12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 569/19549/24 пров. № А/857/33934/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
з участю секретаря Березюка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
суддя в 1-й інстанції Панас О.В.,
час ухвалення рішення - 04.12.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 04.12.2024 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що постанова інспектора патрульної служби є незаконною, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, без належних та допустимих доказів. Оскільки інспектором не доведено вчинення ним адміністративного правопорушення, а він транспортним засобом не керував, тому постанова є такою, що підлягає скасуванню, а провадження відносно нього підлягає закриттю.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце і оскільки неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності. При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання представника позивача щодо відкладення розгляду справи в зв'язку з обмеженими строками розгляду даної категорії справ, та можливістю позивача, щодо якого було задоволено клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції брати участь в справі особисто або через іншого представника.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила).
Пунктом 1.9. Розділу 1 Правил визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що 01.10.2024 р. інспектором 1 взводу 1 роти 1 бат. УПП в Рівненській області, старшим лейтенантом поліції Меньшов І.О., було винесено постанову серії ЕНА №3176099 від 01.10.2024 року. Згідно вищевказаної постанови 01 жовтня 2024 року об 18 год. 00 хв. в с. Бабин, автодорога М-06 КИЇВ-ЧОП, 307 км 950 м« ОСОБА_1 керував транспортним засобом (далі - т.з.) VOLKSWAGEN PASSAT з державним номерним знаком НОМЕР_1 , будучи особою позбавленою права керування транспортними засобами на підставі постанови Любешівського районного суду Волинської області, чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді сплати штрафу у розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.
Як вбачається з п.2.1 «а» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транс портним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч.4 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
ОСОБА_1 позбавлений прав керування транспортними засобами, згідно постанови Любешівського районного суду Волинської області від 09 травня 2024 року по справі №162/271/24 , яка набрала законної сили 21.05.2024 р.
Вимогами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», зокрема, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як встановлено колегією суддів постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2024 року в справі №557/1722/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП, ст. 124 КУпАП. Так, судом встановлено, що 01 жовтня 2024 року о 18 годині 00 хвилин, на автодорозі М-06 «Київ-Чоп», 307 км, н.п. Бабин, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSAWAGEN Passat», номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest» №6810 та проходження такого огляду у медичному закладі відмовився, в порушення вимог п. 2.5 ПДР України. Під час розгляду справи суд не прийняв до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки як вбачається з відеозапису, о 19 год. 53 хв. ОСОБА_1 визнав, що він був за кермом та керував автомобілем.
Відповідно до ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в межах справи №557/1722/24 суд допитував ОСОБА_2 та досліджував письмові пояснення ОСОБА_3 , а отже додаткового з'ясування вказані докази в межах даної справи не потребують.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що саме позивач керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT з державним номерним знаком НОМЕР_1 01 жовтня 2024 року об 18 год. 00 хв. в с. Бабин, автодорога М-06 КИЇВ-ЧОП, 307 км 950 м
Вбачається, що заперечення позивача факту керування ним транспортним засобом спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності, зокрема, за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, про що щодо позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч.2 ст.130 КпАП України.
Таким чином, доводи позивача на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Отже, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, поза жодними сумнівами доведено порушення позивачем ПДР України, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.
Враховуючи наведені вище обставини і норми законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому постанова ІНА № 3176099 від 01.10.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення винесена правомірно, відтак позов не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2024 року у справі № 569/19549/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 12 лютого 2025 року.