11 лютого 2025 р. Справа № 520/25852/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 22.10.24 по справі № 520/25852/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці відповідно до заяви про здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці та довідки ТУ ДСА у Харківській області №04-49/390 від 06 серпня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 серпня 2024 року відповідно до заяви про здійснення перерахунку та довідки ТУ ДСА у Харківській області №04-49/390 від 06 серпня 2024 року, якою визначена суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і складає 204390 гривень 00 коп., у томі числі посадовий оклад 113550 гривень 00 коп., доплата за вислугу років (80%) - 90840 гривень 00 коп;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправну відмову ГУ ПФУ в Харківській області у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - ТУ ДСА в Харківській області) № 04-49/390 від 06.08.2024, оскільки з 01.01.2024 після прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX) змінився розмір складових суддівської винагороди судді, а саме збільшився розмір прожиткового мінімуму, з якого нараховується базовий посадовий оклад судді, що є безумовною підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Стверджував, що положення статті 7 Закону № 3460-ІХ в частині запровадження величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру базового посадового окладу судді на рівні 2102 грн не відповідають приписам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), якими закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, тобто 3028 грн у відповідності до приписів Закону № 3460-ІХ, що кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 520/25852/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління ДСА України в Харківській області №04-49/390 від 06.08.2024 року про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримування судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління ДСА України в Харківській області №04-49/390 від 06.08.2024 року про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримування судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 серпня 2024 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 по справі № 520/25852/24 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , оскільки статтею 7 Закону № 3460-ІХ з 01.01.2024 встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишено у розмірі 2102 грн, а відтак, у спірних правовідносинах не відбулось події підвищення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як передумови для проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача, що свідчить про правомірність, прийнятої за результатами розгляду заяви позивача відмови.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вищої Ради Правосуддя “Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Московського районного суду м. Харкова у відставку» від 26.12.2016 позивача звільнено з посади судді Московського районного суду міста Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку та наказом голови суду м. Харкова відраховано зі штату місцевого суду.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №520/10048/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 198019 від 06.03.2020 Відділу з питань перерахунків пенсій №28 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області №04-52/281 від 28.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розрахунку 90% від розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, виходячи з даних довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області №04-52/281 від 28.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
У встановленні судового контролю відмовлено.
Судове рішення набрало законної сили.
Позивачем отримано довідку Територіального управління ДСА України в Харківській області № 04-49/390 від 06.08.2024 про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримування судді у відставці, відповідно до якої, станом на 01.01.2024 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного утримування судді у відставці складає 204 390 грн, у тому числі:
- посадовий оклад 113 550,00 грн.,
- доплата за вислугу років (80%) 90 840,00 грн.
Довідка видана на підставі постанови Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.
07.08.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив суд здійснити перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2024.
Разом із заявою позивачем надано довідку Територіального управління ДСА України в Харківській області №04-49/390 від 06.08.2024.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.08.2024 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Не погоджуючись із відмовою у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 серпня 2024 року відповідно до довідки ТУ ДСА у Харківській області №04-49/390 від 06 серпня 2024 року, якою визначена суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі №360/503/21, виходив з того, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII, а зміна Законом № 3460-IX складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів. Враховуючи факт збільшення станом на 01.01.2024 розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління ДСА України в Харківській області № 04-49/390 від 06.08.2024 про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримування судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 серпня 2024 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини склались між сторонами внаслідок відмови пенсійного органу здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням установленого у статті 7 Закону № 3460-IX прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн - замість прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з пунктом 1 частини 3, частинами 4, 5 статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1.1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1.2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1.25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 3-1).
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ Порядку № 3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 3-1, для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів
Відповідно до пункту 3 розділу ІV Порядку № 3-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.
Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України “Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 грн; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 гривні.
Матеріали справи підтверджено, що 06.08.2024 ТУ ДСА в Харківській області оформлено та видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 14), яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке складає 204390,00 грн.
Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, відповідач керувався положеннями Закону № 3460-IX, які визначають прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102,00 грн. Однак, колегія суддів зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII і норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.
Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Закон № 3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону № 3460-IX вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Колегія суддів зазначає, що сталою та послідовною є практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21).
Зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України “Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України “Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Підсумовуючи викладене та приймаючи до уваги збільшення станом на 01 січня 2024 року розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА в Харківській області № 04-49/390 від 06.08.2024.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління ДСА України в Харківській області №04-49/390 від 06.08.2024 року про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримування судді у відставці є протиправною.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління ДСА України в Харківській області № 04-49/390 від 06.08.2024 про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримування судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 серпня 2024 року.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 по справі № 520/25852/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій