12 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/24709/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року (суддя Врона О.В.) у справі №160/24709/24 за позовом Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр К» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Аграрно-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Агроцентр К» (далі - АВ ТОВ «Агроцентр К») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (далі - Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови №041870 від 28 серпня 2024 року про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №041870 від 28.08.2024 про стягнення з АВ ТОВ «Агроцентр К» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що оскільки 25 березня 2024 року позивач здійснював перевезення вантажу між власними виробничими підрозділами, а тому не є автомобільним перевізником, адже автомобільним перевізником може бути фізична особа-підприємець або юридична особа, яка здійснює перевезення вантажів на комерційній основі чи за власний кошт. При цьому здійснення перевезення за власний кошт свідчить про перевезення для власних потреб.
Крім того, вказує, що перевізник, будучі суб'єктом господарювання (зокрема юридичною особою) та використовуючи працю найманих водіїв, незалежно від того, чи здійснює він перевезення вантажу для власних потреб чи надає послуги з перевезення вантажу на підставі укладеного договору, у разі обладнання транспортного засобу тахографом, повинен дотримуватися норм, що визначають порядок використання (експлуатації) такого тахографу, у тому числі дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 25.07.2024 №001512 посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті 02.08.2024 проведено перевірку на дорозі М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 916 км+987 м., під час якої зупинено автомобіль - вантажний тягач DAF, МАЗ, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом НОМЕР_2 , що належить АВ ТОВ “Агроцентр К» під управлінням водія ОСОБА_1 .
Результати перевірки оформлені актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 039439 від 02.08.2024, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України “Про автомобільний транспорт»: перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутні заповнені тахокарти водія ОСОБА_1 за 31.07.2024 та 01.08.2024 і бланк підтвердження діяльності, чим порушено вимоги п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р. та наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010.
У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», абз. 3 ч. 1 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», відсутні заповнені тахокарти водія ОСОБА_1 за 31.07.2024 та 01.08.2024 та бланк підтвердження діяльності.
Водій підписав акт перевірки і отримав його копію.
Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на офіційну електронну адресу позивача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.08.2024 направлено повідомлення №70810/25/24-24 від 15.08.2024 про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 28.08.2024.
27.08.2024 АВ ТОВ “Агроцентр К» надані до відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з питань безпеки на транспорті пояснення до акту №039439 від 02.09.2024.
В наданих поясненнях, зокрема, зазначено, що автомобіль - вантажний тягач DAF, МАЗ, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом НОМЕР_2 згідно з ТТН №640 від 02.08.2024 здійснював внутрішні переміщення між підрозділами АВ ТОВ “Агроцентр К» - перевозив поросят гр. 2-4.
Під час перевірки інспектори просили надати тахокарту, яку згідно з висновками акту водій надав. Інспектор перевірив документи водія та тахокарту за 2 серпня. З'ясувавши, що всі документи, надані водієм, відповідають вимогам законодавства, запрошені додатково тахокарти за попередні дні. Водієм надані тахокарта за 30.07.2024. За 31.07.2024 та 01.08.2024, тахокарти відсутні в зв'язку з тим, що вищезазначений автомобіль знаходився у ремонті, про що повідомлено інспектора.
Відповідно до наряду №256 від 31.07.2024 та наряду №308 від 01.08.2024 водієм ОСОБА_1 31.07.2024 та 01.08.2024 протягом 8 робочих годин кожного дня проводились ремонтні роботи автомобіля DAF та вантажного тягача МАЗ НОМЕР_3 . При перевірці інспектором ці документи не могли і не повинні були бути надані, але вони є саме підтвердженням і поясненням, чому відсутня інформація на тахокарті автомобіля за 31.07.2024 та 01.08.2024.
Додатково зазначено, що розбіжності в показниках одометра на тахокартах відсутні. Крім того, у водія була також заповнена індивідуальна книжка водія, але наявність і цього документу проігноровано інспектором.
Бланк акту містить розділ, де водій має право надати пояснення, але старшим інспектором Чернявським К.Ф. безпідставно використано цей розділ для написання його пояснень, що позбавило можливості водія внести свої пояснення до акту.
До пояснень надані наступні документи: копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наказу про призначення генерального директор, наказу про прийняття на роботу водія ОСОБА_1 , товарно-транспортної накладної №640 від 02.08.2024, подорожнього листа №4271 від 02.08.2024, наряд №256 від 31.07.2024, наряд №308 від 01.08.2024.
28.08.2024 відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, враховуючи допущене АВ ТОВ “Агроцентр К» порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №039439 від 02.08.2024, прийнято постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №041870, якою стягнуто з АВ ТОВ «Агроцентр К» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Суд першої інстанції вказав, що під час здійснення рейдової перевірки водієм надана ТТН №640 від 02 серпня 2024 року, у якій автомобільним перевізником, замовником, вантажовідправником і вантажоодержувачем вантажу «поросята» вказано АВ ТОВ «Агроцентр К», що свідчить лише про перевезення вантажу між виробничими підрозділами, тому вважав, що позивачем здійснено перевезення власного вантажу, що належить АВ ТОВ «Агроцентр К» на праві власності в межах господарської діяльності підприємства.
Врахувавши, що відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 25 березня 2024 року позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення вантажу на договірних умовах із замовником послуги за плату, а відтак був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є безпідставною і такою, що підлягає скасуванню.
Суд визнає приведений висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що в ході перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення внутрішніх перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 02 серпня 2024 року на автодорозі М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 916 км+987 м посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 039439, яким встановлено, що під час перевірки транспортного засобу - вантажного тягача марки DAF, МАЗ, номерні знаки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який належить АВ ТОВ «Агроцентр К», під управлінням водія ОСОБА_1 , виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутні заповнені тахокарти водія ОСОБА_1 за період 31 липня 2024 року та 01 серпня 2024 року і бланк підтвердження діяльності, чим порушено вимоги п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24 червня 2010 року та наказу МТЗУ № 340 від 07 червня 2010 року, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 3 ч. 1 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водій ОСОБА_1 ознайомлений з актом та іншими складеними під час перевірки документами.
Постановою начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 28 серпня 2024 року № 041870 з АВ ТОВ «Агроцентр К» стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000,00 грн на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є правомірність застосування адміністративно-господарського штрафу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За змістом частини сімнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, частиною першою - другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
07 вересня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11 жовтня 2005 року (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.
На виконання вимог Закону №2819-ІV прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11 липня 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв'язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб'єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов'язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.
Міністерством транспорту та зв'язку України наказом від 24 червня 2010 року № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385) та наказом від 07 червня 2010 року № 340 затверджене Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385, перевізники - це суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340). Вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).
За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 07 червня 2010 року № 40, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01 червня 2015 року.
Отже, з 01 червня 2015 року набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 т до 12 т. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.
Відтак, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов'язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.
Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладено у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21, від 14 грудня 2023 року в справі № 340/5660/22.
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважив, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія, інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.
Відповідно до п.6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Отже, водії зобов'язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. При цьому, факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.
Під час перевірки у водія були відсутніми тахокарти за 31 липня 2024 року і 01 серпня 2024 року, а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія, що не заперечується позивачем.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, абзацом третім частини першої якої встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, для здійснення внутрішніх перевезень обов'язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.
Висновок суду першої інстанції стосовно протиправності стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу ґрунтується на тому, що позивач не може вважатися автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ, адже товар перевозився для власних цілей, тому не є суб'єктом відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Суд визнає такий висновок необґрунтованим, зважаючи на таке.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Отже, автомобільним перевізником може бути фізична особа-підприємець або юридична особа, яка здійснює перевезення вантажів на комерційній основі чи за власний кошт.
Здійснення перевезення за власний кошт може мати місце при перевезенні вантажу для власних потреб.
Позивачем на підтвердження власної позиції щодо здійснення перевезення вантажу для власних потреб надано товарно-транспортну накладну №640 від 02 серпня 2024 року, у якій автомобільним перевізником, замовником, вантажовідправником і вантажоодержувачем вантажу є АВ ТОВ «Агроцентр К».
Отже, оскільки норми Закону № 2344-ІІІ поширюбться на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж як на комерційній основі, так і для власних потреб, товарно-транспортна накладна № 640 від 02 серпня 2024 року не тільки не спростовує, а навпаки підтверджує, що АВ ТОВ «Агроцентр К» у спірних правовідносинах виступало автомобільним перевізником, що прямо передбаченому цим документом.
Враховуючи відсутність у водія під час рейдової перевірки заповнених тахокарт водія за 31 липня 2024 року та 01 серпня 2024 року і бланку підтвердження діяльності, що є порушенням п. 3.3 Інструкції № 385 від 24 червня 2010 року та Положення 340 від 07 червня 2010 року, суд доходить до висновку про правомірність накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн постановою №041870 від 28 серпня 2024 року та, відповідно, про помилковість висновку суду першої інстанції, що слугував підставою для задоволення позову.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 160/24709/24 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 160/24709/24 за позовом Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр К» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.
Ухвалити в справі № 160/24709/24 нове рішення.
В задоволенні позову Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр К» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 12 лютого 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 12 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко