12 лютого 2025 року справа №200/4696/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Череповський Э.В.), складеного в повному обсязі 16 вересня 2024 року, у справі № 200/4696/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №205250012921 від 17 травня 2024 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07 жовтня 2010 року по 29 січня 2016, за виключенням жовтня 2010 року та лютого 2011 року та повторно розглянути заяву позивача від 10.05.2024 року, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №205250012921 від 17 травня 2024 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2024 року зарахувавши до страхового його стажу періоди роботи з 07 жовтня 2010 року по 29 січня 2016, за виключенням жовтня 2010 року та лютого 2011 року, з урахуванням висновків суду.
Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 200/4696/24, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що спірний період роботи позивача не зарахований до страхового стажу оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/4696/24, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , позивач в спірний період працював:
07.10.2010 року прийнятий на службу в податкову міліцію, Державна податкова адміністрація у Харківській області;
29.01.2016 року звільнений з податкової міліції.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 314612 від 25.04.2024 року, ОСОБА_1 з 02.04.2024 року встановлена ІІ група інвалідності на строк до 01.05.2025 року.
Згідно архівних довідок №Ш-33 від 28.06.2024, ОСОБА_1 з 07 жовтня 2010 року по 29 січня 2016 року на посада податкової міліції в Державній податковій інспекції Червонозаводського та Дзержинського районів м. Харкова, з листопада 2010 року по лютий 2016 року нараховувалась заробітна плата.
У зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи, 10.05.2024 позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням відповідача від 17.05.2024 № 205250012921 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку із відсутністю страхового стажу.
Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення становить 02 роки 06 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності.
До страхового стажу не зараховані:
- період служби в податковій міліції згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 07.10.2010 з 07.10.2010 по 29.01.2016, за виключенням жовтня 2010 року та лютого 2011 року, оскільки відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідка про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, в період роботи Позивача в органах Державної податкової інспекції з 4 кварталу 2010 року по 1 квартал 2016 року наявна інформація про нараховану заробітну плату та утримання сум податків.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на зарахування стажу за спірними періодами має бути відновленим із зобов'язанням повторно розглянути заяву
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень частини першої статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з абзацом 1 частини другої цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Законом № 1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 , судом установлено, що Позивач в спірний період з 07.10.2010 року по 29.01.2016 року працював в податковій міліції, Державна податкова адміністрація у Харківській області.
Записи трудової книжки виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.
Також, факт роботи позивача в спірний період нарахування заробітної плати та сплата податків підтверджується архівними довідками №Ш-33 від 28.06.2024, та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно довідки МСЕК серії 12 ААГ № 314612 від 25.04.2024 року, позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи у 37-річному віці.
Статтею 32 Закону № 1058-IV передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років.
Відмовляючи у призначенні пенсії по інвалідності відповідач в рішенні від 17.05.2024 № 205250012921 зазначив, що у позивача наявний страховий стаж становить 02 роки 06 місяців 13 днів. Разом з тим, до страхового стажу не зараховано період служби в податковій міліції згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 07.10.2010 з 07.10.2010 по 29.01.2016, за виключенням жовтня 2010 року та лютого 2011 року, оскільки відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідка про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник, зокрема, щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи у зв'язку із відсутністю сплати страхових внесків.
Відповідно до частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно із частиною дванадцятою статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно із частиною третьою статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного Пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно із частиною одинадцятою та дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як вказано у частині другій статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного Пенсійного страхування.
Разом з тим, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
З огляду на наведене, доводи відповідача про відсутність індивідуальних відомостей у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо сплати страхувальником за позивача соціальних внесків за спірні періоди є необґрунтованими.
Суд зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (від 10.05.2024 року зарахувавши до страхового його стажу періоди роботи з 07 жовтня 2010 року по 29 січня 2016, за виключенням жовтня 2010 року та лютого 2011 року, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 200/4696/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 лютого 2025 року.
Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць