Справа № 500/7393/24
12 лютого 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільський області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 2), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 991950022190 від 05.11.2024 про відмову в переході з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 09.01.1992 по 28.11.2024 в органах податкової служби до стажу державної служби;
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV) на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ) та здійснити нарахування (перерахунок) такої пенсії з 28.11.2024 з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 29.11.2024 №734/5/19-00-10-31 та №735/5/19-00-10-31, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 29.11.2024 звернулася з заявою про переведення її з пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII). До заяви додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії. Однак відповідач оскаржуваним рішенням від 05.11.2024 відмовив у переведенні позивача на пенсію державного службовця.
Позивач вважає відмову органу Пенсійного фонду України протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, а саме: наявність необхідного віку, страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 20 років, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Вказує, що відповідач 2 протиправно не зарахував до стажу державної служби роботу в органах державної податкової служби, бо проходження такої прирівнюється до проходження державної служби. Крім того, зазначає, що є підстави для здійснення нарахування (перерахунку) та виплати пенсії відповідно до Закону № 889-VIII з урахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих 29.11.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.
З наведених підстав позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 18.12.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.
ГУ ПФУ в Тернопільський області у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283). Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.
ОСОБА_1 у період роботи в органах податкової служби присвоювались спеціальні та персональні звання. Стаж роботи позивача на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби відсутній.
Враховуючи зазначене, в органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», в задоволенні позову просить відмовити (а.с.28-32).
ГУ ПФУ в Донецькій області у відзиві на позовну проти позову заперечує з посиланням не те, що ОСОБА_1 не має достатнього стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ. Основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Згідно наданих документів ОСОБА_1 відповідач 2 не врахував до стажу державної служби періоди роботи в Державній податковій інспекції у Тернопільському районі з 09.01.1992 по 04.11.1998, в Тернопільській міжрайонній державній податковій інспекції з 05.02.1998 по 01.08.2004, в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції з 02.08.2004 по 28.11.2024.
Щодо вимоги позивача зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 29.11.2024, то такі вважає передчасними, так як рішення з цього питання не приймалось та посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 по справі №600/947/23-а.
Відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (а.с.39-41).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Позивач 29.11.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з письмовою заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» (а.с.19 зворот). До заяви ОСОБА_1 , серед іншого, додала довідки, видані 29.11.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, №734/5/19-00-10-31 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за листопад 2024 року та №735/5/19-00-10-31 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за жовтень 2024 року, що підтверджується розпискою-повідомленням (а.с.17, 18-19, 48).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за цією заявою визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого від 05.11.2024 №991950022190 відмовлено в переході з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Саме така дата « 05.11.2024» вказані у рішенні ГУ ПФУ в Донецькій області №991950022190, проте така не може відповідати дійсності, бо позивач лише 29.11.2024 звернулася з заявою про перехід на інший вид пенсії. Суд допускає, що відповідач 2 допустився описки в написані місяця і датою прийняття оскаржуваного рішення насправді є 05.12.2024.
У рішенні зазначені умови для призначення пенсії, передбачені пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. Далі вказано, що періоди роботи посадових осіб в митних органах, органах державної фіскальної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні та спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців.
Згідно поданих документів заявниця працювала з 09.01.1992 по 04.11.1998 в Державній податковій інспекції у Тернопільському районі, з 05.02.1998 по 01.08.2004 в Тернопільській міжрайонній державній податковій інспекції, з 02.08.2004 по 28.11.2024 в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції.
Вищезазначені періоди не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, так як в цей період заявниця працювала інспектором податкової служби, начальником відділу, головним державним податковим інспектором, головним бухгалтером.
З огляду на викладене, ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» (а.с.16 зворот).
Не погодившись з таким рішенням відповідача 2, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) станом на 01.05.2016 мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктами 10-12 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та висловлена Верховним Судом в постановах від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19, від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23.
При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.
Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Предметом спору у цій справі є оцінка обставин щодо: наявності підстав для зарахування роботи в органах державної податкової служби до стажу на посадах державної служби; наявності у позивача достатнього стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII; правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком на підставі Закону № 889-VIII.
На підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі, в органах державної податкової служби, присвоєння персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці ОСОБА_1 від 20.11.1985 містяться наступні записи про її роботу за спірні періоди:
Державна податкова інспекція по Тернопільському районі,
з 09.01.1992 по 04.06.1992 прийнята на посаду державного податкового інспектора;
з 05.06.1992 по 30.05.1993 перебувала на посаді старшого державного податкового інспектора;
05.06.1992 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби ІІІ рангу;
з 31.05.1993 по 15.09.1993 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора;
з 16.09.1993 по 25.11.1996 перебувала на посаді головного бухгалтера;
18.01.1995 прийняла присягу державного службовця; присвоєно 11 ранг державного службовця;
13.02.1996 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби ІІ рангу;
Державна податкова адміністрація у Тернопільському районі,
з 26.11.1996 по 31.01.1997 перебувала на посаді головного бухгалтера начальника відділу;
з 01.02.1997 по 09.04.1998 перебувала на посаді заступника начальника відділу обліку і звітності;
17.02.1998 Державна податкова адміністрація у Тернопільському районі перейменовано в державну податкову інспекцію в Тернопільському районі;
з 10.04.1998 по 05.11.1998 перебувала на посаді заступника начальника відділу обліку звітності та прогнозування надходжень;
Тернопільська міжрайонна державна податкова інспекція,
з 06.11.1998 по 29.02.2000 перебувала на посаді заступника начальника відділу обліку звітності та прогнозування надходжень;
01.03.2000 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби І рангу;
з 01.03.2000 по 14.04.2000 перебувала на посаді виконуючого обов'язків начальника відділу обліку звітності та прогнозування надходжень;
з 15.04.2000 по 09.06.2000 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора відділу обліку, звітності та прогнозування надходжень;
з 10.06.2000 по 16.07.2002 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора відділу обліку звітності та оперативного аналізу надходжень;
з 17.07.2002 по 19.09.2003 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора відділу інформатизації та обліку;
з 20.08.2003 по 01.08.2004 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора групи адміністрування облікових показників відділу автоматизованих процесів оподаткування, обліку і звітності;
Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція,
з 02.08.2004 по 31.08.2005 перебувала на посаді заступника головного бухгалтера;
з 01.09.2005 по 08.01.2007 перебувала на посаді головного спеціаліста бухгалтерії;
з 09.01.2007 по 31.03.2008 перебувала на посаді головного спеціаліста фінансового відділу;
з 01.04.2008 по 13.11.2008 перебувала на посаді державного податкового інспектора відділу обліку та звітності;
Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Тернопільської області Державної податкової служби,
з 14.11.2008 по 26.03.2012 перебувала на посаді старшого податкового інспектора відділу обліку та звітності;
з 27.03.2012 по 30.06.2013 перебувала на посаді старшого державного податкового інспектора відділу обліку та звітності управління прогнозування, аналізу, обліку та звітності;
Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Тернопільській області,
з 01.07.2013 по 04.01.2015 перебувала на посаді старшого державного податкового інспектора відділу обліку та звітності податкових платежів та єдиного соціального внеску координаційно-моніторингового управління;
01.07.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця;
01.01.2014 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи І рангу;
Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Тернопільській області,
з 05.01.2015 по 09.02.2016 перебувала на посаді головного державного інспектора відділу обліку та звітності бюджетних та інших надходжень координаційно-моніторингового управління;
з 10.02.2016 по 18.06.2017 перебувала на посаді головного державного інспектора відділу обліку платників та зведеної звітності управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем;
з 19.06.2017 по 27.09.2018 перебувала на посаді головного державного інспектора відділу моніторингу доходів та обліково-звітних систем;
Головне управління ДФС у Тернопільській області,
з 28.09.2018 по 12.12.2018 перебувала на посаді старшого державного інспектора відділу моніторингу доходів та обліково-звітних систем Тернопільського управління;
з 13.12.2018 по 02.09.2019 перебувала на посаді заступника начальника відділу моніторингу доходів та обліково-звітних систем Тернопільського управління;
21.01.2019 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи ІІІ рангу;
Головне управління ДПС у Тернопільській області,
з 03.09.2019 по 16.12.2019 перебувала на посаді заступника начальника відділу моніторингу доходів та обліку платежів Тернопільського управління;
03.09.2019 присвоєно 6 ранг державного службовця;
з 17.12.2019 по 14.09.2020 перебувала на посаді заступника начальника відділу податкового моніторингу Тернопільського управління;
з 15.09.2020 по 16.06.2022 перебувала на посаді заступник начальника територіального відділу електронних сервісів управління електронних сервісів;
з 17.06.2022 по 28.11.2024 перебувала на посаді завідувача інформаційно-аналітичного сектору управління економічного аналізу;
04.09.2022 присвоєно 5 ранг державного службовця (а.с.9 зворот-16).
Таким чином, позивач у період з 09.01.1992 по 01.05.2016 (більше 20 років) працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймала і станом на 01.05.2016.
Стаття 25 Закону №3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).
Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим частиною третьою статті 25 Закон №3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (далі - Порядок №283).
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII “Про державну податкову службу в Україні» (був чинний до 19.11.2012, далі - Закон №509-XII).
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Частиною п'ятою статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України “Про державну службу».
Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами сьомою, восьмою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі - ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344. Так згідно з пунктом 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону України “Про державну службу», Закону України “Про державну податкову службу в Україні» дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Надалі такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
Отже, посадові особи органів державної податкової служби, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету та яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
На спростування мотивації відповідачів, суд наводить висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, у яких зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку №283.
За наведеного правового регулювання та враховуючи висновки Верховного Суду, суд приходить до переконання, що період роботи позивача в податкових органах з 09.01.1992 по 30.04.2016 (включно) зараховується до стажу державної служби. У відповідача не було підстав для незарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи з 09.01.1992 по 30.04.2016 (включно), що становить понад 20 років.
Разом з тим, у спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Донецькій області правильно зарахувало ОСОБА_1 стаж, набутий на посадах державної служби після 01.05.2016, до страхового стажу, а не стажу державної служби, а тому доводи позивача, які стосуються необхідності зарахування до спеціального стажу державної служби періодів роботи з 01.05.2016 по 28.11.2024 на відповідних посадах є необґрунтованими.
Після 01.05.2016 у зв'язку із набранням чинності Законом № 889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.
Вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Крім того, статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень Закону №1058-IV передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.
З огляду на це, суд доходить висновку, що положеннями вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема і державним службовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу як стаж державної служби.
Отож, стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується лише до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.
Повертаючись до стажу державної служби, набутого позивачем до 01.05.2016, який становить більше 20 років, суд, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 05.11.2024 (05.12.2024) про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону Закону №3723-XII є протиправним, оскільки крім наявності спеціального стажу (понад 20 років державної служби станом на 01.05.2016), виконуються й інші умови для реалізації права на одержання пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» (щодо віку - позивач досягла віку 60 років та страхового стажу, який становить більше 42 років).
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
У спірному випадку у ОСОБА_1 право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу із відповідною заявою 29.11.2024.
Стосовно того, який з відповідачів має вирішувати питання про переведення з одного виду пенсії на інший, то суд вважає, що ГУ ПФУ в Донецькій області є належним відповідачем за цією вимогою, а не ГУ ПФУ в Тернопільській області, як помилково вказує позивач.
Такого висновку суд дійшов зважаючи на те, що, відповідно до абзацу 14 пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі змінами) після реєстрації заяви (у тому числі заяви про перерахунок пенсії) та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення та перерахунок пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
У цій справі, структурним підрозділом, що відмовив в переведенні з одного виду пенсії на інший за заявою позивача від 29.11.2024, виступало ГУ ПФУ в Донецькій області. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов'язані з перерахунком пенсії позивачу.
У задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ у в Тернопільській області, яке не приймало рішення про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший слід відмовити. Такий суб'єкт владних повноважень згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 виступає лише територіальним органом, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (після її перерахунку).
Щодо позовної вимоги про врахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, то суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за нею цього права.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Тож з урахуванням наведеного вимоги позову про визначення розміру пенсії з урахуванням довідок, виданих 29.11.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, про складові заробітної плати для призначення пенсії задоволенню не підлягають (є передчасними).
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії (за наявності умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ), то позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №991950022190 від 05.11.2024 про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача 2 перевести ОСОБА_1 з 29.11.2024 (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 09.01.1992 по 30.04.2016 (включно) в органах державної податкової служби та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 484,48 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 16.12.2024 (а.с.23).
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №991950022190 від 05.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 29.11.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 09.01.1992 по 30.04.2016 в органах державної податкової служби.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769);
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, місто Слов'янськ, Донецька область, 84121, адреса для листування: вулиця Надії Алексєєнко, 106, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49008, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13486010).
Повний текст рішення складено та підписано 12 лютого 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.