30 січня 2025 року м. Дніпросправа № 175/4926/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 року (головуючий суддя Білоусова О.М.)
в адміністративній справі №175/4926/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 01.04.2024 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив:
- скасувати постанову від 19.03.2024 серії АА №00018060 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржена постанова винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків фактичним обставинам справи. Посилається на те, що двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42т (максимальне значення для автомобільних доріг державного значення).
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА №00018060 від 19.03.2024 року, винесену старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольгою Володимирівною про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.
Справу про адміністративне правопорушення закрито.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що транспортний засіб відноситься до комбінованого транспортного засобу, та відповідно доп.22.5 ПДР України, є автомобілем (тягачем) з спеціалізованим напівпричепом (контейнеровоз), з дозволеною максимальною вагою перевезення 42т.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що позивачем не надано доказів використання спеціального колісного транспортного засобу контейнеровоза для перевезення контейнера із відповідним маркуванням. Відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення.
Вході розгляду справи з'ясовано, що матеріали справи не містять підтверджень, що транспортний засіб MAN TGX 18/440 BLS, д.н.з. НОМЕР_1 належить саме позивачу.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.11.2024 витребувано у позивача ОСОБА_1 та відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті докази на підтвердження (або спростування), що транспортні засоби:
- марки Krone SDP 27, СТО №657927, який є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом,
- марки МАН ТGХ 18.440 Р S, який є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем,
належать на праві власності Кварцахелія Звіяді;
а також витребувано у сторін докази, що встановлюють державні номери цих транспортних засобів.
На виконання ухвали від 14.11.2024 представником відповідача (Державної служби України з безпеки на транспорті) надано заява, згідно якої зазначено, що з Єдиного державного реєстру транспортних засобів були отримані дані, що відповідальною особою за транспортним засобом MAN TGX 18/440 BLS, д.н.з. НОМЕР_1 є Кварцахелія Звіяді. Щодо доказів, що встановлюють державні номери цих транспортних засобів, відповідачем надані метадані (фотографії) зафіксованих транспортних засобів у момент вчинення правопорушення.
Позивач на виконання ухвали від 14.11.2024 будь-яких пояснень та доказів не надав.
При повторному витребуванні у позивача зазначених доказів, до суду повернувся конверт з позначкою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, матеріали справи не містять копію сторінки тех.паспорту для встановлення особи, якій належить транспортний засіб та причеп, а також матеріали справи не містять копію документа на підтвердження номерних знаків транспортних засобів та вагових параметрів.
Водночас, відповідачем надано суду відповідь Начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях, в якій зазначено, що згідно з даними Єдиного реєстру транспортних засобів держателем якого є МВС, станом на 08.03.2024 року транспортний засіб MAN TGX 18.440 BLS 10518 номерний знак НОМЕР_1 зареєстровано 05.07.2023 за ОСОБА_1 .
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі змістом постанови від 19.03.2024 серії АА №00018060 о 9 год. 22 хв. 08.03.2024 за адресою Н-11, км 76+702 Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18/440 BLS, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до вказаної постанови Позивач допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, зокрема з перевищенням загальної маси транспортного засобу на 6.988% (2,795 тон) при дозволеній максимальній масі 40 тон, за що на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.
Позивач вважає протиправною зазначену постанову.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III, норми Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 132-1КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Відповідно до абз.4 розділу І «Терміни та поняття» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (Правила №363):
н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів;
вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Пунктами 17.4, 17.5 Правил №363 встановлені вимоги щодо маркування універсальних та спеціальних контейнерів, які належать перевізникам або ж власникам вантажу.
Так, універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування:
розпізнавальний знак;
номер контейнера;
найменування власника контейнера;
вантажність і маса тари контейнера, кг;
внутрішній об'єм контейнера, куб.м;
місце, місяць і рік виготовлення контейнера;
час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера (пункт 17.4 Правил №363).
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м) (пункт 17.5 Правил №363).
Пунктом 17.2 Правил №363 встановлена заборонена на перевезення в універсальних контейнерах вантажів, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - марки Krone SDP 27, державний номер НОМЕР_2 , є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.8).
Згідно висновку науково-технічної експертизи №596518 дозволяється переобладнання напівпричіпу Krone SDP 27, шасі № НОМЕР_4 в напівпричіп для перевезення контейнерів (одного - типу 1А) (а.с. 16).
Відповідно до сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу від 17.10.2023 р. - напівпричіп Krone SDP 27 шасі № НОМЕР_4 відповідає вимогам щодо індивідуального затвердження викладеним у “Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання» затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 №521, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 р. за №1586/21898, стосовно конструкції, технічного стану та технічним приписам, пов'язаним зі змінами унесеними в конструкцію КТЗ під час переобладнання (а.с. 14-15).
Даний колісний транспортний засіб може бути зареєстровано та допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження.
Таким чином, нормативне навантаження для транспортного засобу у цій справі повинно було визначатись як для контейнеровозу, оскільки матеріалами справи, підтверджено, що дана модель є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують (п. «б»):
42 т. - двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра;
44т. - трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Постановою відповідача від 19.03.2024 серії АА №00018060 встановлено, що загальна маса транспортного засобу MAN TGX 18/440 BLS, д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням похибки становить 42795 кг, при цьому фактична зафіксована загальна маса становить 47550кг (а.с.13).
При цьому, матеріали справи не місять підтверджень, що вказаний транспортний засіб є трьохвісним автомобілем (тягачем), якому дозволена вага до 44т.
Вказаний транспортний засіб відноситься до комбінованого транспортного засобу, та відповідно доп.22.5 ПДР України, є автомобілем (тягачем) з спеціалізованим напівпричепом (контейнеровоз), з дозволеною максимальною вагою перевезення 42т.
Однак, згідно матеріалів справи загальна маса транспортного засобу MAN TGX 18/440 BLS, д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням похибки становить 42795 кг, при цьому фактична зафіксована загальна маса становить 47550кг (а.с.13).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем перевищені допустимі вагові параметри руху зазначеного транспортного засобу.
Як наслідок, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, відповідачем доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 241-245, 250, 272, 286, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті -задовольнити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття 30.01.2025 року та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 ст. 328 КАС.
В силу пункту 2 частини 5 ст. 328 КАС постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно статті 329 КАС України
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова