10 лютого 2025 р.Справа № 440/1797/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 03.12.24 у справі № 440/1797/24
за позовом ОСОБА_1
до Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про скасування постанови,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №440/1797/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №7858/11/28/РРО/3066316205/ТД-ФС від 04 грудня 2023 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1608 грн.
11 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача про стягнення судових витрат правничу допомогу в сумі 17360 грн /а.с. 154, 155/.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення у цій частині, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить приписи Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають порядок розподілу судових витрат у зв'язку з розглядом справи. Звертає увагу на неспівмірність суми витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом на користь позивача, зі складністю справи.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах апеляційного розгляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 1-5 статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 1-5 статті 134 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатську діяльність» від 05.07.2012 за № 5076-VI (далі також - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Як убачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді у справі №440/1797/24 здійснювалося адвокатом Кокоревим Едуардом Олександровичем на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1168103 /а.с. 4/, адвокат Кокорев Едуард Олександрович включений до Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/64886).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду такі документи: копію договору №0101С2024 від 18 січня 2024 року /а.с. 164/; копію акта №ОУ-0000019 здачі-прийняття робіт (надання послуг) /а.с. 158/, копію рахунку-фактури №СФ-0000044 від 24 жовтня 2024 року на суму 5960 грн /а.с. 156/, копію рахунку-фактури №СФ-0000025 від 02 липня 2024 року на суму 5000 грн /зворот а.с. 156/, копію рахунку-фактури №СФ-0000010 від 24 березня 2024 року на суму 4250 грн /а.с. 157/, копію рахунку-фактури №СФ-0000005 від 15 лютого 2024 року на суму 4800 грн /зворот а.с. 157/, копію платіжної інструкції №271 від 16 лютого 2024 року на суму 4800 грн /а.с. 159/, копію платіжної інструкції №275 від 26 березня 2024 року на суму 4250 грн /зворот а.с. 159/, копію платіжної інструкції №298 від 03 липня 2024 року на суму 5000 грн /а.с. 160/, копію платіжної інструкції №355 від 245 жовтня 2024 року на суму 5960 грн /зворот а.с. 160/.
Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, наведено у заяві /а.с. 154, 155/, згідно з якою до складу витрат на правничу допомогу входять такі витрати: 2400 грн - складення позовної заяви; 8000 грн - участь адвоката у чотирьох судових засіданнях, 3000 грн - складення відповіді на відзив, 960 грн - складення клопотань про подання документів, витребуваних судом, відновлення провадження, 1200 грн - складення клопотання про ухвалення додаткового рішення.
Згідно з пунктом 1.1.1. договору №0101С2024 від 18 січня 2024 року, укладеного між адвокатським бюро "Кокорев і К" в особі директора Кокорева Едуарда Олександровича (надалі - виконавець) та ОСОБА_1 (надалі - клієнт) /а.с. 164/, виконавець приймає на себе обов'язки представляти інтереси з питань скасування як протиправного рішення Державної служби з питань праці Південно-Східного МРУ.
Відповідно до приписів пункту 4 цього договору гонорар виконавця складає: за вивчення документів наданих клієнтом 1200 грн; за складання відзиву на позови, відповіді на відзив, клопотання, адвокатських запитів, апеляційних та касаційних скарг, інших документів - 1200 грн, за одну годину витраченого на складання документів часу (до складання документів враховується час витрачений на вивчення матеріалів наданих клієнтом, матеріалів справи документів наданих відповідачем тощо); за участь у судовому засіданні - 2000 грн за кожне засідання; за складання та подання документів необхідних для виконання рішень суду - 1000 грн за одну годину.
За умовами пункту 3.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє поки сторони не виконають своїх зобов'язань за договором.
Згідно з актом №ОУ-0000019 здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору №0101С2024 від 18 січня 2024 року: складання позовної заяви - 2 год. - 2400 грн; складання адвокатського запиту - 2 год. - 2400 грн; участь у підготовчому судовому засіданні - 3 шт. - 6000 грн; участь у судовому засіданні - 1 шт. - 2000 грн; складання клопотання (подання документів витребовуваних судом, відновлення провадження) - 0,8 год. - 960,00 грн; консультаційні юридичні послуги - 1,71 грн - 2050,40 грн; складання клопотання про ухвалення додаткового рішення - 1 год. - 1200 грн; складання відповіді на відзив - 2,5 год. - 3000 грн. Загальна вартість робіт (послуг) 20010,40 грн.
Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.
Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява та відповідь на відзив складені, підписані та направлені до суду адвокатом Кокоревим Е.О. як представником позивача. У матеріалах справи також містяться інші заяви та клопотання, що складалися адвокатом.
Обставини участі представника позивача Кокорева Е.О. у судових засіданнях 20.03.2024, 04.04.2024, 24.10.2024, 06.11.2024 (три підготовчих засідання та одне судове засідання - розгляд справи по суті) в Полтавському окружному адміністративному суді у цій справі підтверджені наявними у матеріалах справи протоколами судових засідань.
Щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню, то колегія суддів зазначає, що керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт та наданих послуг, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, враховуючи час необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всі виконані адвокатом роботи та надані послуги у цій справі мають бути оцінені загалом у суму 4000 грн, з яких складення позовної заяви з огляду на її складність та об'єм - 1500 грн, участь у чотирьох судових засіданнях в режимі відеоконференції - 1600 грн (по 400 грн за кожне судове засідання), складення відповіді на відзив з урахуванням якого складності та об'єму - 500 грн, складення заяв та клопотань загалом - 400 грн).
Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 4000,00 грн.
Така сума є співмірною з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих ним послуг.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Посилання відповідача на те, що адвокат Кокорев Е. О. представляв інтереси ОСОБА_1 і у справі № 440/2001/24 не може бути підставою для відмови позивачу у відшкодуванні судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є однією з основних засад адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення.
Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 440/1797/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 12.02.2025 року