Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про забезпечення позову
10 лютого 2025 року Справа №200/911/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крилової М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 (до подання позовної заяви), -
10 лютого 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви).
В поданій заяві заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
зупинення дії висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.02.2025 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби до винесення у справі рішення по суті;
зупинення процедури направлення для несення служби до військових підрозділів Збройних сил України до винесення у справі рішення по суті;
зобов'язання звільнити з утримання ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що 05.02.2025 року заявник перебував по роботі у місті Одеса, де зранку був зупинений патрульною поліцією, яка примусово мене доставила до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що його примусово поставили на облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 та провели дистанційно медичний огляд штатного ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 за яким визнали придатним до військової служби. На зауваження заявника, що він є непридатним за медичними показниками працівники ВЛК не реагували.
Зазначає, що ним надавались ВЛК консультативний висновок хірурга від 02.09.2024 року про наявність у нього пупкової грижі без непрохідності та гангрени, призначено планове оперативне лікування, проте вказаний висновок лікаря працівник ВЛК не прийняв до уваги та відмовився оглянути з приводу підтвердження діагнозу зазначеного хірургом.
Вказує, що службовими особами ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 порушуються права у зв'язку із чим його життю загрожує реальна небезпека, так як із внесених неправдивих даних до висновку ВЛК та визнання придатним до військової служби спотворено мою здатність до фізичних навантажень на військовій службі та утворює у інших людей (майбутнього командування) хибну уяву про фізичну спроможність виконувати бойові задачі. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до завершення мобілізаційної процедури відносно заявника, а тому судове рішення не поновить його порушені права.
Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
З доданих до позовної заяви документів та пояснень представника позивача вбачається, що 05.02.2025 позивач проходив медичний огляд та згідно відомостей з мобільного застосунку «Резерв+» його було визнано повністю придатним до військової служби.
Висновок військово-лікарської комісії про ступінь придатності до військової служби, ОСОБА_1 вважає протиправним та має намір оскаржити його у суді.
Однак, на даному ж етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваних дій та рішення суб'єкта владних повноважень, адже, встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу. Більше того, у матеріалах справи відсутній оскаржуваний висновок ВЛК.
Водночас, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Так, відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм, видно, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
При цьому особа, яка вважає, що є непридатною до військової служби за станом здоров'я, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується в тому числі виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Тобто, у разі винесення такого наказу щодо ОСОБА_1 , останній набуде статусу військовослужбовця, і будь-яке рішення у цій справі не поновить його право. Фактично, у разі задоволення позову у цій справі, неможливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову. У даному разі суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд вважає, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі його посадових осіб вчиняти дії, пов'язані із призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду.
Разом з цим, заява про забезпечення позову в частині зобов'язання звільнити з утримання ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволенню не підлягає, оскільки оскарження адміністративного затримання не здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості та гуманізму, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, у спосіб, зазначений судом.
Відповідно до частини восьмої статті 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
За приписами статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви) - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі його посадових осіб вчиняти дії, пов'язані із призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду.
В іншій частині заяви - відмовити.
Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя М.М. Крилова