11 лютого 2025 р. м. Чернівці справа № 600/2200/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 01.01.2020р. року по 30.08.2023р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020);
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 30.08.2020р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020);
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок додаткових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021р. по 30.08.2021р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок додаткових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2021р. по 30.08.2021р. ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.08.2021 р. по 31.12.2021 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок додаткових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 30.08.2021р. по 31.12.2021р. ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2022р. по 31.12.2022р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок додаткових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2021р. по 31.12.2022р. ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023р. по 20.05.2023р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок додаткових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2022р. по 20.05.2023р. ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час проходження військової служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні з 02.11.2018 по 30.08.2021 та у військовій частині НОМЕР_2 з 30.08.2021 по 13.11.2023 відповідачі протиправно нараховували та виплачували позивачу грошове забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Натомість, позивач вважає, що у спірні періоди проходження служби його грошове забезпечення, в тому числі додаткове, що включає грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, - повинно було обчислюватись згідно із п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (в первісній редакції), а саме: щодо періоду з 16.03.2020 року по кінець 2020 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, щодо 2021 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021, щодо періоду з 01.01.2022 року по кінець 2022 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022, щодо періоду з 01.01.2023 по 20.05.2023 - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023.
Позивач зазначив, що звертався до відповідачів щодо здійснення перерахунку його грошового забезпечення у належному розмірі, однак від НОМЕР_1 прикордонного загону станом на день подання позову відповіді не отримав, в свою чергу від військової частини НОМЕР_2 надійшов лист, яким у здійсненні перерахунку відмовлено. Вважає дії відповідачів протиправними, у зв'язку з чим з метою захисту свого порушеного права на оплату праці змушений звернутися до суду.
Ухвалою від 10.06.2024р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачам встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Військова частина НОМЕР_2 направила до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що законодавець, починаючи з 21.02.2018р. встановив (і лише підтвердив це постановою №481 від 12.05.2023р.), що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу мають визначатись шляхом множення суми у грн., (яка станом на 01.01.2018р. відповідала прожитковому мінімуму працездатних осіб) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13 і 14. Наголошував, що відповідач-2 як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише на підставі Закону, при цьому досліджуючи редакцію постанови КМУ №704, чинну на час спірних правовідносин, то в ній міститься пункт 4 в редакції постанови КМУ №103. Маючи право лише виконувати вимоги законодавства, а не змінювати чи виходити за його рамки, відповідач-2 правомірно застосував положення пункту 4 в редакції постанови №103. Таким чином, позовні вимоги, на думку військової частини НОМЕР_2 , є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
У поданому відзиві НОМЕР_1 прикордонний загін проти задоволення позовних вимог також заперечив. Зокрема, зазначив, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням по справі №826/6453/18, п.6 постанови №103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови №704 у первісній редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, у п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Таким чином, відповідач-1 вважає, що оскільки норма п.3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинність і має вищу юридичну силу ніж положення п.4 постанови №704, у редакції до внесення змін постановою №103, немає правових підстав для обчислення грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти на підставі заяви позивача.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач з 26 жовтня 2018 року по 03 жовтня 2021 року проходив службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, що підтверджується відповідними наказами від 26.10.2018р. №284-ОС та від 01.10.2021р. №439-ОС, якими його включено до особового складу загону та всіх видів забезпечення та згодом виключено з особового складу загону та всіх видів забезпечення.
У матеріалах справи наявні архівні відомості, які підтверджують виплату грошового забезпечення позивачу у період з січня 2020 року по грудень 2020 року та січня 2021 року по вересень 2021 року.
У період з 04.10.2021 року по 13.11.2023 року позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ). У період з жовтня 2021 року по грудень 2021 року, з січня 2022 року по грудень 2022 року та з січня 2023 року по листопад 2023 року перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 . Указані обставини підтверджуються наказом від 13.11.2023 року №942-ОС та архівними відомостями за названі вище періоди.
Вважаючи, що відповідачами протиправно не враховано розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та 01.01.2023 при обчисленні грошового забезпечення у періоди проходження служби (з 01.01.2020 по 20.05.2023), а також інших одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, позивач звернувся до відповідачів з відповідними заявами. Однак, відповідачами не виконано вимог позивача, що обумовило звернення останнього до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Так, 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Разом із тим, слід врахувати, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМ України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції п. 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Із наведеного вище слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
А тому, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідачів щодо обчислення та виплати позивачу починаючи з 29.01.2020 в заниженому розмірі грошового забезпечення та інших одноразових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, є протиправними.
Водночас, суд враховує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
Пунктом 1 Постанови №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Також пунктом 2 указаної постанови внесено зміну до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Викладення пункту 4 постанови №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023.
З огляду на вище викладені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для: зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону здійснити позивачу перерахунок його грошового забезпечення з 29.01.2020 по 03.10.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, 01.01.2021, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання НОМЕР_3 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) здійснити позивачу перерахунок його грошового забезпечення з 04.10.2021 по 20.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023.
Як слідує із наявної у матеріалах справи архівної відомості та наказу, яким позивача виключено з особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону позивачу матеріальна допомога на оздоровлення за 2020р. та 2021р. не нараховувалась та не виплачувалась, а тому відсутні підстави для перерахунку такої.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, відповідно такий не підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Поряд із цим, судом встановлено, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача надав суду:
- копію договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та АО "Кушнеренко та партнери", в особі старшого партнера Кушнеренка Є.Ю.;
- Акт виконаних робіт за договором правової допомоги, у якому зазначено, що правові послуги виконано в повному обсязі, за що клієнтом сплачено 7000,00грн;
- ордер;
- квитанція до прибуткового ордеру №129 від 17.05.2024р.
Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до частин 3, 4 цієї статті розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Адвокатом (АО) надано суду договір про надання правничої допомоги, Акт виконаних робіт за договором правової допомоги, у якому засвідчено надання адвокатом та прийняття замовником результатів правничих послуг згідно договору, та зазначено, що сума винагороди за надані правничі послуги, яка сплачена замовником, становила 7000,00грн.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами частини 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, згідно Акту виконаних робіт за договором правової допомоги, у якому засвідчено надання адвокатом, прийняття замовником результатів правничих послуг згідно договору про надання правничих послуг та їх оплату, такі послуги складаються з: послуги консультування щодо підстав та порядку подання позовної заяви; написання та подання адвокатських запитів; аналіз законодавства та судової практики; написання та подання позовної заяви.
У даній справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, на підставі ч.9 ст.139 КАС України, враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Так, вирішуючи зазначене питання, суд виходить із того, що:
- дана справа відноситься до справ незначної складності;
- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;
- позов носить немайновий характер;
- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.
Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 5000грн., оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору.
Відповідно до позиції Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 року у справі №808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020р. по 03.10.2021р. грошового забезпечення, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
3. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020р. по 03.10.2021р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 04.10.2021р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04.10.2021р. по 20.05.2023р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
8. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач-1 - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );
Відповідач-2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя В.О. Кушнір