про відмову в задоволенні відводу судді
12 лютого 2025 року 320/2270/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід судді Колеснікової І.С., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Т.в.о голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької РДА, Головного управління Національної поліції у м.Києві про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із позовом до Т.в.о голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької РДА, Головного управління Національної поліції у м.Києві, в якому просять суд:
- визнати протиправними дії і бездіяльність Калашника - 1, Калашника - 2, службових осіб Дарницької РДА, Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької РДА, Дарницької поліції, що являється причинно-наслідковим зв'язком протиправного позбавлення безумовного права на житлову субсидію в період часу з травня 2018 по січень 2025 року;
- визнати протиправним позбавлення житлової субсидії за період з травня 2018 року по січень 2025 року;
- скасувати Рішення УСВП №1 про позбавлення житлової субсидії як незаконне;
- стягнути солідарно із співвідповідачів на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму протиправно невиплаченої державної нежитлової субсидії за період з травня 2018 по січень 2025 року в сумі 166 665,73 грн;
- з врахуванням уже притягування до кримінальної відповідальності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , П'ятниківського в рамках провадження у К/П, - постановити окрему ухвалу суду стосовно Калашника-1 і Калашника-2 з надсиланням її для розгляду і вирішення питання кримінальної відповідальності Калашника-1 і Калашника-2 Прокурором САП, а також з надсиланням цієї окремої ухвали уповноваженому слідчому Головного слідчого управління Служби безпеки України для вирішення Слідчим ГСУ СБУ питання кримінальної відповідальності за можливий зв'язок та колабораціоністську діяльність всіх винуватих службових осіб Дарницької РДА, УСВП Дарницької РДА, Дарницької Поліції та інших установ з ворожою Україні спецслужбою, - КДБ РБ та іншими Лукашенківськими структурами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без руху та встановлено позивачам десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
06 лютого 2025 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1., ОСОБА_2 про відвід судді Колеснікової І.С. по справі №320/2270/25, яка обґрунтована протиправним неврученням копії судового рішення заявникам.
Відповідно до ухвали суду від 07.02.2025 визнано відвід судді Київського окружного адміністративного суду Колеснікової І.С. в адміністративній справі №320/2270/25 необґрунтованим. Вирішено передати матеріали справи для вирішення питання про відвід судді Колеснікової І.С. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2025 справа розподілена судді Леонтовичу А.М., передана згідно реєстру.
Ознайомившись зі змістом поданої заяви судом встановлено, що заявлений позивачем відвід обґрунтовується наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності головуючого судді.
Фактично, в якості підставою, яка викликає сумніви у неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду справи, позивачі зазначають незгоду зі способом надсилання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 про залишення позовної заяви без руху.
Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Крім того, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
В силу положень частини четвертої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Суд також зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у рішенні Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії" викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Доводи позивача побудовані лише на його суб'єктивних припущеннях.
З аналізу поданої позивачем заяви про відвід судді від розгляду справи вбачається, що останній в обґрунтування такої заяви зазначає основною підставою в цілому для відводу, не погодження з процесуальними діями, вчиненими суддею під час підготовки до розгляду даної адміністративної справи.
Зокрема, заявники зазначають про протиправність неврученням копії судового рішення.
Разом із тим, згідно матеріалів справи, копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачам було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Водночас згідно з положеннями частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність обставин, передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності головуючого судді у справі.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, виходячи з викладеного вище в сукупності та виходячи з аналізу аргументів позивача вбачається, що останній фактично не погоджується з процесуальними діями суду, що в свою чергу, з урахуванням приписів процесуального законодавства, не може свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.
Суд зауважує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі №9901/673/18 та від 04.10.2018.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви заявників та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41, 243, 256 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід судді Колеснікової І.С., у справі №320/2270/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Т.в.о голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької РДА, Головного управління Національної поліції у м.Києві про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Леонтович А.М.