Справа № 500/6984/24
12 лютого 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, оформлену довідкою від 05.10.2024 за №1508/2 та зобов'язати провести її в відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджену Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за № 402.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в медичній картці ОСОБА_1 відсутні дані, щодо проведення належного медичного огляду, не дотримано п.3.4 Порядку №402, а також те, що в належний спосіб ОСОБА_1 не було повідомлено, щодо результатів та висновків військово-лікарської комісії, що вказує на суттєві порушення, які б могли вплинути на правильність та всебічність висновку такої комісії, щодо визначення ступеню придатності позивача до військової служби. Неповний медичний огляд позивача ВЛК та порушення процедури проведення медичного обстеження не є формальними та в своїй сукупності підтверджують протиправність спірної постанови на підставі якої була видана оскаржувана довідка.
Ухвалою суду від 28.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 , врахувавши всі наявні медичні документи, винесла постанову про придатність позивача до військової служби, яка оформлена довідкою позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії № 1508/2 від 05.10.2024 року, де громадянин (військовозобов'язаний) ОСОБА_1 визнаний "Придатним до військової служби" на підставі статті - графи II розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (зі змінами від 27 квітня 2024 року № 262).
Судом встановлено, що 05.10.2024 позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .
За результатами проведеного медичного огляду четвертим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову, що оформлена довідкою №1508/2 від 05.10.2024, у відповідності до якої позивач, на підставі статті - графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ, визнаний придатним до військової служби (діагноз: здоровий).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402, зі змінами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.2.1 глави 2 Розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Відповідно до пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Згідно з п.20.1 Розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідальні за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). ВЛК мають право приймати постанови на виїзних засіданнях та у випадках визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців під час лікування за кордоном - дистанційно, на підставі оригіналів медичних та військово-облікових документів або належним чином їх засвідчених копій.
Відповідно до п.20.2 Розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК. Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.
Як було встановлено судом, постановою ВЛК, оформленою довідкою від 05.10.2024 №25546, позивач, на підставі статті - графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ, визнаний придатним до військової служби (діагноз: здоровий). Відповідно до картки обстеження та медичного огляду (за формою згідно з додатком 13 до Положення №402) ОСОБА_1 , 05.10.2024 був оглянутий лікарями військово-лікарської комісії, пункт 10 зазначеної Карти “Інформація про стан мого здоров'я надана мною у повному обсязі. Попереджений про надання неповної та недостовірної інформації». У картці обстеження та медичного огляду № 5337 (протокол засідання №220) від 5 жовтня 2024 року Позивач ОСОБА_1 від проставлення особистого підпису відмовився (підтверджується підписами трьох свідків), що свідчить про доведеність останньому рішення ВЛК та підтвердження достовірності інформації щодо стану свого здоров'я.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16.
Отже, до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. У спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Також суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, який підлягає врахуванню до спірних правовідносин.
Відтак, у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно поставлених йому діагнозів та ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до ВЛК вищого рівня, чи Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови. Позивач до комісії вищого рівня не звертався, доказів протилежного суду не надано.
При цьому судом не встановлено протиправності дій військово-лікарської комісії під час проведення медичного огляду та обстеження позивача і прийняття оскаржуваної постанови, оформленої довідкою від 05.10.2024 №25546.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
То ж, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Таким чином, суд приходить до переконання, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування спірної постанови військово-лікарської комісії до задоволення не підлягає, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 12 лютого 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи: позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.