П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7975/24
Категорія:105000000 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Час і місце ухвалення: 13:02 год., м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 02.12.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Молодові В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними, скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), Заводського відділу Державної виконавчої служби (далі - ВДВС) у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про:
- визнання протиправними дії Укртрансбезпеки щодо направлення до Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання постанов по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. за ч.2 ст. 132-1 КУпАП:
- серія АА №00008371;
- серія АА №00009881;
- серія АА №00010108.
- скасування постанови Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчих проваджень:
- ВП 74755318 від 16 квітня 2024 року;
- ВП 72444918 від 07 серпня 2023 року;
- ВП75010668 від 16 травня 2024 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що дізнавшись про винесені постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, своєчасно оскаржив до Заводського районного суду м. Миколаєва всі три постанови. Хоча ухвалою від 11 липня 2024 року позовна заява була повернута, позивач 14 липня 2024 року звернувся з новим позовом, а постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 липня 2023 року про повернення позовної заяви скасовано, а адміністративну справу №487/4235/23 направлено для продовження розгляду. Крім того, за позовом позивача щодо оскарження постанови №9881 було відкрито провадження в адміністративній справі №487/4474/23. Таким чином, позивач вжив всіх заходів щодо оскарження постанов та по всім були відкрито судові провадження. В подальшому, рішеннями апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позовів було відмовлено, і позивач самостійно сплатив штраф. На думку позивача, оскільки він своєчасно оскаржив постанови відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності, то відповідно до вимог ч.2 ст. 299 КУпАП, зазначені постанови не могли бути звернуті до стягнення.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач скористався правом на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, не звільняє його від обов'язку сплатити штраф у подвійному розмірі відповідно до ст. 308 КУпАП після набрання законної сили рішенням у справи про залишення без змін постанови Укртрансбезпеки. Зазначене, в свою чергу, узгоджується із постановою Верховного Суду у справі №160/14218/23 від 30 січня 2024 року. Перебіг строку, встановленого ч.1 ст. 300-2 КУпАП, на добровільне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті може бути зупинено, відповідно до ч.3 цієї ж статті, у разі оскарження порушником такої постанови в межах 10-денного строку з моменту набрання постановою законної сили.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами, визначеними ст. 287 КАС України.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Державної служби України з безпеки на транспорті, Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- ОСОБА_1 подана позовна заява до Заводського районного суду м. Миколаєва про оскарження постанови №00009881 від 15 червня 2023 року, та 31 липня 2023 року за цим позовом відкрито провадження в адміністративній справі №487/4474/23. Разом з тим, 24 липня 2023 року Укртрансбезпеки звернулась до Заводського ВДВС про примусове виконання постанови №00009881. №00010108 та 00008371, 07 серпня 2023 року державним виконавцем Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72445075 щодо примусового виконання постанови №0009881, 72444918 та №00008371;
- звернуто увагу суду, що 24 липня 2023 року Укртрансбезпека не мала повноважень звертатись до Заводського ВДВС про примусове виконання постанови №00009881 та №00010108 та ще й подвоювати штраф, оскільки на цей час ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 липня 2023 року по справі №487/4235/23 про повернення позовної заяви не набрала законної сили, тобто вищезазначені постанови оскаржувалися в рамках вищезазначеної справи №487/4235/23. Суд першої інстанції взагалі не надав зазначеній обставині та доказам, що її підтверджують жодної оцінки;
- позивач та його представник вживали активних заходів щодо своєчасного оскарження Постанов 8371, 9881 та 10108 та реалізації свого права на судовий захист протягом 10 днів з моменту отримання копій Постанов. При цьому під час кожної подачі позовної заяви представник позивача засобами електронної пошти повідомляв відповідача про таке оскарження (копії повідомлень містяться в матеріалах справи);
- постановою від 19 березня 2024 року П'ятий апеляційний адміністративний суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії АА №00008371. Того ж дня ОСОБА_1 оплатив штраф за постановою №8371 в одинарному розмірі 8 500 грн, про що свідчить квитанція Приватбанку №0.0.3540212157.1 від 19 березня 2024 року. Отже, звернення 09 квітня 2024 року Укртрансбезпеки до Заводського ВДВС про примусове виконання постанови №00008371 відбулося після її виконання, що є протиправним;
- Отже на момент виникнення спірних правовідносин, тобто напередодні подання цієї позовної заяви, в Заводському відділі ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі -ДВС) були наявні насутпні виконавчі провадження: ВП 74755318 з примусового виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті АА №00008371 від 11 травня 2023 року. Зазначена постанова подана Укртрансбезпекою із заявою про стягнення другої половини подвійної суми штрафу у розмірі 8 500 грн.; ВП72445075 від 07 серпня 2023 року з примусового виконання постанови серія АА №00009881 від 15 червня 2023 року з подвійною сумою штрафу в розмірі 17 000 грн.; ВП75010668 від 16 травня 2024 року з примусового виконання постанови серія АА №00009881 від 15 червня 2023 року з примусового виконання другої половини суми штрафу в розмірі 8 500 грн. Тобто на виконанні перебуває одна і та ж постанова 9881 за двома виконавчими провадженнями. Тобто відбувається подвійне стягнення, що є недопустимим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 з 05 серпня 2014 року зареєстрований в статусу фізичної особи-підприємця, основним видом діяльності якого є вантажний автомобільний транспорт (основний).
У власності підприємця ОСОБА_1 є комерційний автотранспорт MAN TGX 18440 НОМЕР_1 , MAN TGX 26.480 НОМЕР_2 , а також MAN TGX 18440 НОМЕР_3 .
11 травня 2023 року відділом впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті винесено постанову №00008371 про притягнення ОСОБА_1 за фактом перевезення 12 квітня 2023 року на автомобілі MAN TGX 18440 НОМЕР_1 з перевищенням нормативних значень передбачених п.22.5 ПДР, до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 гривень.
Зазначену постанову ОСОБА_1 не отримав. Її було надіслано відповідачем поштою, але 20 червня 2023 року вона була повернута поштовим відділенням з позначкою про невручення. За таких обставин, зазначена постанова набула чинності 20 червня 2023 року.
15 червня 2023 року відділом впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті винесено постанову №00009881 про притягнення ОСОБА_1 за фактом перевезення 13 травня 2023 року на автомобілі MAN TGX 18440 НОМЕР_1 з перевищенням нормативних значень передбачених п.22.5 ПДР, до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 гривень.
Зазначену постанову ОСОБА_1 отримав особисто 03 липня 2023 року, та відповідно до вимог ч.3 ст. 291 КУпАП, вона набрала законної сили.
21 червня 2023 року відділом впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті винесено постанову №00010108 про притягнення ОСОБА_1 за фактом перевезення 17 травня 2023 року на автомобілі MAN TGX 18440 НОМЕР_3 з перевищенням нормативних значень передбачених п.22.5 ПДР, до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.2 ст. 132-1 Кодексу, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 гривень.
Зазначену постанову ОСОБА_1 отримав поштою 03 липня 2023 року, та відповідно до вимог ч.3 ст. 291 КУпАП вона набрала законної сили.
05 липня 2023 року ОСОБА_1 подано позов до Заводського районного суду м. Миколаєва про оскарження постанов №00008371 від 11 травня 2023 року та №00010108 від 21 червня 2023 року.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
25 липня 2023 року ОСОБА_1 подана позовна заява до Заводського районного суду м. Миколаєва про оскарження постанови №00009881 від 15 червня 2023 року, та 31 липня 2023 року за цим позовом відкрито провадження в адміністративній справі №487/4474/23.
24 липня 2023 року Укртрансбезпека звернулась до Заводського відділу державної виконавчої служби про примусове виконання постанови №00009881.
07 серпня 2023 року державним виконавцем Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72445075 щодо примусового виконання постанови №0009881.
24 липня 2023 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Заводського відділу державної виконавчої служби про примусове виконання постанови №00010108.
07 серпня 2023 року державним виконавцем Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72444918 щодо примусового виконання постанови №00010108.
09 квітня 2024 року Укртрансбезпека звернулась до Заводського відділу державної виконавчої служби про примусове виконання постанови №00008371.
16 квітня 2024 року державним виконавцем Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74755318 щодо примусового виконання постанови №00008371.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення Державної служби України з безпеки на транспорті до Заводського ВДВС у місті Миколаєва з заявами про примусове виконання відповідних постанови, всі три постанови набули чинності і підлягали примусового виконанню.
Оскільки правопорушення передбачене ч.2 ст.132-1 Кодексу, є правопорушенням у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, то застереження щодо можливості звернення постанови у таких справах лише після спливу строку передбаченому ч.1 ст. 307 КУпАП у цьому випадку не застосовується.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 132-1, ч.3 ст. 291, ст. 298, ч.2 ст. 299, ч.ч.1,2 ст. 300-2 КУпАП, п.1 ч.1 ст. 18, ч.1, п.1 ч.1, ч.5 ст. 26, ч.ч.1, 2, 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 132-1 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Відповідно ст. 14-3 Кодексу, правопорушення передбачене ст.132-1 КУпАП відноситься до правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з вимогами п.1 ч.1, ч.5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно п.2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 27 цього Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 4 цієї статті визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Пунктом 5 ч.1 ст. 3 Закону №1404-VIII визначено, що постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.17 ч.1 ст. 39 цього Закону (ч.9 ст. 27 Закону №1404-VIII).
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.9 ч.1 ст. 39 Закону №1404-VIII).
Відповідно ч.3 ст. 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Статтею 298 КУпАП встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Згідно ч.2 ст. 299 КУпАП при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Частиною 1 ст. 300-2 КУпАП передбачено, що у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.
У разі несплати штрафу особами, зазначеними у ч.1 цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили (ч.2 ст. 300-2 КУпАП).
У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги (ч.3 ст. 300-2 КУпАП).
Згідно ч.1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно ч.5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення Укртрансбезпеки до Заводського ВДВС у місті Миколаєва з заявами про примусове виконання відповідних постанови, всі три постанови набули чинності і підлягали примусового виконанню.
Доказів сплати позивачем штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили вказаних постанов про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, згідно вимог ч.1 ст. 300-2 КУпАП, матеріали справи не містять.
За таких обставин, Укртрансбезпекою не допущено протиправності під час звернення до органів виконавчої служби щодо примусового виконання цих постанов, а Заводським ВДВС правомірно винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для визнання дій відповідачів протиправними та скасування відповідних постанови про відкриття виконавчих проваджень.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 лютого 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.