30 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6556/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року (головуючий суддя Максименко Л.Я.)
в адміністративній справі №280/6556/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 15.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неврахування стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі за період роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 02.01.1989, з 02.01.1989 по 16.04.1992, з 16.04.1992 по 01.05.1992 з 01.05.1992 по 02.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 01.07.2003. з 01.07.2003 по 29.08.2003, з по 01.02.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011, а саме 25 років 5 місяців 9 днів у відповідності до вимог ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області врахувати стаж роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі за період роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 02.01.1989, з 02.01.1989 по 16.04.1992, з 16.04.1992 по 01.05.1992 з 01.05.1992 по 02.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 01.02.2004, з 01.02.2004 по з 01.04.2004 по 01.09.2004. з 19.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011, а саме 25 років 5 місяців 9 днів у відповідності до вимог ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що при здійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення суду відповідачем не було зараховано її стаж роботи на різних посадах в Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції, в Лисичанській міськдезстанції, в Шевченківській районній санітарно- епідеміологічній станції, в Стаханівській міській санітарно-епідеміологічної станції, в бактеріологічних лабораторіях закладів охорони здоров'я у подвійному розмірі. Вказує, що стаж роботи позивача, який має бути враховано в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788 становить 25 років, 5 місяців, 9 днів (50 років 10 місяців 18 днів). У такому разі коефіцієнт страхового стажу позивачки становить 0,5792, а не 0,44083, як вважає відповідач, що значно впливає на розмір пенсії позивачки. Позивачка вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування її трудового стажу роботи у подвійному розмірі та вважає, що її робота на різних посадах в у структурі СЕС, міськдезстанції та бактеріологічній лабораторії закладів охорони здоров'я є такою, що відноситься до особливо небезпечних, оскільки працювала з відбором біологічного матеріалу на особливо-небезпечні та небезпечні інфекційні захворювання.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 01.01.1989, з 02.01.1989 по 15.04.1992, з 16.04.1992 по 30.04.1992 з 01.05.1992 по 01.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 31.01.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з 16.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 15.06.2022 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі періодів її роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 01.01.1989, з 02.01.1989 по 15.04.1992, з 16.04.1992 по 30.04.1992, з 01.05.1992 по 01.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 31.01.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з 19.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011, з урахуванням виплачених сум. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що періоди роботи позивачки у санітарно-епідеміологічній станції, в бактеріологічних лабораторіях СЕС підлягають зарахуванню до страхового стажу в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону №1788.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що записи трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1986 ОСОБА_1 не містять інформації про роботу саме в закладах та відділеннях, передбачених статтею 60 Закону № 1788-ХІІ, а саме в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги. В записах трудової книжки відсутня інформація щодо роботи ОСОБА_1 на займаних посадах з особливо небезпечними інфекційними та паразитарними хворобами людини і носіями збудників цих хвороб згідно з наказом МОЗ України від 19.07.1995 №133. Покликається на те, що у період з 10.01.2013 по 13.02.2022 позивачці призначалась та виплачувалась пенсія за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ; з 15.06.2022 пенсія призначена та виплачується відповідно до Закону №1058-IV, що підтверджується копією рішення від 20.06.2022 № 909240812655. Зазначає також, що у зв'язку з тим, що відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, періоди роботи ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2004 по 14.12.2012 неможливо зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі.
Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на практику Верховного Суду щодо подібних правовідносин, якою визначено, що стаж роботи на посаді лікаря-бактеріолога в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі (постанова ВС від 22.12.2021 у справі №688/2916/17).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.01.2013 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
15.06.2022 позивачку переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до рішення №909240812655 від 20.06.2022, загальний страховий стаж роботи 42 роки 1 місяць 6 днів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2023, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки з 15.06.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивачка вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування стажу роботи позивачки у подвійному розмірі на різних посадах в Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції, в Лисичанській міськдезстанції, в Шевченківській районній санітарно-епідеміологічній станції, в Стаханівській міській санітарно-епідеміологічної станції, в бактеріологічних лабораторіях закладів охорони здоров'я. Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05,11.1991 року №1788-ХІІ, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-III.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05,11.1991 року №1788-ХІІ та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 ЗУ № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 ЗУ №1788-ХІІ).
Постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 затверджено “Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (Порядок № 637).
Пунктом 1 цього Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Водночас, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1986 ОСОБА_1 працювала:
- з 01.08.1986 по 01.01.1987 на посаді лікаря-епідеміолога у Лисичанській міській дезінфекційній станції;
- з 01.01.1987 по 02.01.1989 на посаді завідувача відділення госпіталізації у Лисичанській міській дезінфекційній станції;
- з 02.01.1989 по 15.04.1992 на посаді завідувача відділення госпіталізації та осередкової дезінфекції у Лисичанській міській дезінфекційній станції;
- з 16.04.1992 по 30.04.1992 на посаді завідувача відділення госпіталізації та осередкової дезінфекції у Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 01.05.1992 по 01.01.2001 на посаді лікаря-епідеміолога протиепідеміологічного відділення у Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 02.01.2001 по 16.08.2001 на посаді лікаря-паразитолога у Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 03.09.2001 по 02.11.2001 на посаді лікаря-епідеміолога у Шевченківській районній санітарно-епідеміологічній станції м. Запоріжжя;
- з 16.11.2001 по 25.10.2002 на посаді лікаря-паразитолога епідеміологічного відділення у Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 04.11.2002 по 30.06.2003 на посаді лікаря з гігієни харчування у Стаханівській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 01.07.2003 по 29.08.2003 на посаді виконуючої обов'язки завідувача відділення з гігієни харчування у Стаханівській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 01.11.2003 по 31.01.2004 на посаді лікаря-лаборанта бактеріологічної лабораторії на 0,5 ставки у Центральній міській лікарні ім. Тітова;
- з 01.02.2004 по 30.03.2004 на посаді лікаря-лаборанта бактеріологічної лабораторії у Центральній міській лікарні ім. Тітова;
- з 01.04.2004 по 01.09.2004 на посаді лікаря у відділенні гігієни харчування у Стаханівській міській санітарно-епідеміологічній станції;
- з 19.10.2004 по 06.01.2011 на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії у Центральній міській лікарні ім. Тітова;
- з 19.01.2011 по 18.10.2011 на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії у Жовтневій районній санітарно-епідеміологічній станції м. Запоріжжя;
- з 01.11.2011 по 14.12.2012 на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії у Лисичанській міській санітарно-епідеміологічній станції.
Вказані обставини не оспорюються відповідачем.
При цьому, статтею 60 Закону України № 1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідач зазначає, що записи трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1986 ОСОБА_1 не містять інформації про роботу саме в закладах та відділеннях, передбачених статтею 60 Закону № 1788-ХІІ.
З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
У відповідності до частини 1 статті 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII, який втратив чинність на підставі Закону № 2573-IX від 06.09.2022 СЕС входила до структури Міністерства охорони здоров'я України.
За приписами ст. 33 цього Закону було визначено, що основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є, в тому числі, проведення санітарно-епідеміологічних розслідувань захворювань, спричинених інфекційними хворобами, масовими неінфекційними захворюваннями, отруєнь та радіаційних уражень людей і здійснення контролю за усуненням їх причин та умов виникнення і поширення; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-III інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Відповідно до ст. 7 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності.
У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.
Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 року - інфекційний заклад (відділення) - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).
Відповідно до ДСП 9.9.5-080-02 Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи. Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю, затвердженого постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28.01.2002 року №1, лабораторія організація або її структурний підрозділ, що виконує експериментальні, діагностичні або виробничі роботи з патогенними біологічними агентами.
Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові 22.12.2021 року у справі №688/2916/17 зазначено, що стаж роботи на посаді лікаря-бактеріолога в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону 1788-ХІІ, оскільки протягом зазначеного періоду така особа працювала з особливо небезпечними та небезпечними інфекціями.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи позивачки 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 01.01.1989, з 02.01.1989 по 15.04.1992, з 16.04.1992 по 30.04.1992 з 01.05.1992 по 01.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 31.01.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з 16.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011 по 18.10.2011 у санітарно-епідеміологічній станції, в бактеріологічних лабораторіях СЕС підлягають зарахуванню до страхового стажу в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону №1788-ХІІ.
Щодо доводів відповідача про те, що пільговий стаж позивачки за період після 01.01.2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За змістом п. 2 розділу XV прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з п. 3 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Вимогами п. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час.
При цьому, стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує ст. 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.
Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права за вислугою років.
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналогічна правова позиція щодо зарахування стажу у подвійному розмірі викладена в постанові Верховного Суду від 04. 12.2019 року у справі № 689/872/17.
Отже, спростовуються доводи відповідача, що пільговий стаж позивачки за період після 01.01.2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо обрахунку стажу роботи позивачки у спірні періоди її роботи у санітарно-епідеміологічній станції, в бактеріологічних лабораторіях СЕС не у подвійному розмірі.
З огляду на викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 01.01.1989, з 02.01.1989 по 15.04.1992, з 16.04.1992 по 30.04.1992 з 01.05.1992 по 01.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 31.01.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з 16.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011.
Як наслідок, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі періодів її роботи з 01.08.1986 по 01.01.1987, з 01.01.1987 по 01.01.1989, з 02.01.1989 по 15.04.1992, з 16.04.1992 по 30.04.1992 з 01.05.1992 по 01.01.2001, з 02.01.2001 по 16.08.2001, з 03.09.2001 по 02.11.2001, з 16.11.2001 по 25.10.2002, з 04.11.2002 по 30.06.2003, з 01.07.2003 по 29.08.2003, з 01.11.2003 по 31.01.2004, з 01.02.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 01.09.2004, з 16.10.2004 по 06.01.2011, з 19.01.2011 по 18.10.2011 по 18.10.2011, з 15.06.2022 (дати призначення пенсії) з урахуванням виплачених сум - є ефективним способом захисту прав позивачки.
Щодо покликання відповідача на порушення позивачкою строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Позивачка вказує, що при здійсненні перерахунку пенсії з 15.06.2022 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №640/10784/22 відповідачем не було зараховано до позивачці спірні періоди роботи до стажу роботи у подвійному розмірі.
Тобто, позивачка зазначає про порушення її прав саме після здійснення перерахунку пенсії 24.06.2024.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачкою не пропущено строк звернення до суду.
З приводу доводів відповідача, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.06.2024 № 909240812655 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за заявою позивачки про перерахунок, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказане рішення не є предметом позову, водночас, право позивачки на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи у санітарно-епідеміологічній станції, в бактеріологічних лабораторіях СЕС - підлягає захисту. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 30.01.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова