03 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/13292/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.
за участі секретаря Стасюк Т.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Зибінської Г.В.,
представника відповідача Романюка І.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невиконання бойового розпорядження 25.09.2023;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оголошення йому догани та невиплати додаткової винагороди за вересень 2023 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за вересень 2023 року.
Позивач не погоджується з правомірністю спірного наказу з огляду на порушення порядку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, адже службове розслідування проведено неповно, необ'єктивно, однобічно, з обвинувальним нахилом, без належного врахування всіх обставин та фактів, з грубим порушенням вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608, а саме: про призначення службового розслідування позивач не був повідомлений, з наказом про призначення службового розслідування не був ознайомлений, внаслідок чого був позбавлений можливості реалізувати права, передбачені п.1, 3 розділу ІV Порядку №608 (далі - Порядок №608).
Окрім того, позивач вважає, що службове розслідування відбулося без вивчення доводів останнього та без всебічної, повної і об'єктивної перевірки обставин, які законом мали бути врахованими. Під час проведення службового розслідування не було надано оцінку обставинам неможливості виконання наказу, враховуючи надане в телефонному режимі пояснення позивача. Також, обираючи сувору міру покарання, командуванням не було враховано той факт, що жодних відомостей про те, що позивач за час несення служби не порушував дисципліну, не притягувався до відповідальності, що свідчить про його дисциплінованість.
Суд ухвалою від 28.10.2024 прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. В подальшому, ухвалою суду від 05.12.2024 розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов та матеріали службового розслідування. У своєму відзиві на позов, представник відповідача наголошує, що дисциплінарне стягнення накладено на позивача, в межах повноважень командира військової частини, обґрунтовано та законно. Крім того вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
В наданій представником позивача відповіді на відзив, останній з твердженнями про пропуск строку звернення до суду не погодився та наголосив, що лише при звільненні з Військової частини НОМЕР_1 та під час отримання розрахунку при звільненні позивачу усно повідомили про те, що відбулось службове розслідування з приводу невиконання бойового завдання, в результаті чого був підписаний наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оголошено догану та не виплачено на підставі цього наказу додаткову винагороду за вересень 2023 року. При цьому наказ про результати службового розслідування та інші документи щодо службового розслідування були отримані позивачем через свого представника у відповідь на адвокатський запит лише 23.10.2024, тобто уже після звернення ним до суду.
Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд ухвалою від 18.12.2025 відмовив у задоволенні клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .
Також, протокольною ухвалою від 18.12.2025 було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про проведення почеркознавчої експертизи. В ході розгляду справи було встановлено, що на момент проведення службового розслідування позивач проходив службу в іншій військовій частині, і надані ним в ході розслідування пояснення в телефонному режимі, були оформлені письмово, особою, яка його проводила, оскільки, порядок проведення розслідування не передбачав можливості відтворення пояснень позивача в іншій формі, окрім як письмовій. При цьому, суть наданих пояснень позивачем не заперечувалась.
Також, протокольною ухвалою від 08.01.2025 відмовлено в задоволенні клопотання про допит свідка, оскільки зазначений свідок є позивачем у справі з аналогічним предметом спору, яка розглядається Чернігівським окружним адміністративним судом.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
24.02.2022 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період 24.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію».
З 03.01.2023 по 10.09.2024 службу ОСОБА_1 проходив у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до рапорту від 25.09.2023 тимчасово виконуючим обов'язки командира НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , на виконання вимог розпорядження т.в.о. начальника штабу - заступника командуючого Сухопутних військ Збройних Сил України від 22.09.2023 №17923ДСК, ОСОБА_1 було відряджено до Військової частини НОМЕР_3 до окремого розпорядження. Зазначений рапорт зареєстровано 26.09.2023 за №117/12699.
25.09.2023 особовому складу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 було доведено усне бойове розпорядження командира 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 щодо висунення та закріплення на бойових позиціях.
ОСОБА_1 повідомив командира про неможливість виконати вищевказане завдання, так як щодо нього уже підписаний рапорт про переведення в іншу частину, та у зв'язку з тим що на той час він виконував усний бойовий наказ ТВО командира НОМЕР_2 механізованого батальйону майора ОСОБА_2 , а саме проводив дорозвідку.
Розцінюючи такі дії позивача як відмову від виконання наказу, на підставі рапорту ТВО командира НОМЕР_2 механізованого батальйону майора ОСОБА_2 від 26.09.2023 №117/12563 та наказу від 26.09.2023 №1358, відповідачем було проведено службове розслідування, за результатами якого складено Акт.
Службове розслідування продовжувалось на підставі рапорту від 21.10.2023 та наказу від 24.10.2023 №1739.
Після переведення позивача до Військової частини НОМЕР_3 , в ході проведення службового розслідування ним, в телефонному режимі, були надані пояснення з приводу невиконання бойового розпорядження. В своїх поясненнях молодший сержант ОСОБА_1 вказав, що 25.09.2023 на момент зачитування наказу командиром 3 механізованої роти, вже було підписано рапорт на його відрядження до Військової частини НОМЕР_3 , тимчасово виконуючого обов'язки командира батальйону майором ОСОБА_2 , на виконання вимог розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу-заступника командуючого Сухопутних військ України від 22.09.2023. Також зауважив, що станом на 24.09.2023 виконував усний бойовий наказ ТВО командира НОМЕР_2 механізованого батальйону майора ОСОБА_2 , а саме проводив дорозвідку. У зв'язку з цим вважав, що не відмовлявся виконувати наказ (п.3.16 службового розслідування).
Позаяк, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 відмовився від виконання бойового завдання, не будучи звільненим від виконання своїх обов'язків та не маючи при цьому медичних протипоказань, чим порушив статті 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV.
Причинами та умовами що сприяли вчиненню правопорушення відповідач вказав виснаження після минулих виходів на бойові позиції, а також неналежний морально-психологічний стан бійців.
За результатами вищевказаного службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 07.11.2023 №1854 «Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу. Даним наказом молодшому сержанту ОСОБА_1 оголошено догану за порушення військової дисципліни, яке виразилось у вказаному вище невиконанні наказу командира та позбавлено додаткової винагороди за вересень 2023 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні відносини, що склались між сторонами, врегульовані Законами України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», від 24.03.1999 №548 «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України», від 24.03.1999 №550-XIV «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII). Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частинами другою-четвертою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 4 розділу І Положення №1153/2008 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Відповідно до правових норм, зазначених в статтях 4, 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно- правовими актами. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець. Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Згідно із статтями 16 та 17 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України. При цьому, правовими нормами статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Приписами статті 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Разом з тим, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV.
Приписами статей 1 та 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна досягається, зокрема, й шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України (стаття 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Згідно із частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Відповідно до вимог статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (частина перша статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ). Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць (частина третя статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608), відповідно до якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку Порядок №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника. Згідно з вимогами пункту 9 розділу ІІІ Порядку №608 посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
В свою чергу, згідно з пунктом 3 розділу IV військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Правовими нормами розділу V Порядку №608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Аналогічні норми закріплені також і в статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, яка окрім права командира прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, вину якого повністю доведено, також передбачає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно із пунктом 2 розділу VI Порядку №608 наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Судом встановлено, що про проведення відносно позивача службового розслідування, останній був повідомлений вже після вибуття у відрядження, а тому не був ознайомлений з наказом про проведення службового розслідування.
З огляду на вказане, суд приходить довисновку, що позивач був позбавлений усіх основоположних прав, передбачених пунктом 3 розділу ІV Порядку №608, таких як: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
При цьому, праву військовослужбовця знати підстави проведення службового розслідування та бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування кореспондує обов'язок комісії або військовослужбовця офіцерського складу, якому доручено проведення службового розслідування, довести до відома особи, відносно якої проводиться таке службове розслідування, про призначення службового розслідування та підстави його проведення.
Разом з тим, для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, суб'єкт владних повноважень має з'ясувати обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку.
Однак, відповідачем не з'ясовувалися та не досліджувалися обставини щодо наявності чи відсутності у позивача поважних причин щодо не виконання вказаного бойового розпорядження, зокрема відповідачем не було досліджено та надано оцінку обставинам неможливості виконання наказу позивачем враховуючи те, що на той час він виконував усний бойовий наказ т.в.о. командира НОМЕР_2 механізованого батальйону майора ОСОБА_2 , а саме 24.09.2023 проводив дорозвідку, а також те, що саме ОСОБА_2 25.09.2023 уже був підписаний рапорт про переведення позивача з 26.09.2023 в іншу частину.
Крім того, позивачем в судовому засіданні було наголошено, що після проведеної дорозвідки саме ОСОБА_2 було прийнято рішення про перенесення підготовки штурму на 26.09.2023. В той же час, зранку 26.09.2023 позивач, отримавши корінець службового відрядження вже здав зброю та підписав належні документи.
Зазначені доводи та обставини залишилися поза межами дослідження відповідачем під час проведення службового розслідування, їм не було надано належної правової оцінки в розрізі встановлення факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та відповідності обраного відповідачем виду стягнення критеріям обґрунтованості, співмірності та пропорційності.
З наведеного убачається, що у ході службового розслідування факт вчинення позивачем службового правопорушення, у вигляді невиконання бойового розпорядження доведено не було.
Окрім того, керівництвом військової частини під час прийняття рішення за результатами службового розслідування не надано оцінку за такими критеріями, як попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби в сукупності із повним доведенням вини останнього.
Аналіз встановлених в ході розгляду справи обставин, дає підстави для висновку, що в ході службового розслідування відповідачем не вчинено дій, передбачених Порядком №608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування. Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення. Відповідачем також не спростовано, що після переведення до Військової частини НОМЕР_3 позивач жодної інформації щодо призначення службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу, ходу розслідування та прийнятих рішень не отримав, і тільки при звільненні з Військової частини НОМЕР_1 10.09.2024, під час отримання розрахунку при звільненні позивачу усно повідомили про те, що відбулось службове розслідування з приводу невиконання бойового завдання, в результаті чого був підписаний наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оголошено догану та не виплачено на підставі цього наказу додаткову винагороду за вересень 2023 року.
Відтак дії та оскаржувані рішення Військової частини НОМЕР_1 не відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, з огляду на що, позов слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування наказу від 07.11.2023 №1854 про результати службового розслідування, в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оголошення йому догани та невиплати додаткової винагороди за вересень 2023 року та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за вересень 2023 року.
Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невиконання бойового розпорядження 25.09.2023, суд зазначає про таке.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки, пов'язана з невиконанням дій особою, а в даному випадку суб'єктом владних повноважень, які вона повинна була й могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових чи інших обов'язків.
Синтаксичний аналіз змісту заявлених вимог, в сукупності із контекстом предмету спору, дає підстави для висновку, що позивач не може бути зацікавлений в притягненні його до дисциплінарної відповідальності через невиконання відповідачем свого обов'язку провести службове розслідування, належним чином оформити його та винести за результатами розслідування наказ, оскільки встановлені в ході розгляду обставини свідчать про протилежне.
Зазначене, в свою чергу, дає підстави для висновку, що заявлені вимоги помилково сформульовані в зазначений позивачем спосіб і стосуються саме оскарження дій суб'єкта владних повноважень, вчинених в ході проведення службового розслідування.
Позаяк, такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки повністю знаходять своє відображення в вимогах про визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2023 №1854, і окремого окреслення рішенням суду не потребують.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, а тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2023 №1854, в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та невиплати додаткової винагороди за вересень 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за вересень 2023 року.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повний текст рішення складено 12.02.2025.
Суддя Л.О. Житняк