12 лютого 2025 р.Справа №76зп-25/160/1423/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови (висновку) від 25.11.2024р., визнання протиправними дії, -
20.01.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням виправленої позовної заяви від 03.02.2025р., просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову (висновок) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.11.24р. відносно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії відповідача щодо видачі позивачу повістки для призову на військову службу під час мобілізації від 25.11.24р.
07.02.2025р. через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просить забезпечити позов, а саме:
- зупинити дію постанови (висновку) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.11.24р. до набрання законної сили рішенням у даній справі;
- заборонити відповідачу вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відносно позивача, у т.ч. видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Вказана заява обґрунтована тим, що в застосунку Резерв+ з'явилося повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 про порушення позивачем правил військового обліку, де відображається інформація про придатність до проходження військової служби на підставі постанови ВЛК від 25.11.2024р., яка є предметом оскарження у цій справі, що є підставою для адміністративного затримання позивача та доставлення його до відповідача; окрім того, заявник вказує на те, що із наведених у позові та заяві обставин вбачається очевидна протиправність оскаржуваного рішення на підставі якого відповідачем було вчинено протиправні дії, а саме: мало місце не проведення медичного огляду позивача лікарями і не проведення медичних досліджень попри скарги позивача на здоров'я, встановленням діагнозу без медичних документів, що, на переконання представника позивача, є, у тому числі, і очевидним порушенням відповідачем процедури проведення ВЛК. Прийняття відповідачем очевидно протиправного оскаржуваного рішення не може вважатися правомірним, а тому заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю - ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.
За приписами п.п. 1, 2 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; встановленням заборони відповідача вчинити певні дії.
У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, представником позивача ні до позову, ані до заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем вживаються заходи до призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період (відсутні докази отримання повістки чи мобілізаційного розпорядження, оголошення у розшук та інше), тому підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді заборони у адміністративного суду відсутні.
При цьому, є безпідставними посилання заявника у заяві про забезпечення позову на те, що в застосунку Резерв+ з'явилося повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 про порушення позивачем правил військового обліку, оскільки додана до заяви інформація з застосунку Резерв+ таких відомостей не містить.
Також слід зазначити, що у адміністративних справах з приводу оскарження актів індивідуальної дії, в даному випадку, постанови (висновку) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.11.24р., зупиняючи дію цієї постанови з підстав очевидності протиправності спірного рішення та очевидності порушення процедури проведення ВЛК, на чому наполягає представник позивача у заяві про забезпечення позову, що судом не може бути перевірено у межах розгляду заяви про забезпечення позову, судом фактично може бути ухвалено рішення у цій частині без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.
Отже, представником позивача не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача Майстренка Сергія Володимировича про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/1423/25 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва