12 лютого 2025 р. Справа № 520/18549/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О.) від 23.10.2024 року по справі № 520/18549/24
за позовом ОСОБА_1
до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) , Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань, в якій просить:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.02.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103), а також процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.02.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103), а також процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у відсотках не нижче, ніж у попередній виданій йому довідці про грошове забезпечення), для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії, де загальну суму щомісячного грошового забезпечення визначити у розмірі не менше мінімального на 01.02.2023 - 20100,00 гривень згідно з Розпорядженням Командувача Національної гвардії України № Р-16 від 10.02.2023 року.
Ухвалою суду від 03.10.2024 залучено в якості другого відповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях по даній справі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.24 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.02.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103), для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії.
Зобов'язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.02.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103), а також процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань на користь ОСОБА_1 частину судових витрат в розмірі 847 (вісімсот сорок сім) грн. 84 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги Міністерство внутрішніх справ України зазначило, що відповідно до Наказу № 77 саме Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) з 01.05.2024 уповноважений видавати звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, а не МВС України в особі Відділу координації пенсійних питань. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно визнано протиправними дії МВС України в особі Відділу координації пенсійних питань щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.02.2023 для перерахунку пенсії. Крім того, пунктом 4 Постанови № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 підтверджений факт незмінності правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму у розмірі - «1762,00 грн.». Оскільки відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-XII обставиною, що обумовлює перерахунок пенсій колишніх військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, повинно бути підвищення розміру грошового забезпечення відповідної категорії осіб, а такого підвищення фактично не відбулось, то підстави для виготовлення нової довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2023 відсутні.
Позивач, своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за посадою - начальник складу автобронетанкового майна ВІВВ МВС України, із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Позивач звернувся до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України із заявою про надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області довідки, зокрема, станом на 01.01.2023, що не заперечується сторонами по справі.
Проте, листом Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 18.06.2024 року № 1260/51-2024 відмовлено в задоволенні заяви позивача щодо підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області нової довідки про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2023, оскільки підстави для видачі оновленої довідки відсутні.
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи у наданні позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. з метою належного та ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних відносинах, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.02.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103), для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії. Враховуючи, що відповідно до Наказу МВС України від 22.04.2024 № 259 з 01.05.2024 уповноважено Головний сервісний центр МВС України на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/8324/19 та судових рішень у справах № 826/3858/18 та № 826/12704/18 з покладанням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС), що також не заперечується другим відповідачем у відзиві на позов, то суд, з метою належного та ефективного поновлення порушених прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати саме Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.02.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103), а також процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру пенсії.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, врегульовано положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч.18 ст.43 Закону № 2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі по тексту - Порядок № 45).
Згідно з п. 1 Порядку № 45, пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 р. (далі по тексту - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Так, п.2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
На момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) п. 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із п. 6 постанови № 103, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, станом на 01.03.2018 п. 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Приписами Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі по тексту - Закон № 2017-III) врегульовано правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій,
Згідно зі ст. 1 Закону № 2017-ІІІ, державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Відповідно до ст.6 Закону № 2017-III, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Колегія суддів відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України вважає за необхідне врахувати у даній справі висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 12.09.2022 року у справі № 500/1813/21, від 10.01.2024 року у справі № 400/3128/23, відповідно до яких зазначення у п.4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон № 294-IX, Закон № 1082-IX, Закон № 1928-IX та Закон № 2710-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2023 рік відповідно, не містили.
Отже, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту “законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 2710-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
При цьому, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, що може бути реалізовано двома шляхами: через централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1-3 Порядку № 45; за відповідною заявою пенсіонера та доданими до неї документами.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 26.07.2023 року у справі № 380/16010/21, від 17.10.2023 року у справі № 380/657/22, від 14.11.2023 року у справі № 380/2246/22, від 28.11.2023 року у справі № 160/12994/22.
Відповідно до висновків, висловлених в постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом № 1082-IX виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Колегія суддів зазначає, що встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
При цьому, до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Згідно із частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Колегія суддів звертає увагу, що у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 10.01.2023 у справі № 440/1185/21, від 29.03.2023 у справі № 640/8668/21, від 09.05.2023 року у справі № 380/5158/22, від 04.04.2024 у справі № 160/16602/21, від 17.09.2024 у справі № 580/5747/22 Верховний Суд зробив такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 10.01.2023 у справі № 440/1185/21, від 29.03.2023 у справі № 640/8668/21, від 09.05.2023 року у справі № 380/5158/22, від 04.04.2024 у справі № 160/16602/21, від 17.09.2024 у справі № 580/5747/22 є обов'язковими для застосування у спірних правовідносинах, з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідач не вчиняв жодних дій чи бездіяльності, яка могла порушити права позивача, колегія суддів зазначає таке.
Так, пунктом 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.02.2019 № 129 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунок) пенсій» було визначено уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів ПФУ документів для призначення (перерахунку) пенсій Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України з покладенням таких функцій на управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань цього Департаменту.
16.04.2021 наказом Міністерства внутрішніх справ України № 291 було внесено зміни до пункту 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.02.2019 № 129, визначено Департамент персоналу уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій з покладенням таких функцій на управління координації пенсійних питань та соціальної роботи цього Департаменту; територіальні медичні об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву уповноваженими установами за видачу довідок про розмір грошового забезпечення з покладенням таких функцій на відповідні сектори (відділ) із соціально-гуманітарних питань цих державних установ.
Пунктом 4 наказу від 22.04.2024 № 259, Міністерства внутрішніх справ України було визнано таким, що втратив чинність наказ МВС України від 25.02.2019 № 129 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунок) пенсій» (зі змінами).
Тож, з моменту втрати чинності наказом МВС України від 25.02.2019 № 129, у Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» відсутні повноваження щодо підготовки та подання до органів ПФУ документів для призначення (перерахунку) пенсій.
Водночас, згідно з пунктом 1 вказаного наказу Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України визначений уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів ПФУ документів для призначення (перерахунку) пенсій.
Відповідно до пункту 1 Наказу № 259 від 22.04.2024 "Про визнання в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій", визначено в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України.
Водночас Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.06.2024 № 432 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 № 259», яким внесено зміни, зокрема, до пункту 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 № 259 на момент виникнення спірних правовідносин прийнятий ще не був.
Тобто, на момент виникнення права на у позивача на отримання оновленої довідки, повноваження щодо розгляду звернень з такими заявами було покладено саме на Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України.
Тож, доводи апелянта в цій частині є помилковими, позаяк визначали станом на момент виникнення спірних правовідносин саме компетенцію апелянта у спірному питанні, при цьому, відповідачем у справі є саме МВС України в особі Відділу, при цьому, зміна правового регулювання станом на дату розгляду та вирішення спору в суді, не може змінювати правовідносин, що склалися до моменту звернення до суду з відповідним позовом, а мають оцінюватись станом на момент подання відповідної заяви позивачем.
Тому, зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 по справі № 520/18549/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко