11 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 340/5512/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2024, (суддя суду першої інстанції Пасічник Ю.П.), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Кропивницькому, в адміністративній справі №340/5512/24 за позовом Першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новоукраїнської районної державної адміністрації, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», виробничий підрозділ служби вагонного господарства «Ремонтне вагонне депо Помічна» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
20.08.2024 Перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новоукраїнської районної державної адміністрації, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області звернуся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- Визнати протиправною бездіяльність “AT Укрзалізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» виробничий підрозділ служби вагонного господарства “Ремонтне вагонне депо Помічна» (ВЧДР-4) в частині невжиття заходів щодо приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення -сховища № 41809, що розміщене за адресою: вулиця Вокзальна, 22-А, м. Помічна Новоукраїнського району, Кіровоградської області.
- Зобов'язати “AT Укрзалізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» виробничий підрозділ служби вагонного господарства “Ремонтне вагонне депо Помічна» (ВЧДР-4) (код ЄРДПОУ 40081200) привести захисну споруду цивільного захисту №41809 розташовану за адресою вул. Вокзальна, 22-А, м. Помічна Новоукраїнського району, Кіровоградської області, у стан готовності до використання за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 “Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що тривале невжиття визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди цивільного захисту №41809, що розташована за адресою: вул. Вокзальна, 22-А, м. Помічна, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, до стану готовності використання за призначенням, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.
Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 15.10.2024 задовольнив позовні вимоги. Визнав протиправною бездіяльність “AT Укрзалізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» виробничий підрозділ служби вагонного господарства “Ремонтне вагонне депо Помічна» (ВЧДР-4) в частині невжиття заходів щодо приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення -сховища № 41809, що розміщене за адресою: вулиця Вокзальна, 22-А, м. Помічна Новоукраїнського району, Кіровоградської області. Зобов'язав “AT Укрзалізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» виробничий підрозділ служби вагонного господарства “Ремонтне вагонне депо Помічна» (ВЧДР-4) (код ЄРДПОУ 40081200) привести захисну споруду цивільного захисту №41809 розташовану за адресою вул. Вокзальна, 22-А, м. Помічна Новоукраїнського району, Кіровоградської області, у стан готовності до використання за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 “Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем заявлено позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду з порушенням прави підсудності, визначених ст. 26 КАС України, судом першої інстанції в порушенням вимог законодавства не передано справу за територіальною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду з огляду на те, що місцем розташування відповідача є м. Київ, тому рішення суду підлягає скасуванню.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що по вул. Вокзальна, 22-А, м. Помічна, Новоукраїнського району, Кіровоградська область, розташована захисна споруда цивільного захисту - сховище № 41809, розраховане на укриття 200 осіб, має загальну площу -268,6 м2.
Вказана споруда перебуває на балансі відповідача, що підтверджується Обліковою карткою захисної споруди цивільного захисту, паспортом сховища, іншими матеріалами справи та сторонами не заперечується.
07.06.2024 за участі представників відповідача проведено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту - сховища № 41809, що розміщене за адресою: вул. Вокзальна, 22-А, м. Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області, про що складено акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту.
Вищевказаним актом встановлено загальний стан захисної споруди: технічний стан - не визначався, санітарний стан - задовільний, загальний стан приміщень - чисте, сирі, без ознак підтоплення.
Захисна споруда цивільного захисту - сховище № 41809, має недоліки в її стані, які передбачені в п. 2 додатку 13 до Вимог, відповідно до пункту 23 акту оцінки, (стан дизельної електростанції) приміщення ДЕС відсутнє, фільтри та клапани відсутні, відсутня документація ДЕС.
Відповідно до складеного висновку, який зазначено пунктом 24 акту оцінки, захисну споруду цивільного захисту неможливо привести у готовність до використання упродовж 12 годин (згідно з планом).
Таким чином, за результатами оцінки стану готовності сховища складено спеціальний висновок.
Зазначеним вище актом захисна споруда цивільного захисту № 41809 визначено як обмежено готове до використання за призначенням та таке, що підлягає приведенню у відповідність до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 “Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
За інформацією ГГУ ДСНС України у Кіровоградській області (далі -Головне управління) від 29.01.2024 та Новоукраїнського районного управління ГУ ДСНС України у Кіровоградській області 12.08.2024, заходи державного нагляду (контролю) щодо вказаної захисної споруди цивільного захисту не проводилися, однак надано акти оцінки стану готовності захисних споруд цивільного захисту № 41809 від 07.06.2021, 23.05.2022, 06.02.2023, 30.06.2023, 27.02.2024, 07.06.2024 які складено за участі органу місцевого самоврядування та акт комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони від 03.06.2023, який складено за участі фахівців підрозділу ДСНС та місцевої державної адміністрації.
На підставі вищевикладеного Перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новоукраїнської РДА, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області звернуся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом в цій справі.
Відповідач наголошує, що адміністративний позов в цій справі поданий із порушенням правил територіальної підсудності, визначених ст. 26 КАС України, що на думку АТ «Українська залізниця» є підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів при апеляційному перегляді рішення суду виходить із такого.
Статтею 25 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
Згідно зі ч. 2 ст. 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: 1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування); 2) при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 3) після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 5) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу; 6) однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду;
7) справа підлягає розгляду як зразкова у порядку, визначеному статтею 290 цього Кодексу.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено, що адміністративні позові до юридичних осіб можуть бути подані в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. В разі, якщо адміністративний позов подано із порушенням вимог територіальної підсудності справа передається до іншого адміністративного суду за підсудністю.
Як видно з матеріалів справи відповідачем в цій справі є юридична особа - АТ «Українська залізниця» в особі філії та виробничого підрозділу.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцем розташування відповідача є м Київ вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150.
Таким чином, відповідач обґрунтовано зазначив, що ця адміністративна справа територіально підсудна Київському окружному адміністративно суду.
Відповідно до ч. 2 ст.. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?ю;…&?я; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?р;…&?н;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, суд першої інстанції, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Вказане є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Водночас, колегія суддів зазначає, що в силу ст. 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Як видно з матеріалів справи відповідач АТ «Українська залізниця» 29.08.2024 отримано копію ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті користувача в ЄСІТС «Електронний Суд».
Однак відповідачем не було заявлено до суду першої інстанції про непідсудність ціє справи Кіровоградському окружному адміністративному суду.
Жодних поважних причин, чому саме відповідач не заявив до суду першої інстанції про непідсудність справи доводи апеляційної скарги не містять. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що про непідсудність справи відповідачем не заявлено з неповажних підстав.
За таких обставин, ця адміністративна справа не підлягає передачі до іншого адміністративного суду за підсудністю, спір вирішується апеляційним судом.
Вирішуючи спір між сторонами суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стосовно повноважень прокурора на звернення до суду.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII “Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного суду від 02.09.29021 у справі № 280/3319/20, від 13.04.2022 у справі № 815/1484/18.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, передбачено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Отже, суб'єктом владних повноважень, який відповідно до покладених на нього законом функцій має повноваження щодо реагування на порушення законодавства у сфері цивільного захисту населення, є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор перед звернення до суду із вказаним позовом встановив, що відповідач не забезпечив готовність вищевказаної захисної споруди цивільного захисту, натомість Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області тривалий час не вживало дієвих та достатніх заходів з метою зобов'язання відповідача привести захисну споруду до готового стану з метою використання за призначенням.
Отже, на думку суду, достатніми є підстави для звернення прокурора до суду з цим позовом.
Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його вчинити дії щодо утримання технічної споруди - укриття, суд зазначає таке.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який продовжує діяти.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Згідно із статтею 3 Закону України “Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об'єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Цивільним захистом, відповідно до статті 4 Кодексу, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Кодексу для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.
Відповідно до частини п'ятої статті 32 Кодексу порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, в редакції чинній на час виникнення правовідносин, (далі - Порядку) визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.
Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Пунктом 9 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
У відповідності до пункту 3 Порядку балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
Згідно із пунктом 10 Порядку балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.
Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме: не більше 12 годин для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб'єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.
Частиною першою статті 20 Кодексу визначено, що до завдань та обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.
Згідно із пунктом 11 Порядку вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.
Відповідно до пункту 1 Розділу І “Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579 (далі - Вимог), споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.
Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо (підпункт 1 пункту 2 розділу III Вимог).
Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 Розділу VIII Вимог).
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.
Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) - здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об'єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.
Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимог).
Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимог визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.
Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимог під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв'язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.
За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.
У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимог).
Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб'єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено пунктом 8 статті 32 Кодексу та пунктом 9 Порядку.
Аналогічну правову позицію підтримав Верховний Суд у справі №826/12192/16 (постанова від 03.10.2018) та у справі №820/5164/15 (постанова від 25.07.2019).
Встановлені обставини справи свідчать, що станом на початок збройної агресії проти України захисна споруда цивільного захисту - сховище № 41809, що розміщене за адресою: вулиця Вокзальна, 22-А, м. Помічна Новоукраїнського району, Кіровоградської області, не перебувала в стані готовності до використання за призначенням.
Жодних доказів того, що відповідачем виконано свій обов'язок по підготовці захисної споруди для її використання як укриття до суду не надано.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 318, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 в адміністративній справі № 340/5512/24 - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» виробничий підрозділ служби вагонного господарства “Ремонтне вагонне депо Помічна» (ВЧДР-4) в частині невжиття заходів щодо приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення -сховища № 41809, що розміщене за адресою: вулиця Вокзальна, 22-А, м. Помічна Новоукраїнського району, Кіровоградської області.
Зобов'язати Акціонерне товариство « Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» виробничий підрозділ служби вагонного господарства “Ремонтне вагонне депо Помічна» привести захисну споруду цивільного захисту №41809 розташовану за адресою вул. Вокзальна, 22-А, м. Помічна Новоукраїнського району, Кіровоградської області, у стан готовності до використання за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 “Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак