П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15075/24
Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
Час і місце ухвалення: 14;04 год., м. Одеса
Дата складання повного тексту:14.11.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Молодові В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до командира військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 , в/ч НОМЕР_2 про:
- визнання протиправним накладення командиром в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 18 березня 2024 року на солдата ОСОБА_1 , та скасування її.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 18 березня 2024 року йому під час перебування в добовому наряді повідомлено сержантом ОСОБА_3 , що рапорт, який позивач направив на електронну адресу в/ч НОМЕР_1 , повернутий без розгляду командиром майором ОСОБА_2 , а також ним накладено на позивача стягнення у вигляді догани на підставі абз.10 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - ЗСУ). 21 березня 2024 року позивач особисто звертався до командира батальйону підполковника ОСОБА_4 , який повідомив, що ніякого стягнення не накладалося. 25 березня 2024 року позивач звертався до заступника командира батальйону з морально психологічного забезпечення майора ОСОБА_5 , але він також підтвердив відсутність стягнення. 16 квітня 2024 року позивач отримав лист, в якому вказано, що стягнення оголошено за порушення абз.10 ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а саме неповаги до командира в/ч, що проявлялась у суперечці з ним та нехтуванні його законних вимог, нерозуміння принципів єдиноначальності у ЗСУ. Позивач зазначає, що наказу він не отримував та йому було повідомлено, що наказу не існує. 07 травня 2024 року позивач ознайомився зі службовою карткою, в якій зазначено про накладення стягнення. Позивач вважає, що стягнення накладено протиправно, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що командир в/ч НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 та його представник в судове засідання з'явилися, просили відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований представником відповідача тим, що 18 березня 2024 року позивач, який проходить військову службу в військовому званні "солдат", під час спілкування допустив зухвалу та безпричинну суперечку з командиром в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , за що в той же день 18 березня 2024 року командиром солдату ОСОБА_1 усно оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Під час надання пояснень командиром в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , явка якого була визнана судом обов'язковою, ним повідомлено про те, що фактично ніякого стягнення позивачу не оголошувалося, наказу не видавалося, грошове забезпечення позивачу сплачено в повному обсязі, тобто, стягнення на позивача не накладалося, а запис в службовій картці внесений помилково.
Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 , в/ч НОМЕР_2 про визнання протиправним накладення командиром в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 18 березня 2024 року на солдата ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- відповідачем була подана довідка командира в/ч НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_4 вже при розгляді справи по суті, при чому її не було подано ані на першому засіданні розгляду справи по суті, ані на другому, а ні на третьому засіданні розгляду справи по суті, що є порушенням ч.8 ст. 79 КАС України;
- звернуто увагу суду, що у своєму відзиві на позовну заяву представник командир в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 посилався на накладення стягнення на позивача, вказавши підставу та подав клопотання про допит свідків порушення дисципліни позивачем і накладення на нього стягнення;
- суд не звернув належної уваги на відсутність жодного доказу доданого про помилковість запису чи навіть спроби виправлення помилкового запису, з повідомленням вищого командування;
- лише 28 жовтня 2024 року оформлена довідка помилковості запису, але доказу скасування запису та притягнення до відповідальності винних належним чином не надано взагалі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
Солдат ОСОБА_1 у період з 12 квітня 2023 року по 28 травня 2024 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді навідника взводу охорони. В/ч НОМЕР_1 входить до складу в/ч НОМЕР_3 та перебуває на фінансовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_2 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 28 травня 2024 року №151 солдата ОСОБА_1 , навідника взводу охорони в/ч НОМЕР_1 , звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від "27" травня 2024 року №70-рс з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби), відповідно п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) з 28 травня 2024 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до відомостей зі службової картки солдата ОСОБА_1 до нього 18 березня 2024 року за порушення абз.10 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командиром в/ч НОМЕР_1 застосовано стягнення у вигляді догани (усно).
Листом від 16 квітня 2024 року в/ч НОМЕР_4 повідомила ОСОБА_1 , що 18 березня 2024 року командиром в/ч НОМЕР_1 усно оголошено дисциплінарне стягнення "догана" за порушення абз.10 ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а саме неповаги до командира військової частини, що проявлялась у суперечці з ним та нехтуванні його законних вимог до позивача та інших військовослужбовців військової частини, нерозуміння принципів єдиноначальності у ЗСУ.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи пояснення відповідача про помилковість внесення запису в службову картку про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, наявність довідки про не оголошення, не видання наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не зменшення грошового забезпечення позивачу, а також самі твердження позивача про те, що йому догана не оголошувалася командиром в/ч та про неї позивач дізнався тільки зі слів іншої особи та службової картки, матеріали справи не містять належних доказів, що таке дисциплінарне стягнення до позивача було застосоване.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 5, 96, 97, 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами ЗСУ та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях ЗСУ, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів ЗСУ; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів ЗСУ, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами ЗСУ правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів ЗСУ; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою ЗСУ та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця ЗСУ; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів ЗСУ, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Відповідно положень ст.ст. 96, 97, 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця.
Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Як зазначено вище, в матеріалах справи міститься копія службової картки позивача, в якій зазначено про застосування до нього 18 березня 2024 року стягнення у вигляді догани (усно) за порушення абз.10 ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а також відповідь в/ч НОМЕР_4 від 16 квітня 2024 року про те, що 18 березня 2024 року командиром в/ч НОМЕР_1 усно оголошено позивачу дисциплінарне стягнення "догана" за порушення абз.10 ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а саме за неповагу до командира в/ч, що проявлялася у суперечці з ним та нехтуванні його законних вимог до позивача та інших військовослужбовців в/ч, нерозуміння принципів єдиноначальності у Збройних Силах України.
Разом з цим, командир в/ч НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 вказує, що запис в службову картку позивача про застосування до нього 18 березня 2024 року стягнення у вигляді догани внесений помилково, фактично догани до позивача не застосовувалося, наказів не виносилося, грошове забезпечення не зменшувалося.
Крім того, представником відповідача надано до суду довідку за підписом командира в/ч НОМЕР_3 від 28 жовтня 2024 року №1449/371/1/2804 стосовно колишнього військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 (окремий структурний підрозділ підпорядкований в/ч НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 в тому, що 18 березня 2024 року йому дисциплінарне стягнення "догана" не оголошувалося, наказом не віддавалося, грошове забезпечення за березень місяць він отримав в повному обсязі в квітні 2024 року.
За таких обставин, враховуючи пояснення відповідача про помилковість внесення запису в службову картку про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, наявність довідки про не оголошення, не видання наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не зменшення грошового забезпечення позивачу, а також самі твердження позивача про те, що йому догана не оголошувалася командиром в/ч та про неї позивач дізнався тільки зі слів іншої особи та службової картки, матеріали справи не містять належних доказів, що таке дисциплінарне стягнення до позивача було застосоване.
Отже, позивачем не доведено факту порушення відповідачами його прав, свобод та інтересів.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У розвиток цієї конституційної норми ч.ч.1, 3 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (ст. 2 КАС України).
Конституційний Суд України, надаючи тлумачення ч.2 ст. 55 Конституції України в своєму рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 та від 29 червня 2021 року у справі №1/380/2019/000578.
З аналізу вказаних норм вбачається, що рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Колегія суддів констатує про відсутність в матеріалах справи належних доказів накладення 18 березня 2024 року командиром в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 на солдата ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що може порушувати права, свободи, інтереси або обов'язки позивача за встановлених під час розгляду справи обставин.
З огляду на викладене, відсутні підстави визнавати протиправним накладення командиром в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани 18 березня 2024 року на солдата ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів враховує, що наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 28 травня 2024 року №151 солдата ОСОБА_1 , навідника взводу охорони в/ч НОМЕР_1 , звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від "27" травня 2024 року №70-рс з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби), відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з 28 травня 2024 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, таким чином, згідно положень ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу в/ч (військового навчального закладу, установи тощо).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки право позивача не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 лютого 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.