12 лютого 2025 р. Справа № 440/6055/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2024, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, по справі № 440/6055/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 10.05.2024 №155750004877 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 30.06.2009 та зарахувати до страхового стажу в трикратному обчисленні час проходження військової служби в особливий період з 06.11.1985 по 11.05.1986.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 року задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській від 10 травня 2024 року №155750004877 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 03 травня 2024 року із врахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 по справі №440/6055/24 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії, а саме 25 років, відповідно до п. 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно наданих документів до заяви, страховий стаж позивача складає 15 років 09 місяців 23 дні. Крім того, відповідач зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано трудову книжку НОМЕР_1 від 17.01.2000, оскільки наявне виправлення в даті народження заявника, яке не завірене належним чином. Крім того, для зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.07.2000 по 11.10.2000 ОСОБА_1 необхідно надати уточнюючу довідку.
Позивач направив на електронну адресу Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач 03.05.2024 року звернувся із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 18 жовтня 2021 року №163850004278 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, становить 55 років. Вік заявника - 57 років 1 місяць 22 дні. Страховий стаж позивача на дату звернення до управління - 15 років 9 місяців 18 днів.
Зі змісту спірного рішення вбачається, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 17.01.2000, оскільки наявне виправлення в даті народження заявника, яке не завірене належним чином. Крім того, для зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.07.2000 по 11.10.2000 зазначено, що необхідно надати уточнюючу довідку.
Позивач не погодився з такими діями відповідача та звернувся до суду з цим позовом.
Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції зазначив, що наявність виправлення в даті народження власника є формальністю та не може бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 10.05.2024 №155750004877 Головним управлінням Пенсійного фонду в Рівненській області не надавалася оцінка щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 30.06.2009.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення №155750004877 від 10 травня 2024 року прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положеннями ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Поряд з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
З огляду на викладене, право на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.
Як встановлено матеріалами справи, на момент звернення позивач досягнув 57-річного віку, що не заперечується відповідачем.
Однак, у оскаржуваному рішенні, відповідач вказує, що страховий стаж позивача становить 15 років 9 місяців 23 дні, що є недостатнім, в силу положень ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де страховий стаж для призначення пенсії становить 25 років.
Відповідач у спірному рішенні зазначає про наявне виправлення в трудовій книжці НОМЕР_1 від 17.01.2000, а саме в даті народження заявника, яке не завірене належним чином.
Крім того, для зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.07.2000 по 11.10.2000 зазначено, що необхідно надати уточнюючу довідку.
Стосовно незарахуванння до страхового стажу позивача періодів, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , записи якої місять, зокрема і відомості щодо періодів виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 .
Так, у відповідності до ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відтак, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи, є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03. 2020 у справі № 678/65/17 та від 09.07.2020 по справі № 235/7688/16-а.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що в трудовій книжці позивача є певні недоліки в оформленні трудової книжки, оскільки наявність таких недоліків, неточностей не є підставою вважати, що спірний період роботи не підтверджує факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи відповідачами не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу.
Так, зі змісту трудової книжки позивача встановлено, що на першому аркуші було здійснене виправлення у даті народження ОСОБА_1 (шляхом наведення однієї з цифр дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.
Однак, всупереч зазначеному, відповідач не звертався до відповідного підприємства для отримання інформації щодо заповнення трудової книжки позивача.
Тобто, органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така обставина як наявність виправлення в даті народження власника трудової книжки є формальною та не може бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.
Більше того, факт належності трудової книжки позивачеві відповідачем-2 не заперечується.
Разом з тим, позивачу протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 17.01.2000 року.
Стосовно зарахування позивачу до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 30.06.2009, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абз. 3 підп. 2 п. 2.1 Розділу 2 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 по 30 червня 2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до абз. 4 пп. 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Отже, законодавець передбачив зарахування як до трудового, так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Належними ж доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
В своїй позовній заяві позивач зазначає, що в період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, ним здійснювалась підприємницька діяльність.
Разом з тим, відповідно документів, наданих ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії за віком від 03.05.2024 року, доказів сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного органу надано не було, однак, позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте, матеріали справи не місять доказів того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області при розгляді заяви позивача досліджувалось питання щодо з'ясування сплати позивачем страхових внесків.
Як наслідок, у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 10.05.2024 №155750004877 Головним управлінням Пенсійного фонду в Рівненській області не надавалася оцінка щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 30.06.2009.
Відповідно до ст. 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Аналізуючи вищенаведені норми Закону, колегія суддів дійшла висновку, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію, зокрема, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів та, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пенсійний орган не прийняв до уваги надані позивачем документи та їх зміст, а тому допустив формальний підхід розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії.
Доказів того, що на виконання вимог п.3.3 Порядку №22-1, відповідачем роз'яснено позивачу питання щодо необхідності наданих останнім додаткових документів, чи одержання відсутніх для призначення пенсії, відповідачем до матеріалів справи не надано. Доказів повідомлення фізичної особи можливості дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством відповідачем до матеріалів справи також не надано, заява позивача від 03.05.2024 таких відміток не містить.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення №155750004877 від 10 травня 2024 року прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи викладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03 травня 2024 року з урахуванням висновків суду
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 по справі № 440/6055/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський