06 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/19129/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 (суддя Кіколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/19129/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» звернулось до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці №UA408000/2024/000349/2 від 25.06.2024 року про коригування митної вартості товарів зв ВМД 24UA408020032724U9.
Позивач вважає, що метод визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості резервний. Відповідачем не взято до уваги докази, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митний орган неправомірно акцентував увагу на другорядних документах (ч. 3 ст. 53 МК України), які можуть застосовуватися лише після обґрунтування недостатності першорядних документів (ч. 2 cт. 53 МК України), чого митним органом зроблено не було.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року вимоги позову задоволено.
З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в обґрунтування якої зазначено, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судом не враховано обставини та докази, які мають значення по справі. Вважає, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 24UA408020032724U9 від 25.06.2024 року виявлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів. відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально, вони не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України. Митницею встановлені невідповідності у поданих документах, а також відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. На вимогу митниці декларантом додатково надіслано проформу-інвойс та копію експортної митної декларації, але інших документів, які були витребувані митницею, позивачем надано не було. Посилаючись на вимоги п.2 ч.6 ст.54 МК України скаржник зазначає про відсутність підстав для визнання заявленої Товариством митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA500500/2024/018501 від 25.05.2024 року, згідно з якою рівень митної вартості становить 3,02 дол.США/кг.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Під час апеляційного перегляду справи встановлено.
Відповідно до прямого контракту №TRI-0307 від 03.07.2023 (далі Контракт), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) та укладеної до нього Специфікації №8 на митну територію України був завезений товар шини у кількості 190 шт. на суму 30 552,00 доларів США (далі Товар).
24.06.2024 позивач надав відповідачу декларацію 24UA408020032724U9, в якій самостійно, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, визначив митну вартість товарів.
24.06.2024 декларантом отримано повідомлення митниці (ідентифікатор повідомлення 1645342b-7672-4f77-8947-6024da4d784b), відповідно до якого позивачу слід було надати за наявності додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі їх відсутності відповідач просив надати: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У відповідь на це повідомлення позивач надав відповідь за вих. № 24/06- 2024-4 від 24.06.2024, у якій позивач вказав таке:
1.Запитувані митним органом документи та відомості були надані декларантом про що свідчить графа 44 МД 24UA408020032724U9.
2.Митним органом не враховував вже надані декларантом документи, а саме: прямий контракт № TRI-0307 від 03.07.2023 року, укладений між ТОВ «ТД «Альфатех» та TRIANGLE TYRE СО. LTD (Китайська Народна Республіка) та укладена до нього Специфікація №8, інвойс 12242000562-2 від 14.03.2024 року на суму 286 817,40 доларів США, специфікацію до інвойсу 4/7 (шини загальною кількістю 190 шт. на загальну суму ЗО 552,00 доларів США), пакувальний лист 12242000562-2 від 14.03.2024 року, комерційна пропозиція №0562-2 від 25.01.2024, платіжні інструкції в іноземній валюті №160 від 26.02.2024 на суму 300 000,00 доларів США, №161 від 08.03.2024 на суму 70 000,00 доларів США, які підтверджують оплату товару, довідку від ТОВ «ДСВ Логістика» №100 від 17.06.2024, рахунок № UA00089786 на оплату морського фрахту та транспортних послуг на суму 345 679,10 грн, коносамент ТА07185411, коносамент 237089053 накладна CMR 100, договір про надання транспортно-експедиторських послуг №GC-013671 від 01.04.2020, які в повній мірі підтверджують вартість товару, його оплату, вартість транспортних витрат та дають змогу провести ідентифікацію ввезеного товару.
3.Щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування слід зазначити, що митним органом не враховані відомості, наявні в довідці ТОВ «ДСВ Логістика» №100 від 17.06.2024, в яких зазначено, що страхування вантажу не проводилось. Звертаємо Вашу увагу, що страхування відповідальності виконавця носить загальний характер та розповсюджується на взаємовідносини з усіма замовниками виконавця, а страхування вантажу в кожному конкретному випадку (поставці) носить індивідуальний характер. Страхові документи не надані у зв'язку з їх фактичною відсутністю.
4.Щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями слід зазначити, що митним органом не враховані положення прямого контракту № TRI-0307 від 03.07.2023 року, а саме: « 8. Інші умови контракту. На відвантажений товар Продавець надає Покупцю в електронному форматі такі документи: - Комерційний інвойс; - Пакувальний аркуш; - Коносамент». За таких обставин вбачається, що контракт не містить вимог щодо надання Покупцеві ані сертифікату походження, ані сертифікату якості, ані будь-яких інших документів чи висновків спеціалізованих експертних організацій
Цим листом позивач просив завершити митне оформлення товарів на підставі ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.
25.06.2024 позивачем отримав рішення №UA408000/2024/000349/2 від 25.06.2024 року Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA408020032724U9.
Позивач, не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару, оскаржив таке рішення до суду.
Ухвалюючи рішення по суті та задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків відповідача.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України існує вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, вказане узгоджується з визначеними статтею 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2. Контракту предметом договору є купівля-продаж шини вантажні, кількості, стандартах якості, упаковці тощо, що поставляються на умовах FОВ Китай.
Згідно пунктів 3 Контракту загальна вартість даного контракту складається з вартості кожної поставки, в доларах США за 1 штуку. Вартість контракту 15 000 000,00 доларів США.
Відповідно до п.5 Контракту продавець забезпечує належне пакування, щоб захистити товар під час транспортування від місця відправлення до - місця призначення.
Відповідно до наявних в матеріалах справи інвойсів продавцем виставлено рахунок на оплату за товар.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у митних деклараціях митної вартості товару саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Щодо посилань відповідача в оскаржуваних рішеннях про ненадання позивачем відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Умовами Контракту від 03.07.2023 року не передбачено додаткові витрати покупця на маркування та пакування товарів, що постачається.
Як вбачається зі змісту інвойсів наявних в матеріалах справи такі також не містять окремо визначеної ціни за маркування та пакування товарів.
Отже за умовами контракту, маркування та пакування не оплачувалося покупцем окремо від ціни товару, з огляду на що посилання відповідача на відсутність у поданих позивачем до митного оформлення документах будь-якої інформації щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару є безпідставними.
Такий підхід щодо застосування положень МК України демонструвався Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 09.11.2022 у справі №815/2162/17, від 17.01.2023 у справі №160/7901/18, від 18.12.2019 у справі №160/8775/18 та від 01.03.2023 №420/18880/21.
Щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення транспортних витрат, суд зазначає, що твердження контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, який було задекларовано митною декларацію а саме, щодо не підтвердження витрат на перевезення товару
З приводу отриманих послуг доказом є розрахунково-платіжний документ, що передбачає виставлення певних сум до оплати за надану послугу, а факт отримання такої послуги підтверджується договором про транспортно-експедиційні витрати №GC-013671 від 01.04.2020 року, який, у свою чергу, є первинним документом.
Крім того, митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не зазначено що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Разом з тим, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.
Відносно зобов'язання надати транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митних декларацій було подано договір про транспортно-експедиційні послуги, а відносно зобов'язання подати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то в наданих документах зазначено, що страхування товару не здійснювалось.
Колегія суддів зазначає, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про подання декларантом разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору.
Натомість митним органом як суб'єктом владних повноважень не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 в адміністративній справі №160/19129/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 06 лютого 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова