11 лютого 2025 року справа №640/11028/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України до Державного підприємства «Українські інформаційні та телекомунікаційні мережі» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі,-
Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державного підприємства «Українські інформаційні та телекомунікаційні мережі» (01001, м. Київ, вул. Городецького, 11-б, код ЄДРПОУ 37241072), в якому просить суд надати дозвіл на реалізацію майна Державного підприємства "Українські інформаційні та телекомунікаційні мережі", яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на день звернення з позовною заявою до суду за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 536979,58 грн. Позивач зазначав, що Товариству у встановленому правовими нормами порядку направлялись вимоги про сплату податкового боргу, проте заборгованість у добровільному порядку погашена не була, що зумовило звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення відповідних коштів. Водночас, направлені до банківських установ інкасові платіжні доручення були повернуті без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках. За таких обставин позивач зазначав, що погасити податковий борг Товариства можливо виключно за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 25 жовтня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання вимог Закону №2825-IX упровідним листом від 19.01.2023 №03-19/11028/23 матеріали справи №640/11028/22 передано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 12.01.2024 №1593).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, відтак, суд вирішує спір на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Державне підприємство «Українські інформаційні та телекомунікаційні мережі» перебуває на обліку ГУ ДПС у м. Києві та є платником податків за основним місцем обліку.
Відповідно до баз даних ГУ ДПС у м. Києві, картки особового рахунка платника податків за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 536 984,14 грн.
Сума податкового боргу перед бюджетом є узгодженою та виникла з наступних підстав.
Податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу №27817-10 від 08.04.2020 та прийнято рішення про опис майна в податкову заставу від 08.04.2020 №27817-10.
Крім того, було здійснено опис майна у податкову заставу та складено акт опису майна у податкову заставу № 50/26-15-10-07-27 від 16.06.2020.
В зв'язку з наявністю податкового боргу у відповідача, ГУ ДПС у м. Києві звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.
За результатами розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва винесено рішенням по справі № 640/10989/19 від 02.09.2019, в якому позов ГУ ДПС у м. Києва задоволено.
З метою вирішення справи про стягнення коштів на користь бюджету, виконання податкових зобов'язань відповідачем, ГУ ДПС у м. Києві неодноразово вживались заходи, зокрема, оформлювались інкасові доручення, з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків. Проте, банк відмовляв у прийнятті до виконання зазначених доручень у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках платника податків.
Вважаючи, що ГУ ДПС у м. Києві вжито всіх необхідних та вичерпних заходів з метою погашення податкового боргу відповідача, які не дали позитивних результатів та суму узгоджених зобов'язань не сплачено, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковою заставою є спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
За правилами пунктів 87.1, 87.2 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За правилами пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, ПК України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів для погашення податкового боргу: спочатку вчиняються дії для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі якщо сума коштів, отримана в результаті продажу майна платника податків, є недостатньою для погашення податкового боргу платника податків, податковий керуючий здійснює додатковий опис майна у податкову заставу в порядку, визначеному статтею 89 цього Кодексу (пункт 95.24 статті 95 ПК України).
Таким чином, податковий борг платника може бути погашений за рахунок будь-якого його майна, переданого в податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, приймається на підставі рішення суду.
В свою чергу, обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків-боржника у податковій заставі.
Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 440/14765/21.
Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом здійснювалися послідовні дії (передбачені законодавством) щодо погашення податкового боргу відповідачем, які повинні передувати зверненню до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Так, судом встановлено, що за відповідачем обліковується узгоджена сума податкового боргу; відповідачем було винесено податкову вимогу від 08.04.2020 №27817-10; у платника наявне майно в податковій заставі, що підтверджено актом опису від 16.06.2020 року №50/26-15-10-07-27; в судовому порядку стягувались кошти на користь бюджету, що підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2019 по справі № 640/10989/19; з метою примусового списання коштів з рахунків платника податків, оформлялись та направлялись інкасові доручення, які були повернуті в зв'язку із відсутністю коштів на рахунках у банку.
Тобто, за результатом вжитих заходів податковий борг залишився не погашеним.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки до бюджету відповідач не сплатив, наявність у нього податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявністю підстав для задоволення позову.
За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивачем не надано до суду доказів понесення вказаних вище витрат, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) задовольнити повністю;
Надати дозвіл на реалізацію майна Державного підприємства "Українські інформаційні та телекомунікаційні мережі", яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.