11 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5668/24 пров. № А/857/23144/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в електронній формі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі № 380/5668/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги (рішення першої інстанції ухвалене суддею Хома О.П. в м. Львові 16.08.2024 в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просить:
- визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Львівській області від 14.02.2024 № Ф-3610-1301;
- визнати протиправними та скасувати нарахування ГУ ДПС у Львівській області ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, які наявні в її інтегрованій картці платника по платежу та технологічним кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%), а саме: нарахування єдиного внеску на суму 8 448 грн, станом на 31.01.2024.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що згідно з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 25.03.2024, заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску становить 8 448,00 гривень та виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2018 рік. Вказує, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, що є підставою для зняття підприємця з обліку в органах ДПС, ПФУ тощо. Після держреєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Крім того, така фізична особа має: забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності; в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 25.05.1998 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що встановлено в адміністративній справі № 380/2087/22.
ГУ ДПС у Львівській області 11.11.2021 винесено на ім'я ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-88757-50, яка була оскаржена нею в судовому порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі № 380/2087/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області задоволено повністю шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2021 № Ф-88757-50.
ГУ ДПС у Львівській області на підставі даних інформаційної системи 14.02.2024 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3610-1301 зі сплати єдиного внеску на суму 8 448 грн.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3610-1301 із сплати єдиного внеску на суму 8 448 грн є предметом оскарження з підстав протиправності.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV).
Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
За визначенням статті 1 Закону № 1058-ІV пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України «Про пенсійне забезпечення» також визначені види пенсій, серед яких є і державна пенсія за віком.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Проаналізувавши вказані норми права, колегія суддів зазначає, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності сукупності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте, не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що виключення з вказаної категорії осіб становлять лише ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлено у частині третій статті 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Позивач досягла встановленого вказаним Законом пенсійного віку (станом на 2017 рік (рік, за який позивачу нарахована заборгованість по сплаті ЄСВ) позивачу виповнилося 80 років), а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що вона звільнена від сплати єдиного внеску у відповідності до частини четвертої статті 4 Закону а не має обов'язку щодо його сплати.
Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідно укладення з ним договору про таку добровільну участь.
Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладала, вона не має обов'язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8448 грн.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 20 березня 2018 року у справі № 805/2195/17-а.
Крім того, досліджені у цій справі обставини вже були предметом розгляду Львівським окружним адміністративним судом у справі № 380/2087/22, який рішенням від 22.06.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022, визнав протиправну діяльність податкового органу щодо нарахування ОСОБА_1 податкового боргу зі сплати ЄСВ та скасував вимогу ГУ ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2021 № Ф-88757-50.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача виключити з даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 за кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%)» суму 8 448 грн, станом на 31.01.2024, то така є похідною, відповідно теж підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі № 380/5668/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар