12 лютого 2025 рокуСправа №160/33143/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
16 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 03.08.2009; з 05.08.2009 по 31.12.2014; та з 01.01.2015 по 29.02.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 03.08.2009; з 05.08.2009 по 31.12.2014; та з 01.01.2015 по 29.02.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 12.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач призначив пенсію за віком, проте відмовив у зарахуванні періодів роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки, на думку позивача, заклад у якому працювала позивач відноситься до закладів охорони здоров'я, який дає право на обчислення стажу в подвійному розмірі.
На звернення позивача, відповідач відмовив у зарахуванні у подвійному розмірі період роботи в закладі охорони здоров'я, робота яких дає право на обчислення стажу у подвійному розмірі.
З урахуванням наведеного, позивач не погоджується з діями відповідача та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 19 грудня 2024 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 262 Кодексу адміністративного України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС Україна) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно із ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.
31.01.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відзив на позовну заяву, де зазначило, що період роботи у закладах (відділеннях) охорони здоров'я, стаж роботи в яких зараховується у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» з 01.01.2004 застосовується виключно для визначення права на призначення пенсії, але при обчисленні індивідуального коефіцієнту стажу додатково не зараховується і на розмір пенсії не впливає.
Для зарахування позивачу стажу роботи з 01.01.2004 по 03.08.2009 в Дніпропетровській виправній колонії № 89, з 05.08.2009 по 31.12.2014 в Комунальному закладі «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня», з 01.01.2015 по 31.05.2018 в Комунальному закладі «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер», з 01.06.2018 по 31.08.2021 в Комунального підприємства “Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання “Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» та з 01.09.2021 по 29.02.2024 в Комунального підприємства “Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» у подвійному розмірі відсутні законні підстави.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копію паспорта НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 28.12.2015 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію обчислено при страховому стажі 42 роки 01 місяць 20 днів, у тому числі стаж роботи за Списком № 2 - 19 років 3 місяці 23 дні.
Згідно із записів трудової книжки НОМЕР_3 від 07.06.1982, вкладишу НОМЕР_4 від 31.12.2014 до трудової книжки та розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 з 03.04.2000 по 03.08.2009 роки працювала в Дніпропетровській виправній колонії № 89 на посаді палатної медичної сестри міжобласної туберкульозної лікарні для засуджених.
12.11.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати її пенсії, з урахуванням при її обчисленні періодів роботи з 01.01.2004 по 03.08.2009, з 05.08.2009 по 31.12.2014 та з 01.01.2015 по 29.02.2024 роки у подвійному розмірі, так як остання у зазначені періоди роботи працювала на посадах, що передбачають пільгове обчислення згідно до ст. 60 Закону України « Про пенсійне забезпечення».
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 05.12.2024 відмовило позивачу у її задоволенні, зазначивши про відсутність законних підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи, про які йдеться у заяві, у подвійному розмірі. Також, Відповідач повідомляє, що період роботи у закладах (відділеннях) охорони здоров'я, стаж роботи в яких зараховується у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з 01.01.2004 застосовується виключно для визначення права на призначення пенсії, але при обчисленні індивідуального коефіцієнту стажу додатково не зараховується і на розмір пенсії не впливає.
Не погодившись з діями відповідача стосовно не зарахування період роботи в закладі охорони здоров'я з 01.01.2004 по 03.08.2009; з 05.08.2009 по 31.12.2014; та з 01.01.2015 по 29.02.2024 у подвійному розмірі, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) відповідно до Конституції України гарантовано всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи та період роботи, є трудова книжка, оригінал, якої надавався до Відповідача для призначення пенсії.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липни 2003 року (далі - Закон № 1058-ІV), виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону Закон № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУвід 09.07.2003 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу приписів статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 № 2801-XII (зі змінами та доповненнями), заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
У розумінні статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 № 1489-III, психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (зі змінами та доповненнями), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із записів трудової книжки НОМЕР_3 від 07.06.1982, вкладишу НОМЕР_4 від 31.12.2014 до трудової книжки та розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 з 03.04.2000 по 03.08.2009 роки працювала в Дніпропетровській виправній колонії № 89 на посаді палатної медичної сестри міжобласної туберкульозної лікарні для засуджених.
Вимоги статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII є чинними, неконституційними визнані не були, відтак пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах, передбачені цієї статтею, надаються працівнику закладу охорони здоров'я під час призначення пенсії як до так і після 01.01.2004.
Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача, що пільговий стаж позивача не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є хибними. Вказаний Закон жодних обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії не містить.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Під час розгляду справи суд встановив і не заперечується відповідач, що протягом спірного періоду позивачка працювала у інфекційних закладах охорони здоров'я.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З урахуванням викладеного, суд визнає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 03.08.2009; з 05.08.2009 по 31.12.2014; та з 01.01.2015 по 29.02.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі.
На захист порушеного права позивача, суд зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 03.08.2009; з 05.08.2009 по 31.12.2014; та з 01.01.2015 по 29.02.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі.
З метою ефективного та повного захисту прав позивача, суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України виходить за межі позовних вимог, обирає належний спосіб захисту порушеного права та зобов'язує Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 про перерахунок пенсії у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
При цьому, не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання відповідача перерахувати пенсію, оскільки вказані вимоги є передчасними та зазначеним діям передує належний розгляд заяви про перерахунок пенсії.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справ
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
З системного аналізу наведених у справі обставин, суд зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією від 13.12.2024 року.
Отже, оскільки основну позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 03.08.2009; з 05.08.2009 по 31.12.2014; та з 01.01.2015 по 29.02.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 03.08.2009; з 05.08.2009 по 31.12.2014; та з 01.01.2015 по 29.02.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 про перерахунок пенсії у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки та зарахованих періодів роботи позивача у подвійному розмірі цим судовим рішенням.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук