11 лютого 2025 р. Справа № 520/12884/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 10.10.14 по справі № 520/12884/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУПФУ в Харківській області, пенсійний орган), в якому просила суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.01.2024 № 203850002972, від 25.01.2024 № 203850002972 та рішення за зверненням № ВЕБ-20001-Ф-С-24-000182 у повному обсязі й зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути відповідну заяву ОСОБА_1 щодо перерахунку в призначенні пенсії та зарахування до страхового стажу на посаді медичної сестри у подвійному розмірі стаж у період роботи 05.04.2017 по 28.09.2023 в подвійному розмірі, згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправну бездіяльність відповідача в частині нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), оскільки всі необхідні документи для зарахування у подвійному розмірі періоду роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги з 05.04.2017 по 28.09.2023 були надані відповідачу при зверненні за призначенням пенсії, а відтак посилання пенсійного органу на те, що назва ТОВ фірма «Б.А.Т.» не передбачено Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі по тексту - Перелік № 909), є такими, що не відповідають дійсності.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 520/12884/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.01.2024 № 203850002972, від 25.01.2024 № 203850002972 та рішення за зверненням №ВЕБ-20001-Ф-С-24-000182.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути відповідну заяву ОСОБА_1 щодо перерахунку в призначенні пенсії та зарахування до страхового стажу на посаді медичної сестри у подвійному розмірі стаж у період роботи 05.04.2017 по 28.09.2023 в подвійному розмірі, згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1939,92 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять гривень дев'яносто дві копійки).
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 по справі № 520/12884/24 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі; справу розглянути за відсутності представника відповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки позивач на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області не перебуває, а оскаржуване рішення приймалось ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Крім того, період роботи позивача з 21.11.2016 по 29.03.2017 в ТОВ фірма «Б.А.Т» зарахуванню не підлягає, оскільки даний заклад не передбачений Переліком № 909.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.08.2007 року по 28.09.2023 рік працювала на посаді медичної сестри, зокрема відповідно до відомостей про трудову діяльність.
Так, 01.08.2007 позивач зарахована на посаду медсестри інфекційно-боксового відділення Комунального закладу Охорони здоров'я обласна дитяча клінічна лікарня (наказ 144к від 01.08.2007).
ОСОБА_1 06.10.2014 переведена на посаду медичної сестри в пульмонологічний центр (наказ 145к від 06.10.2014).
Позивач 01.11.2014 переведена на посаду медичної сестри в інфекційно-боксове відділення (наказ №164 к від 31.10.2014).
ОСОБА_1 14.11.2016 звільнена за власним бажанням (наказ № 184 к від 14.11.2016)
Наказом 152-ок від 21.11.2016 прийнята на посаду медичної сестри ТОВ ОСОБА_2 Т.
Однак, 29.03.2017 позивач звільнена за власним бажанням (наказ 33-ок від 22.03.2017).
Позивач 05.04.2017 прийнята на посаду медичної сестри педіатричного відділення для дітей з множинними вадами розвитку та рідкісними захворюваннями Комунального закладу охорони здоров'я Обласна дитяча лікарня (наказ № 53к від 03.04.2017).
ОСОБА_1 20.08.2018 переведена на посаду медичної сестри інфекційно-боксового відділення (наказ №151 к від 14.08.2018).
Комунальний заклад охорони здоров'я обласна дитяча лікарня перетворено в Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласна дитяча клінічна лікарня" на підставі рішення Харківської обласної ради (наказ №165 від 04.09.2018).
Відповідно до 01.10.2018 позивач переведена на вакантну посаду сестри медичної інфекційно-боксового відділення (наказ № 181к від 01.10.2018). 28.09.2023 звільнена за згодою сторін (наказ №200 к/о від 19.09.2023).
У період з 01.01.2024 та 19.01.2024 ОСОБА_1 зверталась з заявами про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я.
Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.01.2024 № 203850002972 та рішенням від 25.01.2024 №203850002972 про призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.
Рішенням за зверненням № ВЕБ-20001-Ф-С-24-000182 до Пенсійного фонду України в Харківській області через вебпортал Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення продубльовані відомості, які зазначені у попередніх рішеннях органів пенсійного фонду, та повідомлено, що пунктом 2-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівників закладів охорони здоров'я, якщо вони на день набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VII, тобто станом на 11.10.2017 року, мають вислугу років, необхідну для призначення такої пенсії, та зазначено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 7 місяців 19 днів. Стаж роботи працівником охорони здоров'я станом на 11.10.2017 склав 17 років 2 місяці 16 днів.
Не погодившись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач з метою захисту порушеного права звернулась до Харківського окружного адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, процитувавши норми Закону № 1788-ХІІ та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пославшись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.04.2022 у справі № 214/3705/17, зазначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи. Також зазначив, що згідно з пунктом 2 приміток Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
З вказівкою на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17 та від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2014 року, тобто після дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", дійшов висновку про зарахування періоду роботи у відділенні для дітей з множинними вадами розвитку та рідкісними захворюваннями й період роботи у інфекційно-боксовому відділення та з 05.04.2017 на посаді медичної сестри педіатричного відділення для дітей з множинними вадами розвитку та рідкісними захворюваннями та медичної сестри інфекційно-боксового відділення до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до записів №№ 7-11 трудової книжки позивачки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати.
Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (зі змінами), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Таким чином, на утворений ПФУ в установленому порядку територіальний орган покладається обов'язок розгляду заяви особи про призначення та перерахунок пенсії.
Колегією суддів встановлено, що оскаржувані рішення від 05.01.2024 № 203850002972 та від 25.01.2024 № 203850002972 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Харківській області не приймалося, оскільки заяви позивача за принципом екстериторіальності були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області.
При цьому, відповідачами Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області судом першої інстанції залучено не було.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
30 березня 2021 року набрала чинності Постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органами, що приймали рішення за заявами позивача про відмову у призначенні пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належними відповідачами у спірних правовідносинах щодо визнання протиправними та скасування рішень від 05.01.2024 № 203850002972 та від 25.01.2024 № 203850002972 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії та зобов'язання повторно розглянути відповідну заяву є Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, структурні підрозділи яких, визначено за принципом екстериторіальності, що розглядали заяву про призначення пенсії та приймали оскаржувані рішення про відмову.
Проте, як зазначалось вище, вказані позовні вимоги заявлено позивачем лише до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, тобто до неналежного відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Частиною 3 статті 48 КАС України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 статті 48 КАС України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
За правилами частини 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб'єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв'язок між порушенням (суб'єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування рішень від 05.01.2024 № 203850002972 та від 25.01.2024 № 203850002972, якими відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, не з'ясував належність відповідачів у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі в якості другого відповідача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність повноважень у суду апеляційної інстанції щодо заміни відповідача на належного або залучення в якості співвідповідача, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Одночасно колегія суддів роз'яснює позивачу його право повторно звернутися з адміністративним позовом до належних відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
При цьому, слід звернути увагу апелянта на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду у разі звернення з адміністративним позовом до належного відповідача.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 по справі № 520/12884/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій