12 лютого 2025 рокуСправа №160/32200/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
04.12.2024 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.06.2024 року та 10.07.2024 року форми «Ф»:
№1580146-2416-0419 - UA12040170000019083 на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму - 100818,00 гривень;
№1305961-2416-0419 - UA12040170000019083 на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму - 112580,10 гривень;
№1305963-2416-0419 - UA12040170000019083 на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму - 109219,50 гривень;
№1305964-2416-0419 - UA12040010000018960 на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму - 754,54 грн., на загальну суму - 323 372,14 гривень.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.06.2024 та 10.07.2024 на загальну суму 323 372,14 грн, за якими визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем з порушенням п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України у зв'язку із тим, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об'єктом оподаткування, оскільки належить до будівель промислового призначення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 30.12.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
24.12.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку надання відзиву, у зв'язку з тим, що виникла необхідність звернення до профільних структурних підрозділів для отримання інформації, що потребує бульш тривалого часу.
Частиною 2 статті 121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, а також з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного вирішення справи, суд продовжив відповідачу строк на подачу відзиву на позов.
02.01.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності позивача перебувають об'єкти нерухомого майна: комплекс будівель загальною площею 1680,3 кв.м. та нежитлова будівля загальною площею 99,5 кв.м. до 19.08.2022, у зв'язку з чим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Твердження позивача, що належні будівлі нежитлової нерухомості не є об'єктом оподаткування, відповідно до абз. «є» пп.266.2.2 п.266.1 ст.266 ПК України є безпідставними, оскільки позивачем не було надано жодного доказу використання таких об'єктів нерухомості у промисловому виробництві, у зв'язку з чим податкові зобов'язання нараховані правомірно. Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими відповідно до вимог діючого законодавства. На підставі викладеного у задоволенні позову просила відмовити.
21.01.2025 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові докази разом з додатковими поясненнями, в яких представник непогоджувалась з доводами відповідача викладеними у відзиві на позов, звертала увагу суду, що доказів використання позивачем належних йому на праві власності об'єктів нерухомості у будь-який інший, відмінний від власної господарської діяльності, а також те, що зазначена нерухомість здається позивачем в оренду чи лізинг відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку 2 групи.
Основний вид діяльності згідно Класифікації видів економічної діяльності: 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів.
Крім того, згідно з відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань додатковими видами діяльності за КВЕД є: 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування напоями та тютюновими виробами; 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 49.42 - надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 - складське господарство; 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебувають наступні об'єкти нерухомого майна:
- комплекс будівель загальною площею 1680,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Частка власності 1/1;
- нежитлова будівля загальною площею 99,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 і. Частка власності 1/1. Дата припинення права власності - 19.08.2022.
За висновками податкового органу такі об'єкти нерухомості, відповідно до вимог пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку з чим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно податкових повідомлень-рішень форми «Ф», а саме:
- податкове повідомлення-рішення №1580146-2416-041-UA12070170000019083 від 10.07.2024 на суму 100 818,00 грн за 2021 рік - за об'єкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 1680,3 кв.м.;
- податкове повідомлення-рішення №1305961-2416-0419-UA12070170000019083 від 04.06.2024 на суму 112 580,10 грн за 2023 рік - за об'єкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 1680,3 кв.м.;
- податкове повідомлення-рішення №1305963-2416-0419-UA12070170000019083 від 04.06.2024 на суму 109 219,50 грн. за 2022 рік - за об'єкт нерухомого майна комплекс будівель загальною площею 1680,3 кв.м.;
- податкове повідомлення-рішення №1305964-2416-0419-UA12070170000018960 від 04.06.2024 на суму 754,54 грн за 2022 рік - за об'єкт нерухомого майна нежитлова будівля загальною площею 99,5 кв.м.
Податкові повідомлення-рішення від 04.06.2024 надіслано Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків та вручені 12.06.2024, від 10.07.2024 вручено 16.07.2024, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та не заперечувалось позивачем.
Отже, спір між сторонами виник з підстав обґрунтованості нарахування відповідачем суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 - 2023 роки.
Вирішуючи спір по суті пред'явлених вимог, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
За правилами пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Правовідносини щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюються ст. 266 ПК України.
Положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно із пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно і пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно із пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Пунктом 4.3 ст. 4 ПК України встановлено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Відтак з аналізу наведених норм слідує, що у разі наявності об'єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов'язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Порядок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем та розрахунок нарахованого податку не оспорюється, водночас ставиться під сумнів визначення об'єкту оподаткування як такого, з приводу чого суд зазначає наступне.
Перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінних від земельної ділянки, визначено у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Вказаний перелік є вичерпний.
Відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266ПК України, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - FКВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
За положеннями пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").
Відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Разом з тим, з аналізу пп."є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України слідує, що не лише цільове призначення будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об'єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Застосування п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.10.2023 у справі №160/11472/19, від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 25.03.2020 у справі №280/5332/18, від 20.02.2020 у справі №819/1537/17, від 15.05.2018 у справі №806/2461/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. є п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов:
1) об'єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
2) використовується за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;
3) не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об'єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Під час розгляду справи судом встановлено, що за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у позивача обліковується інформація про перебування у власності об'єкта нерухомого майна: комплекс будівель, загальною площею 1680,3 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський р-н, смт. Кринички вул. Героїв Чорнобиля, буд.37. Частка власності 1/1.
Земельна ділянка під нерухомим майном також знаходиться у приватній власності позивача, що підтверджується Державним актом на право власності на землю.
Згідно технічного паспорта нежитлові будівлі, загальною площею 1680,3 кв.м., які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Кринички, вул. Героїв Чорнобиля буд. 37, частка власності 1/1, складаються з наступних об'єктів:
- об'єкт - Будівля приймального цеху (літ. А згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1251;
- об'єкт - Склад (літ. Б-2, згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1252;
- об'єкт - Вагова (літ. В-1, згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1251;
- об'єкт - Навіс вагової (літ. Д-1, згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1251;
- об'єкт - Склад (літ. Е-1, згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1252;
- об'єкт - Цех по переробці рослинної олії (літ. Ж-1, згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель споруд» - 1251;
- об?єкт - Склад гараж (літ. 3 -1, згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1252;
- об'єкт - накопичувальна (літ. К-1, згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1251;
- об'єкт - Господарська будівля (літ. Л -1, згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1251;
- об'єкт - Господарська будівля (літ. М -1, згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1251;
- об'єкт - Господарська будівля (літ. Н-1, згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1251;
- об'єкт - Офісна будівля (літ. О -2, згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1251;
- об'єкт - Літній душ (літ.к., згідно Звіту), код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1251;
- об'єкт - Вбиральня (літ. т, згідно Звіту) код згідно до національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» - 1251.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (діяв до 31.12.2023), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами).
Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промислові та склади віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади».
Також, відповідно до класифікатора будівель і споруд (НК 018:2023) нежитлові приміщення, власником яких є позивач, відносяться до категорії 1251 «Промислові будівлі».
Крім того, згідно Звіту ТОВ «СТРОЙИМПЕКС» про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж комплексу, об'єкт нерухомості за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Кринички, вул. Героїв Чорнобиля буд. 37, відноситься до класу 1251 «Промислові будівлі».
Таким чином, нежитлові будівлі, загальною площею 1680,3 кв.м. за своїм функціональним призначенням відноситься до класу будівель промисловості.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що об'єкт оподаткування належить до будівель промисловості групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та до категорії 1251 «Промислові будівлі» відповідно до класифікатора будівель і споруд (НК 018:2023).
Як встановлено судом, позивач як фізична особа-підприємець у звітних 2021 -2023 роках здійснював такі види діяльності за КВЕД: 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів.
Згідно заяви позивача від 22.02.2027 №4447, місцем здійснення підприємницької діяльності є смт. Кринички, Дніпропетровської області.
Судом встановлено, що іншої нежитлової нерухомості, яка придатна для здійснення такої діяльності, у власності або користуванні позивача у 2021-2023 роках не перебувало, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Доказів того, що нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , у 2021-2023 роках здавались власником - ОСОБА_1 в оренду, лізинг, позичку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в ході розгляду справи не надано, як і не надано доказів на спростування використання нерухомості у господарській діяльності позивача у 2021-2023 роках.
Натомість із аналізу долучених позивачем до матеріалів справи доказів у їх сукупності можна зробити висновок, що такий об'єкт нерухомості дійсно використовувався позивачем у його господарській діяльності.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на ту обставину, що позивачем не надано доказів того, що об'єкти нерухомості використовувалися ним у господарській діяльності та останній не подавав до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП із зазначенням інформації про об'єкти оподаткування власні чи орендовані, суд вважає безпідставними, оскільки факт неподання суб'єктом господарювання повідомлення за формою №20-ОПП є підставою для накладення штрафу, проте, не є доказом того, що такі об'єкти не використовувалися у власній господарській діяльності.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на застосування податкової пільги, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, щодо такого нерухомого об'єкту, а тому податкові повідомлення-рішення від 04.06.2024 №1305961-2416-0419-UA12070170000019083 на суму 112 580,10 грн за 2023 рік, від 04.06.2024 №1305963-2416-0419-UA12070170000019083 на суму 109 219,50 грн за 2022 рік та від 10.07.2024 №1580146-2416-041-UA12070170000019083 від 10.07.2024 на суму 100 818,00 грн за 2021 рік, є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.06.2024 №1305964-2416-0419-UA12070170000018960 на суму 754,54 грн за 2022 рік, суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи судом встановлено, що у позивача у власності перебував об'єкт нерухомого майна нежитлової будівлі, загальною площею 99,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 і. Частка власності 1/1.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.08.2022 позивач продав та передав у власність іншої особи цей об'єкт нерухомого майна.
Отже, дата припинення права власності - 19.08.2022.
З оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.06.2024 №1305964-2416-0419-UA12070170000018960 вбачається, що останнє прийнято відповідачем за 2022 рік, тобто за той час, коли нежитлової будівлі, загальною площею 99,5 кв.м., перебували у власності позивача, до моменту продажу.
Рішенням Божедарівської селищної ради №18-10/VIII від 30.06.2021 встановлено ставку податку у розмірі 0,2% від мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного (податкового) року (за 2022 рік - 6500* 0,2 %= 13,00 грн./м.кв.).
Отже, за об'єкт нерухомого майна нежитлова будівля, загальною площею 99,5 кв.м., позивач за 2022 рік мав сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 754,54 грн (13 грн./м.кв. * 99,5 кв.м. / 12міс.* 7 міс. = 754,54 грн.).
Посилання позивача на ту обставину, що на цей час він не є власником нежитлової будівлі, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є протиправним, суд вважає безпідставним, оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 754,54 грн нарахований контролюючим органом за період перебування об'єкта нерухомості у власності позивача.
Інших доводів протиправності податкового повідомлення-рішення 04.06.2024 №1305964-2416-0419-UA12070170000018960 позивачем не наведено.
За таких обставин, нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно із податковим повідомленням-рішенням 04.06.2024 №1305964-2416-0419-UA12070170000018960 за 2022 рік у сумі 754,54 грн, є правомірним, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3233,22 грн, що документально підтверджується квитанцією №1 від 29.11.2024.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в сумі 3226,17 грн, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопільська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.07.2024 №1580146-2416-041-UA12070170000019083 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на суму 100 818,00 грн, за об'єкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 1680,3 кв.м.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.06.2024 №1305963-2416-0419-UA12070170000019083 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік на суму 109 219,50 грн, за об'єкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 1680,3 кв.м.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.06.2024 №1305961-2416-0419-UA12070170000019083 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік на суму 112 580,10 грн, за об'єкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 1680,3 кв.м.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (40005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17а, код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 3226,17 (три тисячі двісті двадцять шість гривень сімнадцять копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець