12 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/892/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІС-ГРУП" (далі - заявник) про забезпечення позову до подання позовної заяви,
Заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить зупинити стягнення на підставі постанови в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ 107001 від 28.01.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Заява по суті мотивована тим, що 16.12.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу, що належить товариству, за результатами якої складено відповідний акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР064106 від 16.12.2024. На підставі зазначеного акту 28.01.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті було винесено постанову № ПШ 107001 від 28.01.2025, якою до товариства застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн. Заявник не погоджується із зазначеною постановою, вважає її протиправною та має намір підготувати та у найкоротший строк звернутись до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та її скасування. При цьому вказує, що постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу № ПШ 107001 від 28.01.2025 року (як виконавчий документ) може бути подана на примусове виконання до органів Державної виконавчої служби у разі несплати цього штрафу у строк, встановлений Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області. Таким чином, заявник вважає, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. Крім того, не вжиття відповідних заходів призведе до незаконного стягнення коштів в значній сумі, яка є значною для товариства в тяжких умовах війни.
Згідно з ч.1 ст.153 КАС України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 154 КАС України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 4 статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, ч.2 ст.151 КАС України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. До того ж, забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику - до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються лише у виключних виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Викладене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ч.4 ст.15 Закону № 1404 за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Дійсно, постанова №ПШ 107001 від 28.01.2025 про застосування до ТОВ "ОЛІС-ГРУП" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 грн, яку заявник має намір оскаржити в судовому порядку, є виконавчим документом. Однак, заявником не надано до суду письмових доказів звернення такої постанови до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Більш того, за відсутності доказів звернення оскаржуваної постанови до виконання та за наявності законодавчо встановлених пресічних строків звернення таких постанов до виконання, забезпечення позову шляхом зупинення виконання оскаржуваної постанови буде неспівмірним у даній справі.
Також, судом не виявлено очевидних ознак протиправності постанови №ПШ 107001 від 28.01.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу, як того вимагає п.2 ч.2 ст.150 КАС України.
Наведені заявником доводи про протиправність постанови потребують з'ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для зупинення її дії до винесення рішення по справі, як заходів забезпечення позову.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суд,
В задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІС-ГРУП" про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Копію ухвали невідкладно надіслати заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА