11 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/6250/24
Суддя І інстанції - Багатинський Б.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 28 травня 2024 року № 110-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- стягнути з Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача;
- стягнути з Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області моральну шкоду на користь позивача;
- стягнути з Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області витрати, які понесені на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, на користь позивача.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що повноваження начальника військової адміністрації зводяться виключно до затвердження тимчасової структури виконавчого органу відповідної ради та одночасне оголошення простою для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів або здійснення їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду. Начальник військової адміністрації повноваженнями звільняти посадових осіб місцевого самоврядування не наділений. Відповідач не забезпечив персонального попередження позивача, як особу, посада якої підлягала скороченню про організаційні зміни не пізніше ніж за два місяці до запланованого звільнення, обмежившись оформленням акту про відмову ОСОБА_1 ознайомитися під підпис із попередженням про заплановане вивільнення від 20 березня 2024 року. Одночасно із попередженням про скорочення посади та майбутнє звільнення відповідач повинен був запропонувати позивачу вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які з'являються протягом двох місяців і які відповідають її професії та кваліфікації (рівнозначні або нижчі). Звільнення позивача із займаної посади, окрім інших допущених відповідачем процедурних порушень, здійснювалося за відсутності згоди профспілкового органу, у тому числі вищого рівня, оскільки, позивач є керівником Оріхівської територіальної профспілкової організації працівників державних установ України, а отже є протиправним та незаконним, адже відбулося з порушенням вимог частини другої статті 43, статті 252 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, оскільки при винесенні рішення суд не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, жодного доводу, наведеного позивачем, судом не взято до уваги, а зазначене судове рішення не відповідає фактичним обставинам справи. Враховуючи положення частини першої статті 4, частини другої статті 10 Закону, постанову Верховної Ради України від 10 травня 2023 року № 3059-ІХ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Бердянському, Василівському, Мелітопольському та Пологівському районах Запорізької області повноважень передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» начальнику Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, як керівнику тимчасового державного органу, який діє у період воєнного стану, делеговано повноваження виключно щодо затвердження тимчасової структури виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад. При цьому, для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду. Вказує, що відповідач обмежився лише формальним складенням документів про заплановане вивільнення позивача із займаної посади, не дотримуючись процедури звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оформивши акт про його відмову ознайомитися під підпис із попередженням про заплановане вивільнення, оскільки ні вищезазначені розпорядження з приводу організаційно- штатних змін, ні повідомлення про заплановане вивільнення не було доведено позивачу під особистий підпис з відображенням конкретної дати ознайомлення. Зазначає, що окрім того, що він є членом первинної профспілкової організації виконавчого комітету Оріхівської міської ради, позивач також є керівником виборного профспілкового органу - Оріхівської територіальної профспілкової організації працівників державних установ України . Окрім того, первинна профспілкова організація виконавчого комітету Оріхівської міської ради входить до структури Оріхівської територіальної профспілкової організації працівників державних установ України. При цьому звільнення відбулося без звернення відповідача до профспілкового органу для отримання згоди, однак суд всупереч вимогам частини дев'ятої статті 43 КЗпП України не зупинив провадження у справі та не запитав відповідний профспілковий орган щодо надання згоди на звільнення позивача. Суд першої інстанції в неповній мірі дослідив наявні докази у справі та допустив порушення норм матеріального права щодо існуючих гарантій працівникам обраним до профспілкових органів, що мають суттєве значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення. Також судом не було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли у спірних відносинах, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, оскільки висновки суду спростовуються положеннями законодавства, що визначають гарантії працівникам від незаконного звільнення.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Оріхівська міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до розпорядження Оріхівського міського голови від 09 квітня 2021 року № 79-к з 09 квітня 2021 року прийнятий на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Оріхівської міської ради.
20.03.2024 позивача попереджено про заплановане вивільнення, вручено повідомлення про заплановане вивільнення, та ознайомлено з розпорядженнями від 07.03.2024 № 59 «Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Оріхівської міської ради, її виконавчого комітету, інших виконавчих органів ради», та від 07.03.2024 №60 «Про скорочення посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів», позивач відмовився засвідчити факт ознайомлення особистим підписом, у зв'язку з чим, було складно акт про відмову ОСОБА_1 , щодо ознайомлення під підпис із попередженням про заплановане вивільнення.
Підставою попередження послугувало розпорядження начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 07 березня 2024 року № 59 «Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Оріхівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів ради» та розпорядження начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 07 березня 2024 року № 60 «Про скорочення посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів».
Відповідно до розпорядження начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 28 травня 2024 року № 110-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача з 31 травня 2024 року звільнено із займаної посади згідно із пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням штату працівників апарату Оріхівської міської ради та її виконавчого комітету.
Позивач не погодившись з вищевказаним розпорядженням про звільнення, вважаючи його протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 28 травня 2024 року № 110-к «Про звільнення ОСОБА_1 » видане у межах повноважень наданих начальнику Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області законом, крім того відповідачем дотриманий порядок вивільнення позивача, визначений чинним законодавством.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулюються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III), Законом України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) та з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Надаючи оцінку повноваженням начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області на прийняття оскарженого розпорядження від 28 травня 2024 року № 110-к, суд першої інстанції вірно виходив з наступних обставин.
Приймаючи оскаржене розпорядження відповідач керувався ст. ст. 10, 15 Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 07.04.2023 № 197/2023 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Запорізькій області», розпорядженням Президента України від 07.04.2023 № 60/2023-рп «Про призначення М. Вініченка начальником Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області», також було враховано укази Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, від 06.05.2024 № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ, Постановою Верховної Ради України від 02.05.2023 № 3059-ІХ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Бердянському, Василівському, Мелітопольському та Пологівському районах Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та відповідно до п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпоряджень начальника Оріхівської міської військової адміністрації від 07.03.2024 № 59 «Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Оріхівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів ради», від 07.03.2024 № 60 «Про скорочення посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів», п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України «Про відпустки».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України дія режиму воєнного стану неодноразово продовжувалась та діє і на час розгляду цієї справи.
Закон № 389-VIII, визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статті 1 Закону № 389-VIII визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до положень ч. 1, 3, 7 статті 4 Закону № 389-VIII встановлено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.
Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.
Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова.
Безпосереднє керівництво військовими адміністраціями здійснюють їхні начальники.
Згідно з приписами статті 10 Закону № 389-VIII у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
У разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:
1) начальник військової адміністрації:
крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови;
може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);
2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації. (ч. 1, 2)
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 389-VIII військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Частиною 6 статті 15 Закону № 389-VIII визначено, що начальник військової адміністрації:
1) забезпечує на відповідній території додержання Конституції і законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
2) організовує роботу відповідної військової адміністрації та здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання військовою адміністрацією покладених на неї повноважень;
3) призначає на посади та звільняє з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військової адміністрації;
4) є розпорядником бюджетних коштів;
5) представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами;
6) звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади;
7) укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством;
8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;
9) веде особистий прийом громадян та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та громадських об'єднань.
Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Запорізькій області від 07 квітня 2023 року № 197/2023 на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» утворено, Оріхівську міську військову адміністрацію Пологівського району Запорізької області.
Розпорядженням Президента України від 07 квітня 2023 року № 60/2023-рп призначено ОСОБА_2 начальником Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області.
Постановою Верховної Ради України від 02 травня 2023 року № 3059-ІХ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Бердянському, Василівському, Мелітопольському та Пологівському районах Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено:
1. У період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування:
1) начальники Осипенківської, Софіївської сільських, Чернігівської селищної військових адміністрацій Бердянського району, Благовіщенської, Малобілозерської сільських, Степногірської селищної, Дніпрорудненської, Енергодарської, Кам'янсько-Дніпровської міських військових адміністрацій Василівського району, Новобогданівської, Плодородненської сільських військових адміністрацій Мелітопольського району, Воскресенської, Преображенської, Смирновської сільських, Кам'янської, Комиш-Зорянської, Розівської селищних, Молочанської, Оріхівської міських військових адміністрацій Пологівського району Запорізької області:
крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснюють повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищних, міських голів;
можуть затвердити тимчасову структуру виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);
2) апарати Благовіщенської, Воскресенської, Малобілозерської, Новобогданівської, Осипенківської, Плодородненської, Преображенської, Смирновської, Софіївської сільських, Кам'янської, Комиш-Зорянської, Розівської, Степногірської, Чернігівської селищних, Дніпрорудненської, Енергодарської, Кам'янсько-Дніпровської, Молочанської, Оріхівської міських рад та їх виконавчих комітетів, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), комунальні підприємства, установи та організації відповідних територіальних громад підпорядковуються начальникам відповідних військових адміністрацій населених пунктів у Бердянському, Василівському, Мелітопольському та Пологівському районах Запорізької області.
Розпорядженням начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 07 березня 2024 року № 59 «Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Оріхівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів ради» затверджено нову структуру та загальну чисельність працівників апарату Оріхівської міської ради та її виконавчого комітету, яка не передбачає посад заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів.
Розпорядженням начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 07 березня 2024 року № 60 скорочено штатну посаду - заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів (2 штатні одиниці).
Відповідно до пункту 1 постанови Верховної Ради України від 02 травня 2023 року № 3059-ІХ начальник Оріхівської міської військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету, відповідного міського голови.
Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Главою 1 Розділу ІІ цього Закону визначені повноваження сільських, селищних, міських рад, відповідно до статті 25 якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 5 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР встановлено виключну компетенція сільських, селищних, міських рад, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Відповідно до пункту 6, 20 частини 4 статті 42 Закону № 280/97-ВР, сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції що начальник військової адміністрації наділений повноваженнями на видання розпоряджень, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 02 травня 2023 року № 3059-ІХ, у межах своїх повноважень наданих Законом України «Про правовий режим воєнного стану», а також Законом України «Про місцеве самоврядування», яким визначені повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищних, міських голів.
Вказані обставини свідчать на користь висновку суду першої інстанції, що розпорядження начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 28 травня 2024 року № 110-к «Про звільнення ОСОБА_1 » видане на підставі розпорядження начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 07 березня 2024 року № 59 «Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Оріхівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів ради» та розпорядження начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 07 березня 2024 року № 60 «Про скорочення посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів», у межах повноважень наданих начальнику Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області законом.
Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги з приводу обмеження повноважень начальника військової адміністрації у виданні наказів та розпоряджень лише вимогами положень спеціального Закону.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-III (далі - Закон № 2493-III).
Стаття 1 Закону № 2493-III визначає, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування визначені положеннями статті 20 Закону № 2493-III, згідно з якою служба в органах місцевого самоврядування припиняється на загальних підставах, встановлених Кодексом законів про працю України, а також на підставі і в порядку, визначених Законом № 280/97-ВР, цим та іншими законами України.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Порядок вивільнення працівників врегульовано статтею 49-2 КЗпП України.
Згідно частини 1-3 цієї статті КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Зі змісту частин 1, 3 статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Законодавство України передбачає певну процедуру звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Зокрема, звільнення у зв'язку із скороченням штату можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення. Тож, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, то роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду, і які існували на день звільнення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2019 у справі № 808/588/17, від 20.01.2020 у справі № 753/22893/17, від 05.12.2019 у справі № 804/7399/16, від 24.04.2019 у справі № 808/892/17.
Розпорядженням начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 07 березня 2024 року № 59 «Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Оріхівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів ради» затверджено нову структуру та загальну чисельність працівників апарату Оріхівської міської ради та її виконавчого комітету, яка не передбачає посад заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів. Розпорядженням начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 07 березня 2024 року № 60 скорочено штатну посаду - заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів (2 штатні одиниці).
При цьому колегія суддів зауважує, що розпорядженням начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 07 березня 2024 року № 59 не затверджувалася тимчасова структура апарату Оріхівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів ради, отже за таких обставин твердження апеляційної скарги про те, що для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду, як обставину яка виключає підстави для звільнення позивача, є безпідставним.
Відповідно до акту про відмову ОСОБА_1 ознайомитися під підпис із попередженням про заплановане вивільнення: 20.03.2024 позивачу вручено особисто один примірник листа попередження про заплановане вивільнення № 03-06/0230 від 20.03.2024, однак після ознайомлення із текстом відповідного листа позивач відмовився засвідчити факт ознайомлення особистим підписом на першому примірнику листа, у зв'язку з чим, відповідачем було складно цей акт.
Стаття 49-2 КЗпП України визначає порядок вивільнення працівників, а саме про наступне вивільнення працівники персонально попереджаються не пізніше, ніж за два місяці.
Вказані обставини спростовають доводи апеляційної скарги з приводу недоведення до позивача вказаного розпорядження та попередження про заплановане вивільнення.
Крім того у попередженні про наступне звільнення від 20.03.2024 позивачу повідомлено про відсутність наявних вакантних посад чи іншої роботи за відповідною професією чи спеціальністю.
За відомостями відповідача, у зв'язку зі скороченням посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, перевести на іншу посаду позивача не було можливим, оскільки у вказаний період були наявні вакантні посади: одна посада головний спеціаліст юрист-консульт; одна посада начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності (головний бухгалтер). В той же час у позивача відсутня освіта відповідно якої останній міг би виконувати роботу юриста чи бухгалтера, тому йому не було запропоновано перейти на роботу на вільні посади (юриста чи головного бухгалтера).
Неможливість запропонувати позивачеві перед звільненням, у зв'язку із скороченням штату працівників іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації була обумовлена відсутністю вакантних посад у штаті відповідача, які міг би зайняти позивач, з огляду на наявність певних кваліфікаційних вимог до вакантних посад (юриста або бухгалтера) щодо освіти відповідного напряму, що підтверджується штатним розписом та відомостями про освіту позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.
Тобто на момент звільнення позивача із займаної посади, останньому не було запропоновано всі вакантні посади на які можливе переведення позивача, з огляду на те, що такі були відсутні.
Спростовуючи доводи позивача щодо неврахування відповідачем переважного права позивача на залишення на роботі, суд першої інстанції, враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21 вірно виходив з наступного.
Частиною 1 статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахуванням інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.
Отже, право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад.
Враховуючи, що розпорядженням начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 07 березня 2024 року № 60 було скорочено штатну посаду - заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів (2 штатні одиниці), інші вакантні посади для переведення відсутні, а тому переважне право на залишення на роботі та переведення на іншу посаду було неможливим.
Надаючи оцінку доводам позивача з приводу порушення порядку звільнення його з посади у зв'язку з відсутністю на це згоди профспілкового органу, у тому числі вищого рівня, оскільки, позивач є керівником Оріхівської територіальної профспілкової організації працівників державних установ України судом першої інстанції було вірно враховано наступні обставини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.
Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
В свою чергу, ч. 2 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Частиною 3 ст. 252 КЗпП України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
З аналізу вищевикладених норм права, встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 статті 40 може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, якщо працівник є членом виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є керівником Оріхівської територіальної профспілкової організації працівників державних установ України та членом профспілкової організації виконавчого комітету Оріхівської міської ради, при цьому, позивач не обраний до профспілкового органу первинної профспілкової організації виконавчого комітету Оріхівської міської ради.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що гарантія передбачена статтею 252 КЗпП України для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), на позивача не розповсюджується, оскільки позивач не обирався до профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів) саме первинної профспілкової організації виконавчого комітету Оріхівської міської ради, а не Оріхівської територіальної профспілкової організації працівників державних установ України, яка в розумінні статті 252 КЗпП України не є профспілковим органом підприємства, установи, організації (Оріхівської міської ради) (у тому числі структурних підрозділів) і доводи апеляційної скарги про те, що первинна профспілкова організація виконавчого комітету Оріхівської міської ради входить до структури Оріхівської територіальної профспілкової організації працівників державних установ України зазначених висновків не спростовують.
Також судом першої інстанції вірно враховано, що положеннями статті 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.
Враховуючи, що позивач займав посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Оріхівської міської ради, що відноситься до керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, отримання відповідачем згоди профспілкового органу при звільненні позивача згідно з чинного законодавства не вимагалось, що також свідчить про неприйнятність доводів апеляційної скарги щодо необхідності отримання такої згоди.
Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.
В повному обсязі постанова складена 11 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов