про залишення позову без розгляду
11 лютого 2025 р. м. Чернівці Справа №600/6126/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сіжук О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправної відмови щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки №ФС-89516/09/01/2804 від 22.09.2023; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактичним розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 відкрито провадження у справі.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач вказує про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
В обґрунтування своє позиції, відповідач зазначив, що оскільки позивач був обізнаний, що відповідачем отримано довідку про грошове забезпечення позивача №ФС-89516/09/01/2804 від 22.09.2023, тому отримавши пенсійну виплату за жовтень 2023, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав та законних інтересів. При цьому отримання позивачем листа відповідача провід мову в перерахунку пенсії не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку.
06.02.2025 на виконання указаної ухвали суду представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування даної заяви представник позивача зазначила, що згідно з статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2262-ХІІ) не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб'єкта владних повноважень. Також згідно з статтею 46 Закону № 1058-VI нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Крім того, на думку представника позивача, в даній справі слід застосувати правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 08.10.2024 у справі №580/10781/23, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та від 24.04.2018 у справі №646/6250/17.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Відповідно до актуальної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 стосовно застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, необхідно враховувати таке:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Слід зазначити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд на виконання частини п'ятої статті 242 КАС України врахував висновки постанови Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Суд, аналізуючи норми статті 122 КАС України, зазначив, що з дня отримання виплати особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась із заявою про надання їй відповідної інформації.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Тому відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18). Отримання позивачем листа відповідача від у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Отже, для соціальних судових спорів строк звернення до суду обчислюється з дати отримання відповідної суми коштів. Від висновку щодо обчислення строку з дати відповіді на звернення особи - Верховний Суд відступив.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначене є обов'язком, а не правом суду. Оскільки висновок у зазначеній справі стосується статті 122 КАС України та сформульовано для застосування судами у всіх категоріях соціальних спорів, обставини ухвалення рішення Верховним Судом у справах, що мали інші, аніж у цій, фактичні обставини, не мають правового значення. Тож відсутні підстави не враховувати актуальні висновки Верховного Суду щодо застосування статті 122 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати усі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.
В той же час, суд відхиляє посилання представника позивача на висновки викладені у постановах Верховного Суду, оскільки такі не є релевантними до цієї справи з огляду на те, що:
- у постанові від 08.10.2024 у справі №580/10781/23 питання строків звернення до суду не вирішувалось;
- у постанові від 24.04.2018 у справі №646/6250/27 інші фактичні обставини (припинення виплати пенсії позивачу як внутрішньо переміщеній особі), а також, правове регулювання не по пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-XII.
Разом з тим Верховний Суд при ухвалені 31.03.2021 постанови у справі №240/12017/17 застосував строки звернення до суду.
На переконання суду, право на звернення в суд (ініціювання вирішення спору) може ґрунтуватися з врахуванням висновків Верховного Суду (сформованій у ній позиції щодо застосування норм матеріального права), однак, такі адміністративні позови повинні бути подані в строки, встановлені процесуальним законом, а у випадку пропущення таких строків - із наведенням обґрунтованих причини, які перешкоджали чи обмежували звернення до суду.
Посилання представника позивача на встановлене статтею 51 Закону №2262-ХІІ право на перерахунок пенсії без обмеження будь-яким строком суд вважає необґрунтованим з таких підстав.
Вказана норма Закону визначає, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тобто, вказана норма стосується нарахованих сум пенсії. Належні достовірні та допустимі докази нарахування позивачу пенсії на підставі довідки №ФС-89516/09/01/2804 від 22.09.2023, відсутні. Вказана вище норма стосується матеріального строку (відповідного права пенсіонера та обов'язку органу пенсійного забезпечення), а не процесуального (щодо права особи на звернення до суду).
Заявлений предмет спору не стосується визначення права та періоду на перерахунок пенсії позивача. Натомість стосується правильності обчислення її розміру після проведеного перерахунку та обраного позивачем способу відновлення порушеного, на його думку, права на вірний розмір пенсії після такого перерахунку. Тому для таких обставин спору строк звернення до суду обчислюється саме відповідно до вимог статті 122 КАС України - з дня отримання пенсійної виплати за визначений період.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 видав позивачу довідку за №ФС-89516/09/01/2804 від 22.09.2023 про розмір грошового забезпечення за нормами станом на 05.03.2019.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Згідно статті 51 Закону № 2262-XII особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Витрати на доставку пенсії здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
Тобто, після отримання відповідачем довідки №ФС-89516/09/01/2804 від 22.09.2023 перша виплата позивачу перерахованої пенсії мала би відбутись не пізніше за жовтня 2023, як визначено статтею 51 Закону № 2262-XII.
Таким чином, позивач повинен був дізнатись про порушення його права щодо розміру пенсії після 01.11.2023, проте, до суду звернувся із даним позовом лише 31.12.2024, чим пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, шестимісячний строк звернення до суду пропущено. Оскільки поважних причин позивач та його представник не вказують та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, підстави для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду відсутні.
Частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Згідно з частиною п'ятнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої вказаної статті суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Водночас наслідки пропущення строку звернення до суду визначені у статті 123 КАС України, зокрема, частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на вищевикладене, оскільки позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення до суду, при цьому судом вжито усіх належних заходів для реалізації та забезпечення права позивача на доступ до правосуддя шляхом надання можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 171, 240 та 248 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Копію ухвали про залишення позову без розгляду надіслати учасникам справи.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна