23 грудня 2024 року м. Київ
Справа № 759/7749/21
Провадження: № 22-ц/824/4850/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1
на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року, ухвалені під головуванням судді Бабич Н. Д.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про надання освітніх послуг та відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , позивач) звернулась до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач), мотивуючи свої вимоги тим, що20 лютого 2020 року між сторонами по справі укладено договір про надання освітніх послуг, відповідно до умов договору позивач зобов'язалась сплатити 13500 грн, що складається з 5000 грн - вступний щорічний внесок та 8500 грн - щомісячний платіж за надання освітніх послуг, а відповідач зобов'язалась з 25 березня 2020 року приступити до надання освітніх послуг. Позивачка виконала свій обов'язок, сплатила кошти, проте відповідач умов договору не виконала, не розпочала в березні 2020 року надання освітніх послуг, як і не надавала їх і в подальшому. Вказує, що 21 вересня 2020 року вона зверталась до відповідача з проханням повернути сплачені кошти, однак відповідачка проігнорувала вказану вимогу.
За викладених обставин, просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в розмірі 13500 грн за вказаним договором, 1069 грн 92 коп. проценти за користуванням чужими коштами та моральну шкоду в розмірі 6000 грн, а також судові витрати в розмірі 11000 грн.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13500 грн, сплачених за договором про надання освітніх послуг №183 від 20 лютого 2020 року, та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконала умови договору, які були в ньому закріплені, тому кошти сплачені позивачкою повинні бути повернуті.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд першої інстанції вважав, що оскільки позивач зверталась до відповідача з заявою про повернення коштів, то у неї виникло право на нарахування процентів в порядку ст. 625 ЦК України, а не на підставі ст. 526 ЦК України.
У частині розподілу судових витрат, суд першої інстанції, зважаючи на докази, надані позивачем про надання професійної правничої допомоги, вважав, що вказана вимога підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення розміру судових витрат до 5000 грн, оскільки заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, з обсягом наданих адвокатом послуг, які не відповідають критерію реальністю таких витрат.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3000 грн.
Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, суд першої інстанції частково задовольнив вимогу про розподіл витрат на правову допомогу надану адвокатом відповідача, в розмірі 3000 грн, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
У поданій апеляційній скарзі на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У поданій апеляційній скарзі на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2023 року, ОСОБА_1 просила судове рішення в частині не задоволених вимог заяви про ухвалення додаткового рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги
В апеляційній скарзі на рішення суду відповідачка посилалась на те, що умовами укладеного договору передбачено, що сума вступного внеску в розмірі 5000 грн не повертається за будь-яких обставин, тому вимоги про його стягнення вважає необґрунтованими. Окрім того, пунктом 5.4. договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань щодо предмету договору, якщо це було наслідком форс-мажору. Вказує, що форс-мажорні обставини настали у зв'язку із введенням карантину на території України та забороною роботи дошкільних закладів освіти з 12 березня 2020 року, а тому підстав для стягнення плати за навчання в розмірі 8500 грн не вбачає. Вважає, що її вина у невиконанні зобов'язань відсутня. Окрім того, зауважує, що позивач не виконувала умов договору, а саме не приводила дитину до закладу освіти ні в лютому, ні в березні 2020 року. Вказувала, що укладений договір діяв з моменту підписання - 20 лютого 2020 року, тобто, обов'язок позивачки приводити дитину до закладу освіти виник саме із вказаної дати. Відмічала, що суд першої інстанції у своєму рішенні помилково визначив її, як фізичну особу підприємця, оскільки позов пред'явлено до неї, не як до суб'єкта підприємницької діяльності. Зауважувала, що суд розподілив судовий збір не пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду зазначала, що суд першої інстанції здійснив розподіл витрат на правничу допомогу не пропорційно задоволеним позовним вимогам, при цьому, рішення не містить належного обґрунтування мотивів зменшення визначеної суми. Відмічала, що позивач не заперечувала проти стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 6649 грн 60 коп, а тому відсутні підстави для зменшення їх розміру.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Згідно протоколів автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року та 02 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачу Невідомій Т. О. у складі колегії суддів: головуючий суддя Невідома Т. О., судді Нежура В. А., Соколова В. В.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, ухвалами Київського апеляційного суду від 03 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду по суті позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що суд вірно оцінив надані докази та з'ясував обставини справи. Вказувала, що пункт договору щодо неповернення річного внеску є несправедливим у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів». Наголошувала, що засвідчення форс-мажорних обставин належить до компетенції Торгово-промислової палати України, а відповідач вказаних доказів не надала, що спростовує посилання на їх наявність. Окрім того, відповідно до укладеного договору, у разі виникнення таких обставин, сторони повинні повідомити про це один одному письмово, чого відповідачкою здійснено не було. Зауважувала, що більшість закладів освіти адаптувались до карантину за допомогою дистанційних технологій, а відповідач не здійснювала таких кроків навіть після послаблення обмежень з 1 червня 2020 року. Зазначала, що зарахування її дитини до закладу освіти повинно було б відбутись після батьківських зборів, яких проведено не було, а навчання повинно було б розпочатись з 25 березня 2020 року, відповідно до договору. Отже, на дату введення карантину її дитина так і не була зарахована до закладу освіти, визначені договором послуги не надавались.
У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення ОСОБА_2 зауважувала, що її представник мав намір бути присутнім у судовому засіданні, але його клопотання про відкладення судового засідання було залишено без задоволення. Вважала, що факт бажання сторони приймати участь у судовому засіданні, в якому було вирішено питання про судові витрати, вказує на наявність заперечень по вказаному питанню. Зазначала, що висновки суду в частині визначення розміру судових витрат відповідачки відповідають критеріям співмірності та пропорційності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 20 лютого 2020 року між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ОСОБА_2 укладено договір про надання освітніх послуг № 183, за умовами якого виконавець зобов'язується за рахунок коштів батьків здійснювати виховання та навчання (далі по тексту - освітні послуги) на умовах, визначених цим договором. Вихованець зараховується до «pre-school» групи садочка (п.1.1, 1.2 договору) (а.с. 44-47, том 1).
Відповідно до п.5.7 договору, всі додатки та доповнення до договору є його невід'ємною частиною, оформлюються письмово та за тими ж правилами, що і договір.
20 лютого 2020 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено додаток № 1 до договору № 183 від 20 лютого 2020 року, згідно якого вступний щорічний внесок становить 5000 грн, щомісячний платіж за навчання з березня по травень для груп "pre-school" становить 8500 грн (а. с. 48-50, том 1).
Додаток №1 до договору регулює фінансові взаємообов'язки сторін договору.
20 лютого 2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено додаток № 2 до договору № 183 від 20 лютого 2020 року, за яким сторонами договору урегульовано правила внутрішнього розпорядку (а.с. 51-52, том 1).
Також, між сторонами договору укладено додаток №3 до договору № 182 від 20 лютого 2020 року, за яким сторонами визначено правила прийому та відрахування дитини (а.с.53-54, том 1).
Згідно квитанції № 22642 від 20 лютого 2020 року на рахунок ФОП ОСОБА_1 внесено кошти в розмірі 13500 грн (а.с. 55, том 1).
21 вересня 2020 року позивач направила письмову вимогу до ФОП ОСОБА_1 з проханням повернути сплачені кошти через невиконання умов договору (а.с. 56, том 1).
Межі апеляційного перегляду
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржується рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року в межах задоволених позовних вимог.
Згідно ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено апеляційним судом, ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог судом першої інстанції не вирішено позовних вимог про стягнення моральної шкоди. А отже колегія суддів вважає необхідним переглядати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року в повному обсязі.
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Щодо визначення суб'єктного складу учасників справи
Звертаючись із даним позовом до суду ОСОБА_2 , пред'явлено позовні вимоги до ОСОБА_1 , як до фізичної особи.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , судом вирішено стягнути суму коштів з ОСОБА_1 , як з фізичної особи - підприємця.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 15 червня 2020 року припинила свою підприємницьку діяльність (а. с.59, том 1).
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч.9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Згідно правового Великої Палати Верховного Суду висловленого у постанові від 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17 у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як за фізичною особою.
Ураховуючи вищевикладене, на ОСОБА_1 , як на фізичну особу покладене виконання обов'язку за договором № 183 від 20 лютого 2020 року.
Щодо позовних вимог про стягнення грошових коштів щомісячного платежу за надання освітніх послуг
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Вартість, умови та терміни оплати за договором ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 регулюються додатком №1 до договору №182.
Пунктом 1.1. додатку №1 до договору №183 визначено, що за надання освітніх послуг батьки здійснюють такі платежі: вступний щорічний внесок в розмірі 5000 грн та щомісячний платіж, в даному випадку для групи «pre-school», в розмірі 8500 грн.
Звертаючись із даними позовними вимогами, позивач вказувала, що початком освітніх послуг сторонами визначено у п 1.1.4 додатку до договору № 1, а саме 25 березня 2020 року.
Заперечуючи проти таких доводів, відповідач вказує, що згідно умов п.4.1 договору він набуває чинності із моменту його підписання.
Підпунктом 1.1.4 додатку № 1 до договору визначено, що нарахування щомісячних платежів за надання освітніх послуг здійснюється з 25 березня 2020 року.
Відповідно до п.1.1.5 додатку № 1 до договору щомісячні платежі, що вносяться до 5 числа кожного поточного місця як 100 % передплата за квитанцією, що надає виконавець.
За таких обставин, суд вважає, що оскільки оплата за наступний місяць навчання здійснюється до 5 числа поточного місяця, тому доводи відповідача, що п. 1.1.4 додатку сторонами узгоджено дату наступного платежу є необґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що сторонами узгоджено, що 25 березня 2020 року є початком надання освітніх послуг виконавцем.
Крім того, згідно розділу 1 Додатку №3, процедура зарахування дитини складається з:
1.1 співбесіди батьків з керівником «мін-садочка» за напрямами:
- знайомство з навчально-виховною програмою роботи, історією закладу;
- огляд приміщень;
- знайомство із загальними правилами та умовами прийому і перебування дитини, умовами договору, режимом дня.
1.2. Заповнення пакету документів (договір, Додатки до договору, заяву);
1.3 Отримання квитанції на вступний внесок і щомісячну оплату;
1.4. Батьківські збори.
Тобто, розділ № 1 додатку № 3 визначає етапи зарахування дитини, який закінчується проведенням батьківських зборів. Матеріали справи не містять доказів того, що виконавцем проводились батьківські збору, що є складовою умовою для зарахування дитини виконавцем, а тому суд вважає, що матеріалами справи не встановлено, що дитину позивача зараховано до дитячого садочка саме з 20 лютого 2020 року.
Постановою Кабінету міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19», встановлено на всій території України карантин, заборонивши відвідування закладів освіти її здобувачами з 12 березня 2020 року. В подальшому строк карантину неодноразово продовжувався.
Міністерство освіти і науки в листі №1/9-154 від 11 березня 2020 року виклало рекомендації для керівників закладів освіти, в яких рекомендовано, зокрема, розробити заходи щодо проведення занять за допомогою дистанційних технологій та щодо відпрацювання занять відповідно до навчальних планів після нормалізації епідемічної ситуації.
Наказом № 83 від 25 травня 2020 року Департаменту освіти і науки КМДА з 01 червня 2020 року відновлено освітній процес у закладах освіти усіх форм власності міста Києва.
Пунктом 5.4 договору №183 визначено, що сторони звільняють від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань щодо предмету цього договору, якщо це невиконання було наслідком форс-мажорних обставин, непереборної сили або, що виникли внаслідок урядових постанов, змін чи доповнень до законодавчих актів, пов'язаних з предметом договору, або подій надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити, ні відвернути розумними діями.
Абзацом 2 пункту 5.4 договору передбачено, що у разі виникнення обставин форс-мажору сторони протягом 5 календарних днів повинні письмово повідомити про це один одному, зазначивши обставини, причиною яких стало невиконання своїх зобов'язань за договором.
Матеріали справи не містять доказів того, що ФОП ОСОБА_1 повідомляла ОСОБА_2 про наявність обставин форс-мажору, що не давало їй змоги виконувати умови укладеного між сторонами договору, а тому доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування п.5.4 договору до правовідносин, що виникли між сторонами, є необґрунтованими.
Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/8741/22 звертає увагу на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Оскільки колегією суддів встановлено на підставі досліджених доказів, що ФОП ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов'язань за договором, 15 червня 2020 року припинила свою господарську діяльність, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача, яка, як встановлено судом, несе відповідальність за укладеним 20 лютого 2020 року договором, на користь ОСОБА_2 сплачених останньою коштів щомісячного платежу за надання освітніх послуг у розмірі 8500 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення вступного щорічного внеску
Згіно п.п. 1 п. 1.1. додатку №1 до договору №183 за надання освітніх послуг батьки здійснюють платежі у вигляді вступного щорічного внеску, що використовується на організацію навчально-виховного процесу (закупівлю монтесорі матеріалів, оплату навчання педагогів) в розмірі 5000 грн. Термін сплати вступного внеску - в день підписання договору. При порушенні батьками терміну оплати вступного внеску виконавець не гарантує наявність вакантного місця для вихованця. За будь-яких обставин вступний внесок не повертається.
Згідно п. 1.9 додатку №1 до договору №183 у випадку дострокового розірвання договору, кошти сплачені за навчання в останньому місяці підлягають перерахуванню, сума вступного внеску поверненню не підлягає.
Отже, умовами договору сторони визначили, що вступний внесок поверненню не підлягає за будь-яких умов.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що умови договору щодо не повернення за будь-яких умов вступного внеску є несправедливими.
Однак, звертаючись із даним позовом до суду, позивачем не ставилось питання щодо визнання окремих положень договору несправедливими, отже, суд за відсутності таких вимог обмежений в обговоренні даного питання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вступного щорічного внеску у розмірі 5000 грн задоволенню не підлягають.
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч. 1 ст. 536 ЦК України).
За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами (позикою, попередньою оплатою), що слід розуміти як право сторін на договірне визначення розміру процентів і порядку їх сплати.
Як встановлено судом, позивачем внесено плату за договором від 20 лютого 2020 року про надання освітніх послуг, за яким відповідач зобов'язалась надавати освітні послуги дитині ОСОБА_2 , однак, як встановлено судом відповідачем не виконано умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, пред'явивши вимогу відповідачу, у позивача виникло право нарахування коштів за невиконання зобов'язань в порядку ст. 625 ЦК України, а не за правилами ст. 526 ЦК України, тому, оскільки позивачем заявлено невірний спосіб захисту порушеного права, вимога про стягнення 1069 грн 92 коп., як процентів за користування чужими коштами, задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22) зазначено, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі; зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди; у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини; завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи; гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості; по своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц (провадження №61-18385св19) зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди».
Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначила, що внаслідок несправедливого відношення до неї з боку відповідача, у неї порушилась нормальна життєдіяльність, вона перебуває в пригніченому емоційному стані, та вимушена втрачати додатковий час та зусилля для організації життя, а також значний час та ресурси на відновлення справедливості.
Заперечуючи проти задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди відповідач вказувала, що жодних правових підстав для відшкодування такої шкоди не існує.
У пунктах 92-94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) викладено такий висновок щодо застосування норм права , виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
У кожній конкретній справі розмір відшкодування різниться з огляду на різні фактичні обставини справи та характер правопорушення і визначається судом за сукупністю передбачених законом обставин, які дають підстави для відшкодування моральної шкоди, враховуючи при цьому ефективність такого розміру відшкодування.
Право вирішувати належність та розмір відшкодування моральної шкоди законодавцем залишено за судом, оскільки в чинному законодавстві чітких меж такого розміру не передбачено.
При цьому, суд не зобов'язано наводити розрахунків, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні лише відповідні мотиви. Розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв'язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, які підлягає відшкодуванню позивачу, колегія суддів ураховує, що відповідач самоусунулась від виконання зобов'язань, та позивач змушена була звертатись із позовом до суду для відновлення її порушеного права.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, а також, ураховуючи обставини справи та аргументацію позивача щодо завданої їй моральної шкоди, та ураховуючи характер страждань та обсягу заподіяної шкоди, суд доходить висновку, що сума в розмірі 5 000 грн є достатньою грошовою компенсацією, завданої позивачу моральної шкоди, та не суперечить засадам розумності, виваженості і справедливості.
При цьому, суд зазначає, що відповідачем не спростовано заподіяння нею моральної шкоди позивачу та існування втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, які понесла позивач.
Щодо розподілу судових витрат
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року у цій справі, то додаткове Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року також слід скасувати.
Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із даним позовом до суду просила суд стягнути з відповідача грошові кошти за договором про надання освітніх послуг у розмірі 13500 грн, 1069 грн 92 коп. процентів за користуванням чужими коштами та 6000 грн моральної шкоди, а всього 20 569 грн 92 коп.
Судом задоволено вимоги ОСОБА_2 частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 8500 грн - суму коштів за договором та 5000 грн моральної шкоди, а всього 13500 грн, що складає 65,63% від заявлених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 595 грн 92 коп.(908*65,63%).
При цьому, суд вважає, що відсутні підстави для перерозподілу судових витрат по сплаті судового збору відповідачем за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, оскільки апеляційна скарга в оскаржувальній нею сумі вимог залишилась незмінною.
Згідно вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частини 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду відповідні докази: договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи убачається, що у позовній заяві позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу. Під час розгляду справи позивачка на підтвердження заявлених вимог подала копію договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2021 року, укладеного між адвокатом Федаком М. Л. та ОСОБА_2 , копію акту № 1 від 05 грудня 2022 року прийому передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 09 квітня 2024 року, ордер на надання правової допомоги від 09 квітня 2021 року серії КВ №483400.
Згідно п. 1.1. договору від 09 квітня 2021 року, укладеного між адвокатом Федаком М. Л. та ОСОБА_2 адвокат зобов'язується здійснити представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку визначеним цим договором, а клієнт зобов'язується надати інформацію та документи, необхідні для виконання договору (а.с. 154, том 1).
Відповідно до акту № 1 від 05 грудня 2022 року прийому- передачі послуг за договором від 09 квітня 2021 року виконавець передав, а клієнт прийняв послуги обумовлені договором та відповідно до якого клієнту було надано наступну правову допомогу: 09 квітня 2021 року - ознайомлення з документами з метою підготовки позовної заяви сума 1000 грн; 10 квітня 2021 року - складання та подання позовної заяви до суду у цивільній праві № 759/7749/21, сума 2000 грн; 11 жовтня 2022 року - представництво інтересів клієнта в Святошинському районному суді м. Києві у справі № 759/7749/21, сума 2000 грн; 27 жовтня 2022 року - представництво інтересів клієнта в Святошинському районному суді м. Києві у справі № 759/7749/21, сума 2000 грн; 29 листопада 2022 року - представництво інтересів клієнта в Святошинському районному суді м. Києві у справі № 759/7749/21, сума 2000 грн; 05 грудня 2022 року - представництво інтересів клієнта в Святошинському районному суді м. Києві у справі № 759/7749/21, сума 2000 грн (а.с. 181, том 1).
Згідно п.1 Акту № 1 від 05 грудня 2022 року, підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного надання послуг виконавцем відповідно до умов договору.
Відповідно до п.3 акту, цей акт є невід'ємною частиною договору від 09 квітня 2021 року.
Також, з вимогами про стягнення витрат на професійну правничу допомогу звернулась відповідач, та просила стягнути з позивача судові витрати у розмірі 6649 грн 60 коп., пропорційно до відмовлених позовних вимог.
На підтвердження заявлених вимог відповідачем подано суду: договір №1/10/22 про надання правової/правничої допомоги від 05 жовтня 2022 року; додаткову угоду № 1 до договору від 05 жовтня 2022 року №1/10/22; деталізований розрахунок витрат на правничу допомогу за договором №1/10/2022 від 05 жовтня 2022 року; платіжну квитанції про проведення оплати на суму 16000 грн; акт приймання передачі наданих послуг від 07 грудня 2022 року; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 05 жовтня 2022 року серії АІ №1288032; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на ім'я Кондратова М. І.
Згідно п.1 договору №1/10/22 про надання правової/правничої допомоги від 05 жовтня 2022 року, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту правової/правничу допомогу у цивільні справі №759/7749/21 в Святошинському районному суд м. Києві та у разі необхідності у Київському апеляційному суді (а.с. 157-199, том 1).
Відповідно до п.2 додаткової угоди № 1 від 05 жовтня 2022 року до договору №1/10/22, сторони домовилися, що розмір гонорару адвоката за надання ним клієнту правової/правничої допомоги визначається у відповідності з тарифами адвоката та типовим планом - кошторисом витрат на правничу допомогу, з якими клієнт ознайомлена та отримала їх примірник у письмовому вигляді, що підтверджується підписом клієнта в договорі та цій додаткові угоді. При цьому клієнт окремо повідомлений адвокатом, погоджується та не заперечує, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1000 гр, а конкретний розмір гонорару адвоката обчислюється та визначається з урахуванням цього в деталізованому розрахунку витрат на правничу допомогу за зазначеним вище договором №1/10/2022 від 05 жовтня 2022 року про надання правової/правничої допомоги, який складається адвокатом за результатами надання правової/правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, погоджується шляхом вчинення підпису в ньому клієнтом, є додатком до зазначеного вище договору та його невід'ємною частиною (а.с. 200, том 1).
Згідно деталізованого розрахунку витрат на правничу допомогу за договором №1/10/2022 від 05 жовтня 2022 року про надання правової/правничої допомоги відповідно до якого клієнту було надано наступну правову допомогу: вивчення та аналіз документів наданих клієнтом (позовної заяви позивачки з додатками та ухвал). Визначення характеру спірних правовідносин та засобу доказування у справі для захисту прав та інтересів клієнта. Вивчення та врахування новітньої судової практики Верховного Суду в подібних справах. Визначення правової позиції та обрання лінії захисту, кількість - 1, витрачено 2 год, вартість 2000 грн; перемовини з клієнтом. Надання правової інформації, консультацій і роз'яснень клієнту з правових питань, що стосуються та регулюють правовідносини сторін за даним спором. Узгодження з клієнтом деталей правової позиції. Узгодження їх з клієнтом деталей правової позиції та обрання лінії захисту, кількість - 1, витрачено 1 годину, вартість 1000 грн; підготовка, надіслання іншій стороні та подання до суду відзиву на позовну заяву з додатками, кількість 1, витрачено 4 год, вартість 4000 грн; клопотання про призначення експертизи, кількість 1, 0,50 год витрачено часу, вартість 500 грн; виїзд адвоката в суд та представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 05 жовтня 2022 року, кількість 1, витрати по часу 2 год, вартість 2000 грн; підготовка, подання клопотання та ознайомлення з матеріалами справи, кількість 1, витрачено 0,5 часу, вартість 500 грн; виїзд адвоката в суд та представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 11 жовтня 2022 року, кількість 1, витрати по часу 2 год, вартість 2000 грн; виїзд адвоката в суд та представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 29 листопада 2022 року, кількість 1, витрати по часу 2 год, вартість 1000 грн, застосовано понижений коефіцієнт; підготовка до судового засідання 05 грудня 20200 року, підготовка та подання до суду вступного слова, кількість 1, витрачено часу - 1 год, вартість 1000 грн; виїзд адвоката в суд та представництво інтересів клієнта у судовму засіданні 05 грудня 2022 року, кількість 1, витрачено 2 год часу, вартість 2000 грн, а всього гонорар складає 16000 грн (а.с. 201 том 1).
ОСОБА_1 здійснено проведення оплати у розмірі 16000 грн за послуги, надані адвокатом Кондратовим М. І. (а.с. 202, том 1).
07 грудня 2022 року ОСОБА_1 та адвокат Кондратов М. І. підписали акт прийняття-передачі наданих послуг (а.с. 204, том 1).
Суд дійшов висновку, що обставини щодо понесення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції є частково доведені ними з таких підстав.
Складання позовної заяви передбачає, зокрема, ознайомлення з документами з метою підготовки позовної заяви. Зазначення як окремо наданих послуг із ознайомлення із документами не відповідає критерію співмірності витрат, зважаючи на сукупно витрачений адвокатом час на подготовку позовної заяви. Отже, такі витрати не підлягають компенсації відповідачем.
В свою чергу складання відзиву на позов адвокатом Кондратенком М. І. в інтересах ОСОБА_1 передбачає вивчення відповідного нормативного регулювання (для посилання на відповідні норми права при обґрунтуванні відзиву) та вивчення доказової бази (для формулювання правових підстав відзиву з зазначенням конкретних доказів, що підтверджують ті чи інші обставини, наведені у відзиві). Зазначення як окремо наданих послуг зі визначення характеру спірних правовідносин та засобу доказування у справі для захисту прав та інтересів клієнта, вивчення та врахування новітньої судової практики Верховного Суду в подібних справах, визначення правової позиції та обрання лінії захисту, перемовини з клієнтом, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень клієнту з правових питань, що стосуються та регулюють правовідносини сторін за даним спором, узгодження з клієнтом деталей правової позиції та узгодження їх з клієнтом деталей правової позиції та обрання лінії не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
Таким чином, вказані послуги не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, яким має керуватися суд при визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу. Відповідні правові позиції викладені у постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 320/5284/19.
Як вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні, яке відбулось 05 жовтня 2022 року, учасники справи у судове засідання не з'явились, тому фіксування судового процесу технічними записами не здійснювалось (а.с. 118, том1).
У судовому засіданні, що відбулось 11 жовтня 2022 року, у судовому засіданні приймали участь у справі позивач, адвокат Федак М. Л. в інтересах ОСОБА_2 , адвокат Кондратов М. І. в інтересах ОСОБА_1 (а.с. 155,156, том 1).
27 жовтня 2022 року згідно протоколу судового засідання приймали участь у справі ОСОБА_2 та іі представник - адвокат Федак М. Л. (а.с. 164, том 1).
Згідно довідки від 29 листопада 2022 року фіксація судового засідання не здійснювалась, у зв'язку з відсутністю електропостачання (а.с. 173, том 1).
05 грудня 2022 року у судовому засіданні приймали участь у справі позивач, адвокат Федак М. Л. в інтересах ОСОБА_2 та адвокат Кондратов М. І. в інтересах ОСОБА_1 .
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що доведеними вимогами участі адвоката Федака М. Л. в інтересах ОСОБА_2 у судовому засіданні є 11 жовтня 2022 року, 27 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, а у адвоката Кондратова М. І. в інтересах ОСОБА_1 є доведеними вимогами участі у судовому засіданні: 11 жовтня 2022 року та 05 грудня 2022 року.
Адвокат Контратов М. І. в інтересах ОСОБА_1 ставить питання про компенсацію за підготовку клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та про ознайомлення з матеріалами справи, а також підготовки для подання суду вступного слова.
Як убачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2022 року адвокатом Кондратовим М. І. в інтересах ОСОБА_1 подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, залишено без задоволення (а.с. 98-100, 141-143 182, 183 том 1). Тому, суд не вбачає підстав для компенсації понесених витрат за складання клопотання про призначення експертизи.
Судом установлено, що 05 жовтня 2022 року, адвокатом Кондратовим М. І. подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та він у цей же день ознайомився з матеріалами справи (а.с. 119, том 1), також 05 грудня 2022 року адвокат Кондратов М. І. подав суду вступне слово (а.с. 176, том 1). Такі витрати мають зараховуватись при визначені суми компенсації вартості витрат на правничу допомогу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що документально обґрунтовані та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи, заявлені до компенсації ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу на загальну суму 8000 грн, а заявлені вимоги ОСОБА_1 на суму 9500 грн.
Згідно з п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволенні позові - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено на 65,63%, відповідно у задоволені позову відмовлено на 34,37%.
Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5250 грн 40 коп. (8000*65,63%), а з позивача на користь відповідача 3265 грн 15 коп. (9500*34,37%).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).
Зважаючи на часткове задоволення позову (65,63%) шляхом застосування ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1985 грн 25 коп. (5250,40 -3265,15)
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року підлягає скасуванню з здійсненням нового розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) за договором № 183 від 20 лютого 2020 року про надання освітніх послуг у розмірі 8500 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 595 грн (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 92 коп. та 1985 грн (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 25 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
В. В. Соколова