12 лютого 2025 року
м. Київ
справа №640/9712/20
адміністративне провадження №К/990/3146/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури, в якому уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2015 року до 28 січня 2020 року; стягнути з Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення позивача з 28 квітня 2015 року по 31 березня 2020 року включно у сумі 2 270 936,23 грн; стягнути з відповідачів 269 553,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що у справі №826/12523/15 було вирішено спір щодо правомірності його звільнення з органів прокуратури та поновлено на займаній посаді за рішенням суду першої інстанції від 28 квітня 2016 року, проте рішення було виконане лише 29 січня 2020 року.
Справа неодноразово вирішувалася судами.
Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 31 травня 2023 року скасовано рішення судів попередніх інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання та обставини застосування пункту 10 Порядку №100 при розрахунку середнього заробітку (за час вимушеного прогулу) коефіцієнту підвищення, виходячи із посадового окладу позивача. Отже, під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно було правильно визначити нормативно-правові акти, які регулювали розмір посадових окладів прокурорів у періоді з 30 квітня 2015 року по 28 січня 2020 року на підставі яких здійснити розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача із застосуванням пункту 10 Порядку №100.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 263 183,11 грн. В іншій частині позову відмовлено.
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
12 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку позивач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
21 січня 2025 року засобами поштового зв'язку позивач утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Скаржник оскаржує постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року. Повний текст судового рішення складено 25 жовтня 2024 року, а отже, останній строк на касаційне оскарження припадав на 25 листопада 2024 року, а цю касаційну скаргу подано 21 січня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
В касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення процесуального строку.
В цьому клопотанні зазначено, що копію постанови суду апеляційної інстанції позивачем отримано поштою 04 листопад 2024 року (копія рекомендованого повідомлення додана).
Отже, враховуючи дату отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, останній день строку на касаційне оскарження припадав на 04 грудня 2024 року.
Далі скаржник вказує, що ним подавались касаційні скарги до Верховного Суду, проте ухвалами Верховного Суду подані касаційні скарги були повернуті скаржникові.
Скаржник зазначає, що в Україні у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації діє правовий режим воєнного стану, в Києві мають місце щоденні сигнали тривоги, неодноразові обстріли, що суттєво впливає на нормальну і стабільну життєдіяльність людини, функціонування державних органів, засобів зв'язку, пошти, електрозабезпечення та іншого.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає наступне.
Так, аналізуючи зазначені заявником підстави, які він вважає поважними причинами поновлення пропущеного процесуального строку, Судом установлено, що згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду скаржник за допомогою підсистеми «Електронний суд» вже двічі звертався до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, які надходили до Верховного Суду 19 листопада 2024 року та 16 грудня 2024 року, які йому повернуто ухвалами Верховного Суду від 06 грудня 2024 року та від 06 січня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що у касаційних скаргах не були викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, неодноразове подання заявником неналежно оформлених касаційних скарг до Верховного Суду свідчить про формальний підхід при реалізації ним права на касаційне оскарження.
Щодо посилання скаржника на обставину щодо введення воєнного стану в Україні, щоденні сигнали тривоги в місті Києві, неодноразові обстріли колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із цими обставинами, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, лише посилання на ці факти не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, оскільки скаржник має викласти доводи та надати відповідні докази, що відповідні обставини безпосередньо вплинули саме на скаржника для своєчасного звернення до суду, проте таких доводів не викладено, а доказів - не надано, через що Верховний Суд не вбачає взаємозв'язку між зверненням до суду касаційної інстанції 21 січня 2025 року, враховуючи дату отримання позивачем оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - 04 листопада 2024 року.
Відтак, враховуючи викладене, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі Суд визнає неповажними.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів на їх підтвердження.
Керуючись статтями 329, 332 КАС України, Суд
1. Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у цій справі - залишити без руху.
3. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
4. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку.
5. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: А.В. Жук
В.М. Соколов