про залишення позовної заяви без розгляду
11 лютого 2025 року Справа № 580/469/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15.01.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Теплова Миколи Павловича з позовною заявою до Національного університету цивільного захисту України (далі відповідач), в якій, з урахуванням поданої позовної заяви в новій редакції, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2018;
- зобов'язати Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 30.11.2018, із застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 30.06.2022, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 30.06.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:
з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії,
з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії,
з 01.01.2022 по 30.06.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- стягнути з Національного університету цивільного захисту України на користь на користь ОСОБА_1 середній заробіток розрахований у спосіб множення показника середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 на кількість днів затримки розрахунку, а саме: з 01.07.2022 по 18.07.2022 включно з урахуванням принципу співмірності виходячи з нормативної формули положень ст. 117 КЗпП України діючої у редакції на той час; та з 19.07.2022 по день фактичної виплати, але не більше шести місяців відповідно до ст. 117 КЗпП України у чинній редакції за Законом № 2352-ІХ.
Ухвалою від 04.02.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою від 05.02.2025 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надав строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
06.02.2025 представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2025 подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій посилається на те, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Вказує, що на момент виключення позивача зі списків особового складу Національного університету цивільного захисту України (30.06.2022) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувалася будь-яким строком. Тому вважає, що строк звернення до суду не пропущений позивачем.
Розглянувши подану представником заяву в порядку усунення недоліків, суд зазначає таке.
Спірними у цій справі періодами, за яких виникли правовідносини щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення є період з 01.01.2016 по 30.11.2018, та щодо нарахування позивачу грошового забезпечення у належному, на його думку, розмірі є період з 01.01.2020 по 30.06.2022.
При цьому суд врахував, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд врахував, що ч. 1 ст. 233 КЗпП України регулює правові відносини про вирішення трудового спору, у цьому випадку щодо виплати щомісячного грошового забезпечення позивача за спірний період та встановлює, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в свою чергу, регулює відносини, зокрема, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, та встановлює тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
При цьому, при звільненні з військової служби військовослужбовець має право на отримання таких виплат: грошового забезпечення; грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (на практиці мобілізованим не виплачується); одноразової грошової допомоги мобілізованим; грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткові відпустки; одноразової грошової допомоги; грошової допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Слід розмежовувати поняття «щомісячне грошове забезпечення» та «суми, що належать працівникові при звільненні».
Таким чином, строк звернення до суду хоч і є в обох випадках однаковим - 3 місяці, однак у випадку спірних виплат щомісячного грошового забезпечення такий строк обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з дня виплати таких спірних сум. Разом з тим, щодо спірних виплатах сум при звільненні такий строк обраховується з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Тобто, законодавець, встановивши різний початок перебігу строку звернення до суду, розмежував поняття у спірному випадку «щомісячне грошове забезпечення» та «суми, що належать працівникові при звільненні».
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд і запобігає зловживанням при зверненні до суду. Його відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах для відповідача.
Як встановив суд, позивач проходив службу в Національному університеті цивільного захисту України й відповідно до витягу з наказу від 30.06.2022 № 227 ОСОБА_1 , який наказом ДСНС (по особовому складу цивільного захисту) від 24.06.2022 № 346 звільнений із служби цивільного захисту, вважається таким, який здав справи і припинив виконання обов'язків за посадою; з 30.06.2022 знятий з усіх видів забезпечення, виключений з кадрів ДСНС, зі списків особового складу університету.
Таким чином, суд врахував, що позивач був звільнений зі служби у червні 2022 року. При цьому, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2018 та здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди з 01.01.2020 по 30.06.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням. Таким чином, спірними у цій справі є періоди з 01.01.2016 по 30.11.2018 та з 01.01.2020 по 30.06.2022, тобто протягом більше 4 років, під час яких позивач щомісячно отримував грошове забезпечення та відповідно був обізнаний про його розмір та складові.
Крім того, маючи сумніви щодо правильності нарахування складових його грошового забезпечення за спірний період, позивач мав реальну та об'єктивну можливість після отримання грошового забезпечення за відповідний місяць виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації щодо розміру та порядку обрахування виплачених йому складових грошового забезпечення, зокрема, суми нарахованої індексації та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020-2022 роки», з якого було обраховано грошове забезпечення.
Отже, з дня отримання виплати, працівник (службовець) вважається таким, що повинен дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулась до роботодавця із заявою про надання відповідної інформації.
У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
Слід врахувати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку через власну пасивну поведінку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду.
У свою чергу, суд зауважує, що отримання у грудні 2024 року на звернення представника позивача через більше 2 років після звільнення зі служби довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення та архівних відомостей про розмір нарахованого йому грошового забезпечення не змінює моменту, з якого позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Інших поважних підстав для поновлення строку представник позивача у заяві не вказав.
Тому позивач, звернувшись до суду 15.01.2025, пропустив тримісячний строк звернення до суду з цим позовом відповідно до вимог ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття “особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не надав належних доказів існування причин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку в зазначеній вище частині позовних вимог за спірний період.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2024 у справі № 200/5937/23.
Суд зазначає, що вказані позивачем причини пропуску не є тими об'єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали йому звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням при зверненні до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
З огляду на що, суд не встановив наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням визначеного вище висновку, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 відповідно до статті 123 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
СуддяАлла РУДЕНКО