12 лютого 2025 р. Справа № 520/13656/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/13656/24
за позовом ОСОБА_1
до Вищого антикорупційного суду
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 по справі №520/13656/24, яке набрало законної сили 27.08.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищого антикорупційного суду (пр. Берестейський, буд. 41, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 42836259) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні.
Зобов'язано Вищий антикорупційний суд провести нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року на підставі ч. 2, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року - 3028,00 гривні.
Зобов'язано Вищий антикорупційний суд провести виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року на підставі ч. 2, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року - 3028,00 гривні, з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів при їх виплаті.
11.12.2024 від Міністерства юстиції України через систему "Електронний суд" надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №520/13656/24.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №520/13656/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024, а заву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №520/13656/24 задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що на його переконання висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки з матеріалів провадження по справі № 520/13656/24, які містяться в підсистемі Електронного суду ЄСІТС видно, що заява була подана із застосуванням цього сервісу державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюком Романом Анатолійовичем і підписана його особистим ключем кваліфікованого електронного підпису, а те що саме він є державним виконавцем, який здійснює примусове виконання рішення суду у цій адміністративній справі, належним чином підтверджується доданими до його заяви матеріалами виконавчого провадження. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є юридичною особою, а є структурною одиницею Міністерства юстиції України, яка не має ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому користується кабінетом Електронного суду Міністерства юстиції України (суб'єкта до підпорядкованості якого належить). Наведене повністю відповідає вимогам п. п. 8-13 Положення про ЄСІТС та узгоджується з ними, а також і відповідає вимогам ст. 378 КАС України щодо ініціатора звернення з такою заявою.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Постановляючи спірну ухвалу від 16.12.2024 якою позовну заяву повернуто позивачу, суд першої інстанції зазначив, що суду не надано належних документів на підтвердження повноважень представника заявника діяти від імені Міністерства юстиції України, оскільки Малюська Денис Леонтійович, не є особою, уповноваженою видавати довіреності від імені Міністерства юстиції України станом на час звернення заявника до суду із заявою про заміну способу і порядку виконання судового рішення, що у силу п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України безальтернативно зумовлює повернення позовної заяви.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до приписів частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За правилами ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звернення до суду в інтересах інших осіб.
Частиною першою статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до ч. 8 ст. 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Тобто, у разі підписання заяви представником заявника, до матеріалів заяви має бути долучений оригінал документа, що посвідчує його право на вчинення такої дії, або належним чином завірена копія зазначеного документа.
Відповідно до пункту 31 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (зі змінами), надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.
Згідно з пунктом 32 вказаного Положення довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).
Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі «Прізвище, ім'я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи». Від імені іноземної юридичної особи електронні довіреності видаватися не можуть (пункт 33 Положення).
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що за відомостями від 12.02.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за запитом за кодом ЄДРПОУ 00015622, міститься інформація про юридичну особу - Міністерство юстиції України (Мін'юст), організаційно-правова форма - орган державної влади, назва юридичної особи - Міністерство юстиції України.
В графі «Відомості про керівника юридичної особи прізвище, ім'я, по батькові посада, дата призначення (набуття повноважень), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» вказано Стефанішина Ольга Віталіївна, Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністр юстиції України, 05.09.2024 (обмеження відсутні) - керівник.
Судовим розглядом встановлено, що подана від імені Міністерства юстиції України через систему "Електронний суд" заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення підписана Борисюком Романом Анатолійовичем, зазначеним у заяві як представник заявника.
На підтвердження повноважень вказаної особи до матеріалів заяви долучено Довіреність в порядку передоручення від 04.09.2023 на ім'я Борисюка Романа Анатолійович, якого уповноважив представляти інтереси Міністерства юстиції України Нещадим Іван Сергійович.
В свою чергу, на підтвердження повноважень Нещадима Івана Сергійовича діяти від імені Міністерства юстиції України до заяви додано Довіреність в порядку передоручення від 01.09.2023, видана Малюська Денисом Леонтійовичем, що діє на підставі Витягу з ЄДР від 03.11.2021, що також доданий до заяви.
Згідно вказаного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 03.11.2021, Малюська Денис Леонтійович є керівником юридичної особи (Міністерства юстиції України).
Разом із тим, як встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.12.2024 керівником юридичної особи (Міністерства юстиції України) Стефанішина Ольга Віталіївна, Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністр юстиції України, 05.09.2024.
Серед переліку осіб, які мають право вчиняти дії від імені Міністерства юстиції України, у тому числі підписувати договори тощо, Малюська Денис Леонтійович також не значиться.
Враховуючи зазначені обставини та правові норми, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції були наявні усі передбачені чинним законодавством підстави для повернення позовної заяви згідно п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки суду не надано належних документів на підтвердження повноважень представника заявника діяти від імені Міністерства юстиції України, оскільки Малюська Денис Леонтійович, не є особою, уповноваженою видавати довіреності від імені Міністерства юстиції України станом на час звернення (11.12.2024) заявника до суду із заявою про заміну способу і порядку виконання судового рішення.
Водночас, колегія суддів наголошує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
У спірному випадку судом першої інстанції встановлено обставини, передбачені п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, які є підставами для повернення позову.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 по справі №520/13656/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич