12 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/14988/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Фермерського господарства "Джал" до Добрянської селищної ради Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії,
Фермерське господарство "Джал" звернулось до суду з позовом до Добрянської селищної ради Чернігівської області, в якому просить:
зобов'язати Добрянську селищну раду Чернігівської області виконати наказ Головного управління Держгекадастру у Чернігівській області про припинення права оренди земельної ділянки №25-17392/14-20-сг від 07.12.2020 в частині повідомлення органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди земельною ділянкою к.н. 7424482000:07:001:0007, площею 133,7858 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Горностаївської ради Добрянського району Чернігівської області;
зобов'язати Добрянську селищну раду Чернігівської області зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення договору оренди земельної ділянки к.н. 7424482000:07:001:0007, площею 133,7858 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Горностаївської ради Добрянського району Чернігівської області з 07.04.2021.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що жодних заяв щодо виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору він не надавав. Позивач звертався та здійснив всі залежні від нього дії для поновлення відповідного договору оренди землі. Протягом терміну дії договору оренди земельної ділянки позивач належним чином виконував всі умови договору, використовував земельну ділянку виключно відповідно до її цільового призначення, не вчиняв жодних дій, які б завдавали шкоди об'єкту оренди, вчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату.
Позовна заява обґрунтована тим, що 07.12.2020 Головним управлінням Держкеокадастру у Чернігівській області виданий наказ № 25-17392/14-20-сг про припинення права оренди земельної ділянки, надану ФГ «Джал» на умовах оренди. 07.04.2021 на виконання зазначеного наказу Головне управління Держгеокадастр у Чернігівській області уклав з ФГ «Джал» додаткову угоду про розірвання договору оренди б/н від 2021 року та сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки б/н від 2021 року. У період з грудня 2020 по квітень 2021 Добрянська селищна рада стала власником зазначеної земельної ділянки. Проте всупереч вимогам законодавства при переході права власності Добрянська селищна рада не взяла на себе обов'язок, передбачений наказом Головного управління Держгеокадстру у Чернігівській області про припинення права оренди земельної ділянки від 07.12.2020 № 25-17392/14-20-сг, не зареєструвало в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення договору оренди земельної ділянки.
Ухвалою суду від 10.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, зазначив, що 20.01.2021 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 №22-ОТГ державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже відповідач набув право комунальної власності на спірну земельну ділянку, а саме право володіння, користування і розпорядження. Станом на час укладання додаткової угоди про розірвання договору оренди та акта прийому-передачі земельна ділянка втратила статус земельної ділянки державної власності. Станом на 20.01.2021 при реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за вказаною земельною ділянкою було зазначено обтяження щодо перебування її в орендному користуванні, з боку Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області ніяких застережень щодо вказаної земельної ділянки в акті прийому-передачі, який підписаний на підставі наказу №22-ОТГ від 1912.2020, не було. Підстави для задоволення позову відсутні.
Представник позивача подав відповідь на відзив, заперечив проти доводів відповідача, вказав, що наказ №25-17392/14-20-сг від 07.12.2020 виданий на підставі оферти позивача (клопотання від 05.11.2020 за №Ф-18661/0/17-20) укласти додаткову угоду про розірвання договору оренди землі від 05.03.2018, тому кваліфікується як прийняття пропозиції (акцепт) укласти договір у розумінні статей 641-642 ЦК України, який тягне за собою певні обов'язки сторони у зобов'язанні, про що зазначено в наказі. Відповідач не сповістив позивача про набуття права власності на земельну ділянку. Зазначив, що до нового власника переходять не тільки права, зокрема в отриманні орендної плати, але й виконання обов'язків, які на себе взяв попередній власник, а саме виконання наказу №25-17392/14-20-сг від 07.12.2020.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Позивач в обґрунтування позову посилається на вчинення дій відповідачем, які пов1язані з реалізацією права власності на нерухоме майно, яке належить йому на праві користування.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також пунктом 7 частини 1статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
На підставі статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Суд зауважує, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати також характер спірних правовідносин за захистом яких прав звернулась особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до суду, має на меті спонукати відповідача вчинити дії щодо припинення права оренди на земельну ділянку позивача шляхом реєстрації в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення договору оренди земельної ділянки.
Суд, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, доходить висновку, що спір у цій справі не має ознак публічно-правового. Отже, на даний спір не поширюється юрисдикції адміністративних судів та його вирішення необхідно здійснювати за правилами господарського судочинства в порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 (заяви №29458/04 та №29465/04), фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; … термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Відповідно до частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне роз'яснити, що для вирішення спору позивачу необхідно звернутись до загального місцевого суду за правилами підсудності, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 241-243, 248, 238, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом Фермерського господарства "Джал" до Добрянської селищної ради Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали складено 12 лютого 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО