12 лютого 2025 р. Справа № 552/8307/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тарасенка Михайла Валерійовича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.12.2024, суддя Кузіна Ж.В., по справі № 552/8307/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 984 від 27.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження в адміністративній справі закрити.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23.12.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 984 від 27.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження в адміністративній справі закрито.
У задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 605,6 грн. на відшкодування судових витрат.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягнення витрати на професійну правничу допомогу, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення у наведеній частині, прийняти нове, яким стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є належним відповідачем по справі, у зв'язку з чим з відповідача не стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, хоча одночасно стягнуто судовий збір.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судовим розглядом, 27.09.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 984 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн.
Згідно зазначеної постанови військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив правила військового обліку в особливий період, а саме 27.09.2024 року під час оновлення військово-облікових даних відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Своїм діянням порушив підп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників в військовозобов'язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятої ним постанови, не надав докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, зазначав про безпідставну відмову суду у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в даному випадку апеляційному перегляду підлягає рішення суду в розподілу судових витрат, зокрема відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Із матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 заявлено про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 605,6 грн. та витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 8500 грн.
За наслідками судового розгляду справи рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23.12.2024 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 605,6 грн. на відшкодування судових витрат.
Отже, незгода із проведеним судом першої інстанції розподілом судових витрат в частині відшкодування витрат на правничу допомогу стала підставою для оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у наведеній частині.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при ухваленні рішення, що оскаржується, судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, фактично не вирішувались, висновків суду з цього приводу не сформовано.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення, суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення, судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, саме додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними питання про судові витрати на правничу допомогу.
За таких обставин, колегія суддів вказує, що не вирішення судом першої інстанції у повному обсязі питання про судові витрати не дає підстав суду апеляційної інстанції здійснювати перегляд справи в цій частині, а є підставою для ухвалення саме додаткового рішення.
Доводи апелянта про те, що відмова суду першої інстанції у стягненні витрат на професійну правничу допомогу обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є належним відповідачем у справі, є надуманими та не відповідають змісту рішення суду першої інстанції.
Таким чином, оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, що були предметом розгляду, сторонами не оскаржується, а вимоги апеляційної скарги в частині розподілу судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката, є підставою для ухвалення додаткового рішення, колегія суддів, враховуючи приписи ст. 316 КАС України, доходить висновку про залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тарасенка Михайла Валерійовича - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.12.2024 по справі № 552/8307/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов