаменту кадрової роботи та державної служби були передані лише рішення кадрової комісії, протоколи засідань та матеріали за результатами виконання прокурорами практичного завдання. Інших документів або матеріалів, які слугували підставою для прийняття комісією рішень про неуспішне проходження атестації до Департаменту кадрової роботи та державної служби не передавалися. Департамент кадрової роботи та державної служби не володіє інформацією чи надавалися позивачем пояснення щодо придбання рухомого майна разом із підтверджуючими документами; чи надавалися позивачем підтверджуючі документи щодо придбання указаного в оскаржуваному рішенні кадрової комісії майна; чи спростовують подані позивачем пояснення та докази висновки комісії в частині невідповідності витрат прокурора, членів його сім'ї та близьких родичів отриманим ними офіційним доходам, які стали підставою для прийняття спірного рішення.
Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що позивач надав до суду першої інстанції докази, які свідчать про те, що позивачем було подано у 2010, у 2011, у 2012, у 2013, у 2014, у 2015, 2016 роках декларації про майно, доходи, витрати і зообов'язання фінансового характеру. Зокрема, із Декларації за 2010 рік убачається, що остання не містила графи, яка б вимагала зазначати наявність автотранспортних засобів. У Декларації за 2011 рік позивач зазначив у Декларації автомобіль Фольксваген Пассат, 2007 року випуску. У Декларації за 2012 рік позивач зазначив наявність у нього автомобіля Мерседес Бенц, 2006 року випуску. Аналогічний автомобіль позивач зазначив в Деклараціях за 2013, 2014, 2015 роки. На підтвердження того, що зазначений автомобіль придбано на законних підставах, позивач також долучив до матеріалів справи довідку Територіального сервісного центру МВС № 8041 від 11 грудня 2019 № 31/26-1444 з якої убачається, що автомобіль Фольксваген Мультівен та автомобіль Ніссан належали відповідно з 11.09.2007 по 18.02.2011 та з 29.06.2005 по 12.09.2006 дружині позивача ОСОБА_2. Окрім того, відповідно до довідки регіонального сервісного центру МВС в м. Києві автомобіль Мерседес Бенц належав ОСОБА_1 в період з 21.04.2012 по 16.01.2018, автомобіль Фольксваген Пассат з 12.06.2007 по 21.04.2012, автомобіль Газ 66 належав з 30.11.2004 по 30.09.2010. Як пояснив представник позивача в ході апеляційного розгляду справи, автомобілі дружини позивача було продано після чого придбано автомобіль Мерседес Бенц 2006 року випуску, який позивач зазначав у Деклараціях. Оскільки вартість проданих автомобілів позивач не пам'ятає у зв'язку з тривалим часом після їх продажу, а в Сервісному центрі відсутні відповідні дані, про що свідчить лист Головного сервісного центру МВС, позивач надав до суду Звіт про оцінку бувшого у використанні автомобіля Фольксваген Мультівен, Фольксваген Пассат для підтвердження того, що після продажу автомобілів на отримані кошти він мав можливість за отримані від продажу кошти придбати автомобіль Мерседес Бенц.
Відповідачем не надано до суду обґрунтувань, у зв'язку з чим комісією не було надано позивачу термін для надання можливості подати додаткові пояснення з приводу коштів, за які було придбано автомобіль.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
14. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кротюка Олександра Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі №640/456/20 - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 261,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 350,00 грн.
15. Приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції вирішив питання про розподіл судових витрат, виходячи з документально підтверджених витрат, а саме: квитанції від 20 жовтня 2023 року ID: 3350-9345-4225-9308 про сплату 1261,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги; квитанції від 23 жовтня 2021 року № 0.0.2314826478.1 на суму 13 350,00 грн за надання правової допомоги відповідно до умов пункту 2.1 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 08 вересня 2021 року № 33/2019.
IV. Касаційне оскарження
16. Представник Офісу Генерального прокурора подав касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої, підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати указане судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Автор скарги зауважує, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не врахував висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 14 липня 2022 року у справі № 640/1083/20, від 15 вересня 2022 року у справі № 380/4314/21, від 22 вересня 2022 року у справі № 200/7541/20-а, від 28 вересня 2023 року у справі № 640/39174/21 щодо застосування підпунктів 3 пункту 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 8 частини першої статті 11, частини першої статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» у подібних правовідносинах.
Крім того, автор касаційної скарги покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпунктів 9, 10, 11, 12, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ та пункту 9 розділу І Порядку № 221, а також положень пункту 12 Порядку № 233, з урахуванням обставин, установлених у цій справі.
17. Разом з цим представник Офісу Генерального прокурора подав касаційну скаргу на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати указане судове рішення і відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
18. Верховний Суд ухвалами від 29 травня 2024 року та від 17 жовтня 2024 року відкрив касаційні провадження за скаргами Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року.
19. Представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
20. 15 січня 2025 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
21. Приписами частин першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
24. За змістом статей 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
25. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
26. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі також - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
27. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
28. Законом № 113-IX, який діє з 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв'язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
29. Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв'язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
30. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
31. У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
32. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
33. Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
34. Пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
35. Відповідно до пунктів 16 - 18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішнепроходження прокурором атестації. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, крім випадків її проходження прокурорами та слідчими органів прокуратури, зазначеними в підпункті 3 пункту 7 цього розділу, забороняється.
У разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України «Про прокуратуру». При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України «Про прокуратуру», не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.
У разі успішного проходження атестації прокурорами та слідчими військових прокуратур, які є військовослужбовцями, питання про їх звільнення з військової служби вирішується відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших нормативно-правових актів України, якими встановлено порядок проходження громадянами України військової служби, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
36. В силу пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1 - 4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав:
1) неподання прокурором чи слідчим органів прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора чи слідчого органів прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором чи слідчим органів прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
37. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
38. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
39. Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди.
40. Приписами пункту 8 розділу І Порядку № 221 обумовлено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку
41. Відповідно до пункту 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
42. Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
43. За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 221 кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
Кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки в один день. У цьому випадку, кадрова комісія формує графік складання вказаних іспитів із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестувань, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспитів. До складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки допускаються прокурори, які за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрали кількість балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, встановлений у пункті 4 розділу II цього Порядку.
44. Відповідно до пунктів 3-6 розділу ІІІ Порядку № 221 зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
45. Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України обумовлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
46. Відповідно до пункту 11 Порядку № 233 комісія може приймати процедурні рішення, пов'язані з її діяльністю.
Комісія, що розглядає дисциплінарні скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, може приймати рішення про уповноваження працівників підрозділу, який забезпечує діяльність цієї комісії, брати участь у розгляді судом справ про оскарження актів, дій чи бездіяльності комісії, у тому числі рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами дисциплінарного провадження, та у розгляді Вищою радою правосуддя скарг на рішення, прийняті за результатами дисциплінарного провадження.
Уповноважені працівники підрозділу, який забезпечує діяльність комісії, що розглядає дисциплінарні скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, є повноважними особами для підписання апеляційних і касаційних скарг, заяв за нововиявленими або виключними обставинами, а також інших процесуальних документів у справах, у яких відповідна кадрова комісія бере участь як сторона або третя особа, та безпосередньо беруть участь у розгляді судами таких справ.
VI. Позиція Верховного Суду
47. З аналізу наведених правових норм висновується, що після кожного етапу атестації кадрова комісія приймає рішення. При цьому набрання прокурором за наслідками першого або другого етапу атестації кількості балів, яка є меншою від прохідного балу для успішного складання іспиту, є для кадрової комісії підставою для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації і недопуску до наступного етапу атестації.
48. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності рішення Другої кадрової комісії від 19 грудня 2019 року № 37 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 та, як наслідок, наказу Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2164ц, яким звільнено позивача із займаної посади.
49. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач пройшов перші два етапи атестації та був допущений до співбесіди.
50. Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо перевірки дискреції кадрової комісії під час проведення співбесіди на третьому етапі атестації прокурорів, процедура проведення якого визначена розділом IV Порядку № 221, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/20, від 22 вересня 2022 року у справі № 200/7541/20-а, від 29 вересня 2022 року у справі № 260/3026/20, від 20 жовтня 2022 року у справах №140/17496/20 та №640/18156/20, від 06 жовтня 2022 року у справі №640/777/20, від 18 жовтня 2022 року у справі №640/1358/20, від 03 листопада 2022 року у справі №640/1088/20, від 08 листопада 2022 року у справі №640/1559/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 280/7188/20.
51. Відповідно до пунктів 7, 9, 11, 12, 13, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ та розділу IV Порядку № 221 в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в межах атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди), за результатами якої приймається рішення кадрової комісії про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації: у разі неуспішного проходження атестації прокурором, таке рішення є безальтернативною підставою для прийняття наказу про звільнення прокурора з посади, яке має ознаки рішення суб'єкта владних повноважень, з огляду на що має відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України. Тому рішення цього органу [кадрової комісії] можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить його дискреційним повноваженням під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.
52. При цьому, суди під час перевірки рішення кадрової комісії, не втручаючись у дискреційні повноваження вказаної комісії, та, керуючись завданнями адміністративного судочинства, передбаченими статтею 2 КАС України, досліджують пояснення позивача та надані ним документи на підтвердження наданих ним пояснень щодо розбіжностей, встановлених цією комісією під час проведення співбесіди, та з'ясовують, чи дійсно вони спростовують висновки комісії, які стали підставою для прийняття спірного рішення.
53. Отже, співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу ІV Порядку № 221).
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу ІV Порядку № 221).
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
54. З огляду на наведені норми права рішення кадрової комісії, ухвалене за результатами атестації, зокрема її третього етапу, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких фактів, прокурор не відповідає займаній посаді та, відповідно, підлягає звільненню.
55. Як уже зазначалось, позивач успішно пройшов перші два етапи атестації та був допущений до наступного етапу - співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Водночас за наслідками проведення співбесіди комісією прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.
При цьому, змістовний аналіз оскаржуваного рішення кадрової комісії свідчить про те, що підставами для його ухвалення слугували висновки комісії про невідповідність прокурора вимогам доброчесності з огляду на те, що на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності способу (рівня) життя прокурора та членів його сім'ї (близьких родичів) задекларованим доходам та вжиття достатніх заходів для з'ясування інформації, що повинна бути зазначена в декларації. Зокрема, 21 квітня 2012 року ОСОБА_1 придбано автомобіль MERCEDES BENZ ML 320 CDI 2008 року випуску (орієнтовна ринкова ціна на момент придбання - понад 30 тисяч доларів США). В той же час, його сумарний задекларований дохід у 2011 році становив 54 093, 00 грн, в 2012 - 99 281,00 грн. За поясненнями ОСОБА_1 , вартість автомобіля він не пам'ятає, через що не вказував її у деклараціях.
56. Так, одним із критеріїв процедури перевірки дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, як передбачено підпунктом 3 пункту 9 розділу ІV Порядку № 221, є відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.
57. У справі, що розглядається, мотиви оскаржуваного рішення в частині невідповідності прокурора вимогам доброчесності фактично зводяться до висновків комісії про наявність обґрунтованих сумнівів у членів комісії щодо невідповідності витрат і набутого майна під час роботи в органах прокуратури позивачем та його близькими особами їхнім офіційним доходам.
58. У постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/20, на яку вказує автор касаційної скарги, сформовано правовий висновок, який полягає у тому, що визначена чинним законодавством атестація не передбачає проведення повної перевірки декларанта на запити прокурора чи кадрових комісій. Моніторинг способу життя суб'єкта декларування передбачає лише вибіркову перевірку та на підставі повідомлень фізичних чи юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб'єктів декларування, задекларованим ним майну і доходам.
Так, встановлений Законом України «Про запобігання корупції» порядок перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та передбачена Законом № 113-ІХ процедура атестації з проведенням співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є двома різними, окремими, законодавчо врегульованими процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній.
Тому, наявність у Національного агентства з питань запобігання корупції виключних повноважень на здійснення повної перевірки декларацій, яка полягає, зокрема, у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення суб'єкта декларування не обмежує кадрові комісії у здійсненні ними перевірок відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності відповідно до положень Закону № 113-ІХ.
59. Дійсно, завданням кадрової комісії є не саме доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його відповідності вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.
60. Вказані обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо є сумніви щодо об'єктивності такого рішення).
61. У процедурі атестації обґрунтовані сумніви уповноваженої комісії набувають значення, а прокурор, який має намір підтвердити свою відповідність вимогам професійної етики та доброчесності, повинен спростувати такі сумніви, або довести їх необґрунтованість. В протилежному випадку, задля досягнення мети запровадженої реформи прокуратури, такі сумніви можуть бути витлумачені не на користь особи.
62. Повертаючись до обставин цієї справи, варто зазначити, що Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав на необхідність дослідити питання чи направлялося позивачу у відповідності до пункту 11 розділу ІV Порядку № 221 повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації, зокрема і щодо наявних у комісії питань стосовно набутого позивачем рухомого майна; чи надсилав позивач письмові пояснення з приводу означених питань разом із підтверджуючими документами, в тому числі і щодо підтвердження наявності відповідних доходів на його придбання, або подавав суду будь-які підтверджуючі документи, які свідчать про достатній дохід його сім'ї для придбання автомобіля.
63. Відповідно до пункту 11 розділу ІV Порядку № 221 перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
64. Так, на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року Офіс Генерального прокурора повідомив, що згідно з актом приймання-передачі документів від 21 грудня 2019 року Другою кадровою комісією до Департаменту кадрової роботи та державної служби були передані лише рішення кадрової комісії, протоколи засідань та матеріали за результатами виконання прокурорами практичного завдання. Інших документів або матеріалів, які слугували підставою для прийняття комісією рішень про неуспішне проходження атестації до Департаменту кадрової роботи та державної служби не передавалися. Департамент кадрової роботи та державної служби не володіє інформацією чи надавалися позивачем пояснення щодо придбання рухомого майна разом із підтверджуючими документами; чи надавалися позивачем підтверджуючі документи щодо придбання указаного в оскаржуваному рішенні кадрової комісії майна; чи спростовують подані позивачем пояснення та докази висновки комісії в частині невідповідності витрат прокурора, членів його сім'ї та близьких родичів отриманим ними офіційним доходам, які стали підставою для прийняття спірного рішення.
65. Наведене свідчить про відсутність підтвердження надіслання членами комісії на електронну пошту позивача повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації.
66. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції врахував наведене, а також той факт, що відповідачем не надано до суду жодних обґрунтувань, у зв'язку з чим комісією не було надано позивачу термін для надання можливості подати додаткові пояснення з приводу коштів, за які було придбано автомобіль.
Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що позивач надав до суду першої інстанції докази, які свідчать про те, що позивачем було подано у 2010, у 2011, у 2012, у 2013, у 2014, у 2015, 2016 роках Декларації про майно, доходи, витрати і зообов'язання фінансового характеру. Зокрема, із Декларації за 2010 рік убачається, що остання не містила графи, яка б вимагала зазначати наявність автотранспортних засобів. У Декларації за 2011 рік позивач зазначив у Декларації автомобіль Фольксваген Пассат, 2007 року випуску. У Декларації за 2012 рік позивач зазначив наявність у нього автомобіля Мерседес Бенц, 2006 року випуску. Аналогічний автомобіль позивач зазначив в Деклараціях за 2013, 2014, 2015 роки. На підтвердження того, що зазначений автомобіль придбано на законних підставах, позивач також долучив до матеріалів справи довідку Територіального сервісного центру МВС № 8041 від 11 грудня 2019 № 31/26-1444 з якої убачається, що автомобіль Фольксваген Мультівен та автомобіль Ніссан належали відповідно з 11.09.2007 по 18.02.2011 та з 29.06.2005 по 12.09.2006 дружині позивача ОСОБА_2. Окрім того, відповідно до довідки регіонального сервісного центру МВС в м. Києві автомобіль Мерседес Бенц належав ОСОБА_1 в період з 21.04.2012 по 16.01.2018, автомобіль Фольксваген Пассат з 12.06.2007 по 21.04.2012, автомобіль Газ 66 належав з 30.11.2004 по 30.09.2010. Як пояснив представник позивача в ході апеляційного розгляду справи, автомобілі дружини позивача було продано після чого придбано автомобіль Мерседес Бенц 2006 року випуску, який позивач зазначав у Деклараціях. Оскільки вартість проданих автомобілів позивач не пам'ятає у зв'язку з тривалим часом після їх продажу, а в Сервісному центрі відсутні відповідні дані, про що свідчить лист Головного сервісного центру МВС, позивач надав до суду Звіт про оцінку бувшого у використанні автомобіля Фольксваген Мультівен, Фольксваген Пассат для підтвердження того, що після продажу автомобілів на отримані кошти він мав можливість за отримані від продажу кошти придбати автомобіль Мерседес Бенц.
67. Варто зазначити, що зазначені документи не були предметом дослідження кадровою комісією, оскільки нею не запитувались у позивача, а висновок щодо сумніву в доброчесності позивача ґрунтується на припущеннях.
68. У межах процедури атестації прокурор повинен не тільки надати пояснення з приводу питань, які виникли до нього у членів комісії, а й у разі необхідності маючи намір довести відповідність його вимогам доброчесності бути готовим надавати відповідні докази на підтвердження своїх пояснень, які б спростували сумніви комісії щодо невідповідності його цьому критерію.
69. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції надав оцінку вказаному рішенню (його обґрунтованості та вмотивованості) на підставі встановлених ним доказів, які надані на спростування викладених висновків позивачем до суду, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо протиправності та необхідності скасування рішення кадрової комісії, а також наказу про звільнення, який видано на реалізацію цього рішення.
70. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
71. За такого правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для поновлення позивача в органах прокуратури на посаді, з якої його було звільнено.
72. У доводах касаційної скарги автор вказує на необхідність застосовувати під час вирішення цього спору правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах у постановах від 14 липня 2022 року у справі № 640/1083/20, від 15 вересня 2022 року у справі № 380/4314/21, від 22 вересня 2022 року у справі № 200/7541/20-а, від 28 вересня 2023 року у справі № 640/39174/21.
73. Водночас варто зазначити, що у наведених справах прокурору надався термін для надання можливості подати додаткові пояснення відповідно до пункту 11 розділу ІV Порядку № 221. Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постановах, на які посилається автор касаційної скарги, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, а відтак не підлягають застосуванню.
74. Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
75. Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
76. Як висновується із заяви про ухвалення додаткового рішення, автор просив відшкодування судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу за першу (в розмірі 27600 гривень) та другу (13350 гривень) інстанції.
При цьому, у заяві зазначено, що у апеляційній скарзі автор просив відшкодувати вказані витрати.
77. Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи розглянув не всі вимоги, які заявлені в апеляційній скарзі, що, насамперед, спростовує доводи автора касаційної скарги стосовно пропуску позивачем строку для подання заяви і доказів, на підставі яких встановлюється розмір судових витрат.
78. Приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції задовольнив вказану заяву частково та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1261,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 350,00 грн, виходячи з документально підтверджених витрат, а саме: квитанції від 20 жовтня 2023 року ID: 3350-9345-4225-9308 про сплату 1261,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги; квитанції від 23 жовтня 2021 року № 0.0.2314826478.1 на суму 13 350,00 грн за надання правової допомоги відповідно до умов пункту 2.1 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 08 вересня 2021 року № 33/2019.
79. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
80. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
81. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
82. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі № 640/456/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська