12 лютого 2025 р.Справа № 552/7383/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 03.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Турченко Т.В., м. Полтава, Полтавська область, повний текст складено 05.12.24 року по справі № 552/7383/24
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Полтавській області
про скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову інспектора взводу 1 роти № 4 Управління патрульної поліції в м. Полтаві Гуми Миколи Петровича серія ЕНА № 03293858 від 18 жовтня 2024, якою його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що постановою інспектора взводу 1 роти № 4 Управління патрульної поліції в м. Полтаві Гумою Миколою Петровичем серія ЕНА № 03293858 від 18 жовтня 2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у якій зазначено, що 18 жовтня 2024 року о 22:46 годині в м. Полтаві по вул. Соборності, 37, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Megan, номерний знак НОМЕР_1 , під час повороту праворуч не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив вимоги п. 9.2.6 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Від отримання постанови на місці у паперовому виді він відмовився. Повідомлення про винесену постанову надійшло йому того ж вечора у мобільний застосунок «Дія». З вказаною постановою не погоджується, бо вважає себе невинним, оскільки він здійснив в'їзд на перехрестя з круговим рухом без подачі сигналу світловим покажчиком, а саме по вулиці Соборності до Корпусного саду. Правилами дорожнього руху не вказано, що при в'їзді на «круговий рух» потрібно вказувати покажчик повороту при об'їзді. Таким чином, напрямок руху при заїзді на перехрестя з круговим рухом визначається дорожньою розміткою і можливий лише в одному напрямку, а тому вважає постанову серії ЕНА № 03293858 від 18 жовтня 2024 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з відсутністю порушення ПДР. В зв'язку з чим просить скасувати постанову інспектора взводу 1 роти № 4 Управління патрульної поліції в м. Полтаві Гуми Миколи Петровича серія ЕНА №03293858 від 18.10.2024 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03.12.2024 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови - відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин справи та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки ним було здійснено в'їзд на перехрестя з круговим рухом без подачі сигналу світловим покажчиком, а саме по вулиці Соборності до Корпусного саду. Відповідно до пункту 9.2. ПДР «Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.» Тобто, у вищевказаному пункті ПДР наведений вичерпний перелік ситуацій при настанні яких, а точніше до настання яких, водій транспортного засобу зобов'язаний увімкнути відповідний покажчик повороту.
Зауважив, що перед в'їздом на вищезгадане перехрестя встановлено знак 4.10 "Круговий рух". Знак 4.10 «Круговий рух» вимагає об'їзду клумби (центрального острівця) в напрямку, показаному стрілками на перехресті з круговим рухом. При цьому, у п. 9.2 ПДР не вказано про те, що потрібно вказувати покажчик повороту при об'їзді, тобто жодного покажчика повороту при в'їзді на перехрестя з круговим рухом вмикати не потрібно.
Таким чином, напрямок руху при заїзді на перехрестя з круговим рухом визначається дорожньою розміткою і можливий лише в одному напрямку. Дана обставина ще раз підтверджує, що при в'їзді на перехрестя з круговим рухом не потрібно подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, адже не здійснюється ані перестроювання, ані поворот, ані розворот, так як за даних обставин можливий виключно єдиний варіант руху - згідно дорожньої розмітки.
З урахуванням викладеного, вважає спірну постанову відповідача протиправною, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з допущенням численних порушень.
Департаментом патрульної поліції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що помилковими є твердження позивача про те, що перед такій зміні напрямку руху як з'їзд на дорогу з круговим рухом водій не зобов'язаний подавити сигнал світловим покажчиком повороту, оскільки при будь-якій зміні напрямку руху в тому числі перестроюванням водій зобов'язаний вмикати світловий покажчик повороту відповідного напрямку.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 18.10.2024 інспектором взводу 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Полтавській області Гумою Миколою Петровичем було винесено постанову серії ЕНА № 03293858, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. (а.с. 31).
Зі змісту постанови вбачається, що 18.10.2024 року, о 22 год. 46 хв., в м. Полтава, по вул. Соборності, 37 водій, керуючи транспортним засобом RENAULT MEGAN, номерний знак НОМЕР_1 , під час повороту праворуч не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги п.п. 9.2 (б) ПДР.
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесені оспорюваної постанови, поліцейський керувався положеннями ПДР та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому він діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР).
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В п. 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 9.2 «б» ПДР, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України « Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
В підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем надано диск з відеозаписами з відеореєстратору та нагрудної камери.
Дослідивши відеозапис з відеореєстратору, колегія суддів зазначає, що на ньому зафіксовано, що позивач, керуючи автомобілем RENAULT MEGAN, номерний знак НОМЕР_1 , при заїзді на перехрестя з круговим рухом не подав сигнал світловим покажчиком, оскільки здійснював рух прямо, при цьому не здійснюючи перестроювання.
Так, п. 10.4 ПДР передбачено, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Таким чином, напрямок руху при заїзді на перехрестя з круговим рухом визначається дорожньою розміткою і можливий лише в одному напрямку.
Отже, колегія суддів зазначає, що при в'їзді на перехрестя з круговим рухом не потрібно подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, адже не здійснюється ані перестроювання, ані поворот, ані розворот, так як у водія (позивача) можливий виключно єдиний варіант руху - згідно дорожньої розмітки.
Доводи апелянта щодо обов'язку у водія подавати сигнали світловими покажчиками повороту при в'їзді на перехрестя з круговим рухом колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні ПДР України, оскільки при рухові по кругу вказівники повороту вмикати є необхідним лише при перестроюванні та перед поворотом при виїзді.
Крім того, п. 9.2 «б» ПДР, який за твердженням відповідача порушено позивачем не регулює питання в'їзду на перехрестя з круговим рухом.
Інших доказів в підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в спірній постанові, відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.
Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, колегія суддів дійшла висновку щодо не доведення відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому спірна постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 03.12.2024 року справі № 552/7383/24 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 03.12.2024 по справі № 552/7383/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову інспектора взводу 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Полтаві Гуми Миколи Петровича серія ЕНА № 03293858 від 18 жовтня 2024, якою його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва