11 лютого 2025 року м. Чернігів Справа № 620/1597/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо визнання позивача особою мобілізованою 24 лютого 2022 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_3 щодо переміщення позивача з Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_3 для проходження подальшої військової служби;
- визнати наказ Військової частини НОМЕР_3 від 24.02.2022 №1 про призначення старшого лейтенанта ОСОБА_1 командиром 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_4 , що прийнятий з порушенням чинного законодавства;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо визнання позивача особою, яка самовільно залишила військову частину;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що привело до порушення процедури (порядку) звільнення з військової служби, встановленої Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам частини шостої статті 161 КАС України.
Щодо строку звернення до суду.
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Як слідує зі змісту заявленого позову, позивач оскаржує наказ Військової частини НОМЕР_3 від 24.02.2022 №1 про призначення старшого лейтенанта ОСОБА_1 командиром 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, з 24.02.2022 позивач беззаперечно був обізнаним зі своїм призначенням, тобто саме з цієї дати для позивача розпочався місячний строк на оскарження такого наказу. Відтак, такий строк для позивача сплинув 25.03.2022.
Щодо інших протиправних дій відповідачів в період проходження військової служби позивачем, то з матеріалів позову неможливо встановити, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 07.02.2025, тобто із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
У свою чергу відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте жодних клопотань щодо поновлення такого строку позивачем до позовної заяви додано не було.
Крім того, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постанові 16 лютого 2022 року у справі № 9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19,від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18, від 06 травня 2020 року у справі № 9901/42/20, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/41/21 та від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/380/21 також вказано, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Підхід до розуміння поняття "зміст позовних вимог" також висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалі від 01 червня 2022 року у справі №990/81/22, де Суд вказав, що під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Поряд із цим приписами частини другої статті 245 КАС України встановлено повноваження суду у разі задоволення позову, серед яких передбачено можливість прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Аналізуючи положення статей 5, 245 КАС України у сукупності, суд доходить висновку, що встановлені КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Водночас, положеннями процесуального закону визначається, що деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. При цьому таким способам захисту повинні відповідати зазначені у позовній заяві вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду.
Так, визнанню протиправним акта індивідуальної дії кореспондує спосіб захисту права у вигляді його скасування; визнання протиправними дій кореспондує зобов'язання утриматися від їх вчинення; визнання протиправною бездіяльність-зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту поданої позивачем позовної заяви видно, що позивач не погоджується з наказом відповідача про призначення його на військову службу; переміщенням з В/Ч НОМЕР_1 до В/Ч НОМЕР_3 ; визнання особою, яка самовільно залишила військову частину; процедурою звільнення. Водночас, зі змісту прохальної частини (п. 1,2,3) видно, що позивач просить визнати протиправними дії та бездіяльність.
Таке формулювання прохальної частини позовної заяви не відповідає вимогам статей 5, 245 КАС України. Крім того, жодних аргументів на користь того, що всупереч вищезазначеним приписам КАС України належним способом захисту прав позивача у даному випадку має бути визнання таких дій або бездіяльності протиправними, у позові не наведено.
З огляду на це, враховуючи встановлену неузгодженість між предметом позову та обраним позивачем способом захисту порушеного права, суд доходить висновку про необхідність уточнення позивачем вимог поданої ним позовної заяви, з урахуванням імперативних положень частини першої статті 5, статті 245 КАС України.
Виконання вказаних вимог насамперед зумовить забезпечення завдань адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача від можливих порушень з боку суб'єкта владних повноважень та дозволить перевірити вчинення відповідачем у справі дій: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме:
- привести зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідно до положень статей 5, 245 КАС України з урахуванням мотивів цієї ухвали суду;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду та докази на підтвердження поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином в частині оскарження наказу від 24.02.2022 № 1 та дій (бездіяльності), які позивач просить визнати протиправними.
Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліку протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду та роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.І. Соломко